Подорож на берег Темзи
Фестиваль «Британський театр у кіно» триває в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та Одесі
Можливість подивитися найкращі постановки англійських театрів на великому екрані надала киянам Британська Рада в Україні. Фестиваль триватиме до кінця червня.
Нині ті наші театрали, яким поки не випадає поїхати до Лондона, у столичному кінотеатрі «Київ» мали змогу подивитися дві вистави — «Коріолан» (режисер Джозі Рурк) і «Франкенштейн» (режисер Денні Бойл), — та фільм «Національний театр: 50 років на сцені», у якому йдеться про славетний британський театральний колектив. Створений завдяки зусиллям багатьох віданних театрові людей і, насамперед, великого Лоуренса Олів’є, Національний театр Великобританії може слугувати зразком того, як треба будувати театральний дім у всіх відношеннях і на всіх рівнях його існування. Зведене на березі Темзи солідне мистецьке приміщення, три сцени і глядачеві зали якого постійно забезпечуються новими технологіями, впродовж десятиліть залишається привабливим для британців та гостей їхньої країни завдяки нехитрій формулі успіху, висловленій одним із директорів Національного театру: «Відображати відчуття країни — ось завдання театру».
До слова, оскільки вже зайшла мова про театральних директорів, то вони у Національному театрі постійно змінюються. Як, власне, змінюються трупа та режисери. Не зважаючи на статус «національного», що спонукає до постановки своєї класики, британський Національний театр постійно шукає молодих драматургів, які відчувають биття пульсу своєї країни.
Прикладом того, з якою пошаною британці ставляться до своїх талантів, може слугувати той факт, що виставу «Франкенштейн» відзняли з двома виконавцями головних ролей, які міняють одне одного. Доктора Франкенштейна та його створіння, змінюючи ролі від вистави до вистави, грають по черзі Бенедикт Камбербетч і Джонні Лі Міллер. Обидві версії привезли в Україну, так що найбільш затяті театрали мали змогу порівняти гру обох відомих акторів.
«Франкенштейн», який поставлено за однойменним романом Мері Шеллі («Франкенштейн, або Сучасний Прометей» — така його повна назва), вимагає окремої розмови. Цю виставу вже було показано восени під час Фестивалю Британського кіно, що проходив у кінотеатрі «Київ». Усе в ній зроблено дуже добротно, що навіть важко знайти вразливі місця (хіба що деяким епізодам можна було б надати метафоричного звучання). То ж фахова художня гідність вистави Денні Бойла полягає, передусім, в умінні професійно працювати з усіма складовими такого синкретичного явища, як театр, починаючи з вибору матеріалу і розстановки смислових акцентів і завершуючи роботою з акторами та умінням використовувати можливості нових технологій. Сцена Національного театру з її можливостями здатна слугувати предметом гордості британців і заздрості українців.
Саме заздрість і є наскрізною темою «Франкенштейна» Мері Шеллі, який майже за двісті років існування зазнав не однієї екранізації та сценічного втілення. Заздрість людини до собі подібних і подальше суперництво починаються із заздрості до Творця — про це переконливо і розповідає «Франкенштейн». Герой, який (це видно з повної назви роману) веде свій родовід від Прометея, збунтувався проти богів і вирішив взяти на себе функції вищої сили та намагається створити життя. Те, що у нього виходить, настільки жахає самого вченого, що він кидає створену ним людиноподібну істоту напризволяще. Навчившись завдяки любові та турботі сліпого старця розмовляти і відрізняти добро від зла, безіменний монстр, якого жахаються люди і сам Франкенштейн, цей Фауст початку XIX століття, потім скаже своєму творцеві: «Бог не лише не зрікався Адама, а й пишався ним».
Пророчий роман британської письменниці, яка на відміну від багатьох своїх сучасників у дегуманізації захопленого винаходами матеріалістичної науки суспільства побачила загрозу для світу, нині є щось більше, ніж просто злободенним.
А попереду всіх небайдужих не лише до театру, а й до долі світу чекають «Коріолан» із Томом Хіддлстоном і Марком Гетіссом у головних ролях, «Загадкове нічне вбивство собаки», постановка, що здобула сім премій Лоуренса Олів’є; історія дружби в часи Першої світової війни «Бойовий кінь», що базується на романі Майкла Морпурго, за яким 2011 року Стівен Спілберг зняв однойменний фільм. У програмі фестивалю також вистави Шекспірівського театру «Глобус»: «Доктор Фауст», «Все добре, що добре закінчується», «Багато галасу з нічого», «Приборкання норовливої», «Генріх V» і «Дванадцята ніч» зі Стівеном Фраєм, а також постановка Королівської Шекспірівської компанії «Річард ІІ» із Девідом Теннантом, який постане в образі поваленого монарха. Завершує добірку британських постановок вистава «Король Лір», у головній ролі — Саймон Расселл Біл.
