Вибір — за нами

У середині липня цього року купка московських радикалів провела мітинг поблизу українського посольства в Москві з вимогою не допустити вступу України до «європекла», а приєднатися їй до Митного союзу, тобто до московського раю.

Українська нація вже була понад 300 років у «московському раю», зазнала апокаліптичних втрат як людських, так і матеріальних ресурсів. Намагаючись відновити колоніальну імперію зла, В. Путін розуміє, що без України вона не стане могутнім гравцем. Тому всі сили було кинуто на стримування України від її цивілізаційного вибору, повернення її в колоніальне лоно.

Що дасть українцям та Україні асоціація з Європейським Союзом? Це дасть змогу побудувати цивілізовану державу, в якій пануватиме право, Конституція України та її закони, а не «понятія». Це допоможе врятувати націю від остаточного зросійщення. Це запорука розвитку української мови і культури, духовності й самобутності нації. Це перехід на вищий рівень соціально-економічного розвитку, що допоможе українцям забезпечити такий рівень добробуту, який задовольнить усі їхні матеріальні та духовні потреби. Це мир і безпека для кожного громадянина держави, його можливість вибирати місце праці та проживання, подорожі й відпочинку, маючи для цього відповідні ресурси і можливості. Це й екологічна культура, збереження свого життєвого та природного довкілля, відвернення екологічної катастрофи, яка нам загрожує. Це високі медичні стандарти, сучасна охорона здоров’я та лікування хворих. Це остаточне повернення до свого Європейського Дому, входження в сім’ю вільних і рівноправних націй.

До чого нас закликають адепти нової колоніальної імперії, що вони готують нашому народові? Входження у Митний, а опісля в Євразійський союз, якого ще немає? Це ж повернення у нове-старе колоніальне рабство. Нам уготована роль молодшого брата, об’єкта визиску, нерівноправних угод та облудного партнерства.

Європа, як і весь світ, переживає затяжну кризу. Вона спричинена відставанням розв’язування соціальних проблем, зокрема безробіття, від прискореного розвитку науково-технологічного прогресу, який дає змогу випускати потрібні вироби і надавати послуги дедалі меншою кількістю робочих рук. Крім того, уряди деяких країн у гонитві за голосами виборців наробили стільки боргів, що не можуть дати цьому раду. А це свідчить лише про недостатню інтегрованість Європи, труднощі роботи з малоконтрольованим банківським сектором. Але Європа подолає цю кризу, як і всі інші, вийде з неї ще міцнішою і згуртованішою. А Митний союз тріщить по швах.

Тож ось яку дилему маємо вирішити ми, українці: бути нам у московському «раю» чи в «європеклі»? В «радянському раю» ми вже були, насилу позбулись його. До «європекла» нам ще далеко, багато праці, крові й зусиль потрібно докласти, щоб совкову комуналку перетворити на модерний палац. Та без важкої праці ніхто нічого ще не досягав. Краще працювати на себе, аніж на того Альошу, котрий хоче заткнути нас за свою калошу. Вибір за тобою, український народе!