Хроніка злетів Ікара

Багато років ім'я Сержа Лифаря було маловідоме українцям. Проте великий танцюрист і хореограф, наш славетний земляк, завжди вважав себе киянином і навіть відмовився від французького громадянства, яке йому пропонував генерал де Голль, а на його могилі на цвинтарі Сент-Женев'єв де Буа можна прочитати короткий напис: «Серж Лифар з Києва».

Нинішня виставка - справжній подарунок для шанувальників витонченого мистецтва балету: глядачі можуть ознайомитися з унікальними документальними фотографіями з життя та творчості «Бога танцю», медалями та оригінальними концертними програмами, репродукціями портретів Лифаря з присвятами художників. Проект підготовлений Музеєм історії міста Києва та його філією - Музеєм історичної спадщини України, Київською муніципальною українською академії танцю ім. Сержа Лифаря та відділом мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки.

Серж Лифар народився 2 квітня 1904 р. в передмісті Києва Пирогові (за іншою версією - у Віті-Литовській, с. Чапаївка, Київська область) в родині чиновника департаменту водного та лісового господарства Михайла Яковича Лифаря та його дружини Софії Василівни Марченко. Перші кроки в мистецтві розпочав у балетній секції сестри відомого танцюриста Вацлава Ніжинського - Броніслави. Ніжинська 1922 року емігрувала до Парижа, де співпрацювала зі знаменитим «Русским балетом» С. Дягілєва, а потім запросила до паризької трупи своїх учнів.

Стрімкий злет кар'єри Сержа почався після особистого знайомства з меценатом Сергієм Дягілєвим, який оцінив амбіції молодого танцюриста: «Лифар чекає на власний слушний час, щоб стати новою легендою, найпрекраснішою з легенд балету».

Найвідоміші ролі танцівника - Блудний син в однойменному балеті Прокоф'єва, Аполлон та Іван Царевич в «Аполлоні Мусагеті», «Жар-Птиці» Стравінського. Як постановник і танцюрист він подарував світові балети «Сюїта в білому», «На Дніпрі», «Ікар», «Шота Руставелі», «Федра», «Міражі» тощо.

«КИЦЬКА» Є. МАЙО (СЕРЖ ЛИФАР НА СЦЕНІ)
 

У 1947 році Лифар заснував у Парижі Інститут хореографії при Гранд-Опера, з 1955 року вів курс історії та теорії танцю в Сорбонні, був ректором Університету танцю, професором Вищої школи музики і почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО.

«Так сталося, що паралельно з діяльністю танцівника, керівника групи, хореографа і педагога, я чимало написав про танець, балет, про власне життя», - говорив С. Лифарь. Серед його книг - «Історія російського балету з XVII ст... до «російського балету» Дягілєва», «Від класики до модерну», «Маніфест хореографа» та інші.

Представлені на виставці книги особливо цікаві глядачеві. Колекція почалася з придбання близько тисячі примірників з особистого архіву Сергія Дягілєва (Лифар поповнив це унікальне зібрання цінними стародруками XVI -XIX століть, «Пушкініаною», десятьма оригіналами листів поета до Наталі Гончарової). Сьогодні 817 одиниць цієї бібліотеки зберігаються у відділі мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки - це дар Батьківщині Сержа Лифаря від вдови Сержа Михайловича, графині Ліллан Алефельдт.

Ще один цікавий ракурс творчої особистості Лифаря - його захоплення живописом. У 65 років, після вимушеного відходу з театру, він присвячує себе образотворчому мистецтву, але ставився до цього захоплення як до приємного хобі. «Я не художник, а хореограф, який малює», - писав Серж Лифар в автобіографії «Мемуари Ікара». Природно, головною темою раніше залишався балет. Сучасники згадували, що Серж частенько малював і в період розквіту своєї кар'єри: на афішах, записках і театральних програмках, вельми побіжно і чим доведеться: олівцем, помадою, гримом...

На виставці «Він належав світові» ми бачимо видатного етуаля балету очима його шанувальників. В експозиції представлені репродукції портретів і скульптур Бориса Григор'єва, Павла Челіщева, Бернара Буффе, Ейліна Майо тощо.

Документальні фотографії розповідають про батьків і дитинство Сержа, про розквіт його танцювальної кар'єри – зіркові ролі, разом з друзями та колегами: Броніславою Ніжинською, Сергієм Дягілєвим, Коко Шанель, Жаном Кокто, Ольгою Спесивцевою, Сергієм Прокоф'євим...

Яскравий експонат - оригінал концертної афіші. Можна побачити і дві медалі, одна з яких була вручена танцівнику вдячними парижанами 1956 року, а іншу Сержу Михайловичу вручив мер Парижа 1969-го до 40-річчя творчої діяльності. За життя Серж Лифар отримав багато нагород від різних держав, він був кавалером ордена Почесного легіону і ордена «Літератури і мистецтва», володарем найвищої нагороди балету - «Золотого черевичка», яку називають «балетним Оскаром».

Ілюстрації надані прес-службою Музею історії Києва