«Кремль ніколи слабаків не поважав»

Більше року в Грузії керує рух «Грузинська мрія», а торік представника цієї партії було обрано президентом. Експерти зазначали, що очолюваний мільярдером Бірдзіною Іванішвілі рух робив ставку, прибравши з політичної арени Михайла Саакашвілі, на покращання стосунків із Росією. Великих успіхів на цьому шляху Тбілісі не досяг, окрім хіба що повернення на російський ринок «Боржомі» і грузинського вина. Що стосується окупованих територій Південній Осетії і Абхазії, то Кремль говорить Тбілісі — потрібно визнавати реалії. Чому грузинів навчила історія стосунків із Росією і як у Тбілісі сприймають український Євромайдан? Про це «Дню» розповів грузинський експерт і політолог Давид Беріташвілі.

«НЕ ВСІ ВМІЮТЬ ВИНОСИТИ УРОКИ З ІСТОРІЇ»

— Не всі вміють виносити уроки з історії. У нас, у грузинів, це не дуже добре виходить. Путін один із кращих реалізаторів і один із найефективніших політиків світу. Він зумів обіграти західне співтовариство щодо Сирії: завдяки йому диктатор Асад вижив. Він веде гру з Іраном, який не погодився відмовитися від ядерної програми, що викликає критику на Заході.

Росіяни діяли в Грузії так само, як і в Україні. Головна тактика — створення якоїсь штучної проблеми, а потім торгівля нею. Наприклад: Росія забороняє мінеральні води і сільгосптовари з Грузії. З’являється штучна проблема. Поступово вони дозволяють ввезення певних продуктів: «Ось які ми поступливі, толерантні».

Більше того, маніпулювання територіями теж найважливіший інструмент арсеналу Путіна. Йдеться про Придністров’я, Абхазію, Осетію, Карабах. Все це він тримає на гачку. Один із найбільш «легких» гачків — це Крим. Як показує досвід — якщо десь є російська військова база, то там неодмінно всі маніпуляції вдало пройдуть. Наприклад, у Придністров’ї була база, в Абхазії, Осетії — також, і в Карабаху. У Гагаузії не було військової бази, і вона пішла мирним маршрутом. Тому, мені здається, найуразливіша частина в Україні — Крим, де можна якусь бузу підняти.

«РЕАЛЬНІСТЬ НАСПРАВДІ СТВОРЮЮТЬ «ПОГАНІ» ХЛОПЦІ...»

— Нещодавно голова МЗС Росії Сергій Лавров сказав, що Грузія повинна визнати реалії після 2008 року. Це все, на що заслужила нова влада, демонструючи нові, більш прагматичні стосунки з Росією?

— Ця зараза, яка поширюється світом, називається Realpolitik. Вона придумана післярейганівським, післятетчерівським, післявойтилівським Заходом для того, щоб виправдовувати свою пасивність. «Ну й що, якщо така реальність є? — розводять руками. — Ми висловимо своє надзвичайне обурення...». Реальність насправді створюють «погані» хлопці. Наприклад, Башар Асад, іранське керівництво,що прагне роздобути ядерну зброю, північнокорейське керівництво зі своєю зброєю і ракетами. Нових реальностей цивілізоване людство в геополітичному сенсі після Рейгана, Тетчер і Войтили поки що не створило. Зараз якісь безхребетні, безхарактерні люди. Путін створює нову реальність, захопивши дві території, хоча президент Медведєв і підписав у серпні 2008 року угоду про відведення всіх військових підрозділів на довоєнні позиції.

ПРО РОЛЬ ОПОЗИЦІЇ В УХВАЛЕННІ РЕЗОЛЮЦІЇ ЩОДО УКРАЇНИ

— Зараз багато хто відзначає, що в Грузії до влади прийшла проросійська «Грузинська мрія». Чи виправдалася ставка Тбілісі на покращання стосунків із Кремлем і чи можна говорити про якісь результати?

— Офіційний Тбілісі грає неправильну гру. Більшого друга для Росії, ніж Михайло Саакашвілі важко і придумати! Він в однобічному порядку встановив для всіх жителів прилеглих регіонів Росії безвізовий в’їзд, а за кілька місяців будь-який громадянин Росії може в’їхати на територію Грузії без візи і перебувати там 90 днів. З боку Росії це абсолютно не симетрично. Потрібне спеціальне запрошення, завірене в ЖЕКу...

Нинішні грузинські власті вважають, що Путін — це Росія. Вони прагнуть налагоджувати стосунки особисто з ним, подобатися йому, пройти на параді Сочинської Олімпіади, наприклад. Були спроби з їхнього боку звинуватити Михайла Саакашвілі в розв’язуванні війни 2008 року, хоча всі загиблі росіяни і грузини загинули на грузинській території. Це означає, що Грузія нікуди не вторгалася.

І тут у парламентської меншості настільки переконливі аргументи, що попри бажання більшості догодити Путіну властям доводиться рахуватися з думкою опозиції. Наприклад, у грузинському парламенті була велика боротьба з приводу ухвалення заяви щодо подій в Україні. У варіанті, який запропонувала більшість, не було найменшої згадки про те, що Росія просуває свої інтереси в Україні. Меншість наполягала, що це повинно бути обов’язково включено в заяву і, врешті-решт, цю пропозицію було включено. Формулювання було таке: жодна країна, зокрема й Росія, не має права втручатися у внутрішні справи України.

— А чим пояснюється обережність у висловлюваннях грузинського президента і прем’єра щодо українських подій?

— Це продовження загальної лінії — ми не повинні жодним чином дратувати Кремль, тоді він нас пожаліє і все «на блюдечку» поверне. Мені здається, це помилково, Кремль ніколи слабаків не поважав і будь-яка люб’язність з його точки зору — слабкість.

«ЗДАТНІСТЬ УКРАЇНЦІВ САМООРГАНІЗОВУВАТИСЯ У МЕНЕ ВИКЛИКАЄ ЗАХОПЛЕННЯ!»

— Як ви оцінюєте події в Україні і дії опозиції?

— Вимога відставки президента   — це перебір! Без Азарова, який неодмінно піде, та ще й з коаліційним паритетним урядом (до речі, якщо наступним прем’єром стане, наприклад, Арбузов, хіба це зніме протистояння?) глава держави і так опиниться у важкому становищі! Саме його руками треба проводити зачистку верхніх ешелонів влади. Це ж азбука політики. Він сподіватиметься, що, якщо він здасть ікса, потім ігрека тощо, особисто він тим самим врятується...

До 16 січня, коли пакета цих законів не існувало, всі зусилля були спрямовані на відставку Азарова! Або на проведення дострокових виборів. А тут виникла проблема у зв’язку з цими «драконівськими» законами. Тепер свідомість перемикається на ці закони — ось би їх відмінити. Одразу відставка Януковича стає не першочерговою, а другорядною. Спочатку — закони, а потім звільнення затриманих людей, речі, які Рада повинна прийняти.

Януковичу Азаров не потрібен, оскільки президент не може пожертвувати членами сім’ї, бо вони йому близькі. Але Азарова можна скинути, аби опозиція, яка ганяється за ним, перемкнулася на прем’єра. Це дає змогу Януковичу виграти ще деякий час.

— Що ви скажете про Євромайдан?

— Сам же український народ і його здатність самоорганізовуватися у мене просто викликають захоплення! Бог не дав абсолютно незаперечних лідерів, але це компенсується за рахунок дисципліни. На Майдані немає наркоманів, п’яних не пускають. Там прагнуть виловлювати різних деструктивних осіб. Дуже важливо і вражаюче, що досить великий сегмент православної і греко-католицької церкви сприйняв як свій обов’язок підтримати народ. Прагнення запобігти кровопролиттю — це надзвичайне враження справляє.