«Необхідно залучати військових експертів і перевірені кадри, які зараз не у владі»

«День» неодноразово писав про стратегічну важливість Херсонської області у сьогоднішньому протистоянні з Росією. Саме з Херсонщини до Криму завозять паливно-мастильні матеріали, які необхідні для посівного сезону, та й чимало звичайного продовольства для населення. Стратегічно важливими є й виходи до двох морів.

12 березня о першій годині ночі співробітники УСБ України в Херсонській області виявили та затримали розвідгрупу Збройних сил РФ, яка проникла сюди з АР Крим поза пунктами контролю, повідомили в прес-центрі СБУ. Зазначається, що метою цієї розвідгрупи було вивчення оперативної обстановки, отримання даних про передислокацію та ступінь готовності підрозділів Збройних сил України на території Херсонської області. Пильність спецслужб не може не тішити херсонців: з огляду на події в Криму, де українська влада майже втратила важелі впливу, дехто думає, що в разі поширення російських військових материковою Україною південь може залишитися фактично сам на сам з окупантом.

Водночас наразі ситуація із забезпеченням Криму зазначеними ресурсами стабільна. На Херсонщині все ще сподіваються на політичне врегулювання конфлікту і не хочуть миритися з тим, що Росія диктує свої правила на півострові. Люди налаштовані по-різному. В особистих розмовах вони зізнаються, що іноді з’являється відчуття непотрібності їх новій владі, що люди в кабінетах думають не про те і невчасно. Багато хто готовий до рішучих дій — допомагати військовим не тільки провізією, а й особистою участю. Хтось обурюється, що людей не навчають, як поводитися зі зброєю. А ті, хто вміє це робити, зізнаються, що готові стати з солдатами поруч.

Єдність херсонців у питанні неподільності країни додає оптимізму. Проросійські сили тут доволі слабкі й без підтримки з сусідніх регіонів чи Росії вони навіть масовий мітинг зібрати не в змозі. З огляду на це, кажуть активісти місцевого Майдану, ЗМІ повинні робити на Херсонщині особливий акцент, адже це яскравий показник того, що південь — не «втрачений» регіон, а навпаки — серйозний аргумент у розвінчуванні міфу «Русского мира» щодо активної підтримки Росії.

«Ще тиждень-два тому мені було справді страшно за Херсон. Фактично не було ні голови ОДА, ні голови облради, ні міського голови. Правоохоронці не знають, якій владі підпорядковуватися, війська розміщено в казармах, на кримський кордон ніхто не рушає. У той момент будь-який самозванець міг зі своєю командою зайти до «білого дому», оголосити себе «губернатором», підняти російський прапор... Особливо на тлі заяв Аксьонова і російських ЗМІ, що південь України хоче разом з Кримом приєднатися до Росії, — коментує «Дню» адвокат екс-майор міліції Максим МАГДА. — І саме тоді херсонська громада взяла на себе ініціативу. Було оголошено добровільну мобілізацію. Люди масово долучалися до лав самооборони, виходили на кількатисячні акції підтримки цілісності України. Це привело до того, що проросійські сили самоусунулись, а простіше — поховалися. Херсонці показали світу, що ми — це Україна. Дуже прикро, що мало наших ЗМІ звернули на це увагу. У ті дні, гадаю, Херсон слід було показувати як приклад реального супротиву сепаратизму на півдні та сході. Сьогодні за Херсонщину я спокійний. Навіть ті, хто не підтримував Майдан, «завдяки» окупації Криму змінили свої погляди. Звісно, є в нас і прихильники Путіна, але їх насправді мало. Люди активно допомагають нашим військовим на блокпостах біля кримського кордону. Бійці реально шоковані — за всі часи служби вони не отримували такого матеріального забезпечення, як за цей тиждень. Бажаючих чинити опір вдосталь, а бажаючих їх підтримувати — ще більше. Гадаю, в Росії це усвідомлюють».

На думку колишнього військового Олександра Лещенка, на Херсонщині вживають правильні заходи безпеки, але їх уповільнена реакція викликана низкою об’єктивних причин. «На мою думку,  посилення блокпостів на кордонах з нестабільним Кримом є найнагальнішою потребою. Загалом це зараз і робиться, зокрема й з допомогою місцевого населення, — говорить Олександр ЛЕЩЕНКО. — Ми бачимо, що влада ще не визначилася з кадрами в районах. А це паралізує адміністрації, тримає інших чиновників у напруженні, адже нема кому приймати відповідальні рішення. Тому маємо не завжди вчасну реакцію на події. Наприклад, голова Генічеської РДА досидів у своєму кріслі аж доти, доки відкрито не почав допомагати окупантам.  Вважаю,  із потрібних заходів можна було б застосувати мобілізацію охочих оволодіти простими військовими навичками, поводженням зі зброєю. Люди готові це робити, але немає централізованої роботи в цьому напрямі. Гадаю, необхідно залучати військових експертів і перевірені кадри, які зараз не у владі. Це міг би бути дорадчий орган, до авторитетної думки якого варто було б прислухатися. Так само важливо налагодити тісний зв’язок військових з місцевими ЗМІ. Важливо пояснити їм, що деякі факти краще не публікувати, а деякі — навпаки, — обов’язково, адже в інформаційному полі повинна панувати одна потужна ціль — єдність українців в Україні. Сьогодні ми мусимо забути протиріччя й стати разом по один  бік барикад».