У Нобелівську премію з фізики-2013 є український внесок

8 жовтня оголосили лауреатів Нобелівської премії з фізики за 2013 рік — бельгійського професора Франсуа Англєр та шотландського професора Пітера Хіггса. Премію було вручено за відкриття бозону Хіггса завдяки експериментам на Великому адронному колайдері.

Буквально відразу після того, як стали відомі імена лауреатів, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Володимир Семиноженко повідомив, що до відкриття бозона Хіггса причетні й українські науковці. «Ключовий елемент системи — спеціальний детектор — був успішно розроблений і створений завдяки відкриттю вченими вітчизняного Інституту монокристалів  унікального сцинтилятора (PWO), що дозволив реєструвати високоенергетичні частинки і, власне, бозон Хіггса. За 17 років від відкриття, до практичної реалізації проекту сотні  українських вчених брали участь у розробці. І сьогодні в команді ядерників, яка нещодавно завдяки адронному коллайдеру відкрила бозон Хіггса, працюють 46 вітчизняних науковців». Пан Семиноженко наголосив, що присудження Нобелівської премії за цей винахід — це також визнання досягнень і української науки.

Це не єдина приємна новина для наукової спільноти України. На днях Україна стала асоційованим членом Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРН) — найбільшої у світі лабораторії фізики високих енергій (саме там був створений Великий адронний колайдер). Для української науки — це важливий момент, адже наші науковці працюють в ЦЕРН вже давно. Тепер ця співпраця перейде на якісно новий рівень.

«Це розумне рішення. Воно не сьогодні виникло — вперше цю угоду про асоційоване членство підписав Сергій Рябченко — тодішній голова Держкомітету з питань науки в 1993 році. Але в силу нерозторопності наших чиновників у кінці 1990-х років ми цей статус втратили, а потім довго вели переговори щодо його поновлення. На щастя, зараз це завершилося успіхом і дуже важливо, що Україна набула статусу повноправного учасника. Бо в абсолютній більшості наукових програм в світі, які реалізуються, ми не маємо навіть статусу спостерігача», — пояснює «Дню» доктор фізико-математичних наук, президент Українського фізичного товариства Максим Стріха

За словами науковців та експертів, сьогодні у закордонних лабораторіях трудяться чимало українських науковців. Багато з них мають причетність до тих чи інших важливих відкриттів та розробок світового рівня. В той же час, як слушно зауважив «Дню» Максим Стріха, цей успіх не варто зараховувати до успіху нашої держави. Навпаки — все, що відбувається визначного в українській науці чи за участі українських науковців — відбувається всупереч нашій державній політиці у сфері науки. Адже держава не лише не інвестує в науку, а й щороку намагається урізати видатки з бюджету на цю сферу. За словами пана Стріхи — в проекті бюджету НАН України на 2014 рік сума фінансування відрізняється від минулорічної на 170 мільйонів гривень не на користь Академії... Це при тому, що виділених з бюджету коштів на 2013 рік на науку вистачало тільки на комунальні платежі та заробітну плату співробітникам НАН. Тож про яку Нобелівську премію для України можна говорити з нинішнім урізанням фінансування НАН?

«День» розпитав українських науковців, коли ж в Україні з’являться свої Нобелівські лауреати та що для цього треба зробити державі. А також про перспективи асоційованого членства у ЦЕРН та причетність українців до глобального наукового процесу.

КОМЕНТАРІ

«УСПІХ УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВЦІВ ЗА КОРДОНОМ Є УСПІХОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ, АЛЕ НЕ УСПІХОМ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»

Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук, президент Українського фізичного товариства:

— По-перше, відповідь на питання, чи може сьогодні в Україні бути Нобелівський лауреат, така: може, але лишень проїздом. Ця відповідь справедлива, бо Нобелівська премія сьогодні потребує колосальних ресурсів і, на жаль, ближчими роками сподіватися, що ми матимемо свого Нобелівського лауреата, не випадає. Але, по-друге, Україна все ще лишається країною з великим науковим потенціалом і коли йдеться про останні Нобелівські премії з фізики, то в усіх випадках були українці, які працювали, так би мовити, у другому ряді людей, що забезпечували результат. Так було і з графеном, так було і з торішньою Нобелівською премією, так є і цього року, бо справді детектори для CERN (Європейська організація ядерних досліджень) виготовлялися з харківських сцинтиляційних матеріалів, які себе добре зарекомендували. І ми показали, що нас все ж таки треба розцінювати як технологічну державу. Ну, і крім того, низка наших провідних вчених на чолі із Геннадієм Зиновьєвим (доктор фізико-математичних наук, професор, офіційний представник України у CERN. — Ред.) там давно і постійно працює. Як відомо, коли колайдер запрацював чотири року тому після довгої перерви, в першій же статті того дня, надісланій до Європейського фізичного журналу, серед десятка співавторів було й четверо українців. В ядерній фізиці загалом і у фізиці високих енергій є традиція великих колективних результатів. Тобто, там авторами є десятки, а часом і сотні людей, і ми показали, що ми є в тому ряді, який ще створює результат.

Очевидно, не можна переоцінювати той факт, що українські вчені дотичні до премії, бо все ж таки Нобелівські лауреати вчергове не ми і ними не скоро будемо. Але все ж таки недооцінювати того теж не можна, бо це демонструє, що, по-перше, ми маємо потенціал, а по-друге, нам ще є що втрачати.

Очевидно, що успіх українських науковців закордоном є успіхом української науки, але не успіхом української держави. Все ще дуже часто не завдяки, а всупереч державі, українські науковці активно беруть участь у міжнародному науковому співробітництві і причетні до створення першорядних результатів. На жаль, українська держава дуже мало причетна до того, що в Україні наука все ще лишається, ба більше, держава створює для цієї науки умови жалюгідного виживання. Наприклад, маємо бюджетний проект НАН України на наступний рік, де вперше за останні роки йде не тільки реальне скорочення з урахуванням інфляції, а й суттєве скорочення в абсолютних цифрах. Поки що, за контрольними цифрами, які є, ще на 170 мільйонів гривень менше. Це вже просто закручування гайок і задушення науки в прямому сенсі. Це фактично означає необхідність масових звільнень і закриття деяких установ. Напевне, НАН готуватиме листи-звернення, можливо, науковці вийдуть під стіни Кабміну, але, на жаль, у нас вже склалася традиція, коли до голосу наукової спільноти не прислухаються.

Наша держава витрачає на науку приблизно 0,3% ВВП — така цифра взагалі за міжнародною науковометрією не передбачає існування науки в державі. В Україні вона все ще є. Але чудес не буває: за такі гроші можна виживати, але не можна, на жаль, претендувати на Нобелівську премію.

«ВІДКРИТТЯ БОЗОНУ ХІГГСА ЗАСВІДЧУЄ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ, А ОТЖЕ, Й УСПІХ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ»

Анатолій ЗАГОРОДНІЙ, академік НАН України, віце-президент НАН України, професор, доктор фізико-математичних наук, директор та завідувач відділу теорії та моделювання плазмових процесів Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова:

— Науковці Інституту сцинтиляційних матеріалів Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» НАН України дійсно володіють унікальною технологією створення спеціальних кристалів і пластиків, які знаходять застосування в детекторах елементарних частинок, що утворюються в результаті зіткнень атомних ядер, або їхніх складових (адронів) при високих енергіях. Пластики, виготовлені за цими технологіями науковцями і інженерами інституту використовуються і в детекторах Великого адронного колайдера в ЦЕРНі. До таких матеріалів висуваються досить жорсткі вимоги щодо їхніх властивостей, відсутності дефектів, розмірів тощо. Унікальність розробок Інституту сцинтиляційних матеріалів якраз і полягає в тому, що вони дозволяють задовольнити ці вимоги. До речі, такі матеріали використовуються при створенні детекторів і в іншому широко відомому міжнародному науковому центрі — Об’єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубна, Росія).

Щодо інших відкриттів українських науковців останніх років, то їх досить багато і це могло би бути темою окремої великої розмови. Наведу лише кілька прикладів. Зокрема це унікальна технологія зварювання живих тканин, розроблена Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, відкриття нових астрономічних об’єктів та джерел космічного проміння за допомогою найбільшого в світі українського радіотелескопа, створення нових наноматеріалів з унікальними властивостями, розробка основ нового розділу фізики оптичних явищ — сингулярної оптики, з’ясування особливої ролі рецепторів болю та механізму передачі інформації від цих рецепторів до головного мозку, створення нових біологічних сенсорів та багато інших. Всі ці відкриття широко відомі світовій науковій спільноті і знайшли визнання за кордоном. Ще одним яскравим прикладом успіху українських науковців може служити розробка електронної теорії графену (одношарового графіту) — нового матеріалу, перспективного для застосувань в наноелектроніці. Саме наші науковці з Інституту теоретичної фізики ім. М.М.Боголюбова НАН України є авторами цієї теорії. Їхній пріоритет визнається міжнародною спільнотою, у тому числі Нобелівськими лауреатами А.Геймом і К.Новоселовим, які отримали Нобелівську премію за експериментальне дослідження цього матеріалу.

Я візьму на себе сміливість сказати, що значна кількість українських науковців добре відома своїми роботами світовій науковій спільноті, а їхні результати займають гідне місце у світовій науці.

Українські науковці, як і науковці з багатьох інших країн, певною мірою причетні до цього відкриття бозону Хіггса. Це стосується не лише нашого внеску у створення детекторів. Безпосередню участь в обробці результатів експериментів з використанням сучасних комп’ютерних технологій брали також фахівці з Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут». Отже я погоджуюсь з тим, що відкриття бозону Хіггса засвідчує високий рівень, а отже й успіх української науки.

Щодо питання про Нобелівську премію, то перед тим, як очікувати від наших вчених досягнень «нобелівського» рівня, потрібно забезпечити мінімально необхідні умови (сучасне обладнання, доступ до наукової інформації, гідна оплата праці, забезпечення умов для залучення талановитої наукової молоді тощо).

Продовження теми: «Що потрібно зробити, щоб побачити українські імена в списках престижних наукових премій?»