Донбас. Як діяти?

Події на сході України свідчать про одне — російська спецоперація по дестабілізації ситуації в регіоні з можливим відокремленням Донбасу триває. Окупація Криму (бездіяльність Києва, млява реакція Заходу) розв’язала руки Кремлю остаточно. Адмінбудинки (відділення МВС, СБУ, ГПУ, міські ради) в Донецькій області захоплюються один за одним, в Луганську під контролем сепаратистів знаходиться обласне управління Служби безпеки.

Як неодноразово стверджували експерти, розробкою і реалізацією операцій на рівні керування диверсійними групами на території України займаються безпосередньо росіяни. Захоплення адміністративних будинків відбувається у тому числі за допомогою «гостей» із Росії, а також із залученням мешканців Донбасу — як найманців, так і «ідейних». Підтвердженням наведених тез є численні відео з подій.

В реалізації «російського сценарію» допомагають окремі представники бізнесових та політичних місцевих еліт. Зрадницьку та злочинну позицію займають колишні найвищі посадовці держави на чолі з Януковичем, які з Росії виголошують промови і підтримують сепаратистів. Насторожує й надзвичайний з’їзд депутатів усіх рівнів Донецької області, який анонсовано на 16 квітня. Чи не відбудеться офіційне затвердження вимог Москви (федералізація, російська як друга державна, позаблоковий статус)?

ФОТО ОЛЕКСАНДРА ЄРМОЧЕНКА

Київська влада поки хронічно запізнюється з реакцією, що ще більше спонукає противника до радикальних дій. Спроба провести антитерористичну операцію в Слов’янську, судячи з усього, закінчилася без суттєвих результатів, до того ж із людськими втратами. Учора в. о. президента Олександр Турчинов призначив першим заступником глави СБУ та головою антитерористичного центру при СБУ Василя Крутова (звільнив Віталія Циганка). Останнє призначення експерти оцінюють позитивно (Крутов вважається професіоналом, брав активну участь у створенні спецпідрозділу «Альфа»).

Про залучення професіоналів говорилося давно. Й досі це залишається однією з головних проблем влади. «...ще місяць тому експерти найвищого рівня, а вони в країні є, намагалися допомогти, — пише у ФБ головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — Ходили на засідання при РНБО, давали цінні поради, пропонували людей. Не чули, не слухають! А самі нічого не можуть. А де голос тих, хто їх привів?! Зірки Майдану, де ваші голоси?!.. Чесні активісти, де щонедільні мітинги?..».

 У СУБОТУ, 12 КВІТНЯ, ДОНЕЧЧАНИ УТВОРИЛИ ЛАНЦЮГ ЄДНОСТІ /

ФОТО ОЛЕКСАНДРА ЄРМОЧЕНКА

Учора ж Турчинов заявив, що влада не виключає проведення референдуму в один день із президентськими виборами щодо територіальної цілісності України. Після останніх подій на сході взагалі виникає питання — чи відбудуться вибори? Як відомо, потрібний мінімум для росіян, про що говорилося, — їхній зрив. До речі, це вигідно декому і у владі, у кого невисокий рейтинг. Раніше Турчинов також видав указ, який покликаний децентралізувати владу, а міністр внутрішніх справ Арсен Аваков планує залучити 12 тис. осіб для створення нових спецпідрозділів на основі громадських формувань по всій країні. Останнє рішення викликане тим, що правоохоронні структури на сході саботують накази Києва, або взагалі переходять на сторону сепаратистів.

Чи достатньо цих заходів? «Створити, негайно, Раду Оборони. При в. о. президента. Дати повноваження. Інакше, втрати... І ганьба», — пише Лариса Івшина у ФБ. Про необхідність створення аналогічного органу ще на самому початку конфлікту з Росією вказував і адмірал Ігор Кабаненко. Не чули і не чують, бо домінує квотний принцип. А тому програють. Як змінити ситуацію?

ЗА МИНУЛУ ДОБУ СЕПАРАТИСТИ ЗАХОПИЛИ АДМІНІСТРАТИВНІ БУДІВЛІ ЩЕ ДЕКІЛЬКОХ МІСТ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. У КРАСНОАРМІЙСЬКУ, ВОЛНОВАСІ, ЯСИНУВАТІЙ ЛЮДИ ЧИНЯТЬ ОПІР / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ЄРМОЧЕНКА

Окрема тема — інформаційна політика. Держава, як відомо, тут мало що робить. Але є питання до власників мас-медіа і журналістів. В умовах фактичної війни з Росією, чи можна говорити про збалансованість інформації, надаючи слово сепаратистам без власних коментарів? Чому тиражуються «сенсаційні» новини від Януковича, Пшонки, Захарченка з Ростова-на-Дону (котрі головним чином винні у сьогоднішніх подіях в Україні)?

Реакція Заходу. Хоч прем’єр Польщі Дональд Туск і заявив, що «українська держава повинна діяти рішуче проти сепаратизму» (і це правильно), Євросоюзу не завадило б самому діяти більш рішуче. Два раунди санкцій США і ЄС, які вже були запроваджені проти Росії, аж ніяк не впливають на реалізацію нею свого сценарію в Україні. Чи досить відправки віце-президента Джо Байдена і двох військових кораблів США у Чорне море, щоб зупинити Путіна? Які реальні кроки має здійснити Захід?

На запитання відповідають експерти «Дня».

«ПРИНЦИП ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ФАКТИЧНО В УМОВАХ ВІЙНИ НЕ МОЖЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ ТАК САМО, ЯК У МИРНИЙ ЧАС»

Євген МАРЧУК, екс-прем’єр-міністр України (facebook.com):

— Зараз лунає багато справедливих нарікань: Україна програє інформаційну війну Росії, і чому, мовляв, влада не займається інформаційною безпекою. Чому Росія випереджає нас в інформації? Претензії в принципі правильні. Але що відбувається зараз? Вчорашні й сьогоднішні трансляції майже усіх центральних телеканалів України — як «Вісники сепаратистів». Добросовісно, без будь-яких коментарів, без підводок, без оцінок, без узагальнювальних висновків, детально, з багаторазовими повторами подають події, де, по суті, пропагують діяльність сепаратистів. Сепаратистам не потрібно створювати жодних пропагандистських центрів у Києві. Їхню діяльність активно висвітлюють українські телеканали без аналізу, без журналістських оцінок. Самі сепаратисти часто говорять на камеру Більше того, навіть російських військовослужбовців зі зброєю називають сепаратистами. Невже для того, щоб розуміти, як правильно подавати таку інформацію фактично в умовах війни, потрібні якісь державні інструкції для телеканалів? Невже незрозуміло, що принцип збалансованості інформації фактично в умовах війни не може використовуватись так само, як у мирний час? Не можна давати ефір фактичним ворогам під час їхніх підривних акцій на території України. Чому не працює патріотизм, професіоналізм і відповідальність? Окреме питання до власників телеканалів.

«ЯКЩО КИЄВУ ВДАСТЬСЯ ЗБЕРЕГТИ КОНТРОЛЬ НАД КРАЇНОЮ, З БОКУ ЄС БУДЕ КОНКРЕТНА Й ЕФЕКТИВНА ПІДТРИМКА»

Марек СІВЕЦЬ, депутат Європарламенту:

— Стратегія Москви полягає в тому, щоб повторити те, що сталося в Криму, а також зірвати президентські вибори. В усьому світі є дуже жорстка реакція з приводу цього, а також подій на Сході України. Проте я не знаю, наскільки сильними є новий уряд України, міліція і які можливості має в своєму розпорядженні влада.

Зараз дуже багато чого знаходиться в руках Києва — від рішень українського уряду залежатиме багато. Інше питання: чи стане підтримка Києва з боку ЄС і США сильнішою?

У нас є можливості військової підтримки України. Ми робимо все, щоб підтримати її в політичному й економічному плані, але найважливіше, щоб уряд у Києві мав контроль над країною й усіма містами. Якщо Києву вдасться зберегти контроль, то з боку ЄС буде конкретна й ефективна підтримка.

«ПОВИННІ ПРИТЯГУВАТИСЯ ЯК СИЛИ ВЛАДИ, ТАК І СИЛИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, директор військових програм Центру Разумкова:

— Якщо вважати анексію Криму першим етапом, захоплення й відділення якого мало стати прикладом для східних областей, то вони зараз є другим етапом спецоперації, що перебуває в самому розпалі. На відміну від кримського варіанту, де місцеві радикальні сили приходили до влади за допомогою військовослужбовців, які перебували там завдяки плацдарму у вигляді Чорноморського флоту, то тут проводиться сценарій дестабілізації ситуації нібито місцевими радикальними групами. Якщо в них бракує власних сил, з’являються так звані «туристи Путіна» - спеціально підготовлені люди - які професійно й цілеспрямовано займаються дестабілізацією, захопленням влади й підготовкою місцевих референдумів.

Чи вдасться реалізувати цей сценарій, залежить від дій української влади. Звісно, якщо одна сторона діє, а інша не діє, реалізується сценарій першої. Кажучи про дії влади, що були до сьогодні, ми серйозно відстаємо не лише в плані термінів ухвалення рішень, а й у їхній ефективності. Є надія, що при новому керівнику Антитерористичного центру справи підуть краще. На сьогоднішній день МВС і керівництво спецслужб дезорганізовані практично повністю, особливо страждають зв’язки центру та регіонів.

Перше, що слід зробити: відновити вертикаль влади й ефективність діяльності міліції та спеціальних органів на регіональному рівні, використовувати кадровий запас спецслужб, залучаючи їх у будь-якій якості: діючих співробітників чи радників-консультантів. Одним з необхідних напрямків, без якого дії спецслужб не увінчаються результатом, це робота з соціальною базою сепаратистських рухів, робота з населенням цих регіонів. Тут мають притягуватися як сили влади, так і сили самого громадянського суспільства, ініціативних груп на місцях, які, знаючи ситуацію, могли б донести до населення інформацію про реальні дії влади, що збігаються з наявними потребами.

Реакція Заходу вже існує у вигляді політичних заяв на підтримку України, економічних санкцій, що застосовуються до Росії. Утім не завадило б підвищення амплітуди цих санкцій і координованості санкцій США і ЄС. Наразі їхні дії не зовсім ефективні: по-перше, вони запізнюються, по-друге, немає необхідного рівня взаємодії. Складається враження, що, образно кажучи, стоїть бізнесмен, йому до скроні приставили пістолет, а він розраховує на калькуляторі вигоди й втрати.  

«ЖУРНАЛІСТИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ШТУЧНОГО БАЛАНСУ ДУМОК НАДАЮТЬ СЛОВО ЯСКРАВИМ СЕПАРАТИСТАМ»

Тетяна КОТЮЖИНСЬКА, медіа-експерт НСЖУ:

— Якщо ми говоримо про єдину країну, то нам безумовно треба розуміти і чути спікерів зі сходу, зокрема представників влади, які, на жаль, часто сповідують сепаратистські настрої. Але це не може бути суцільною пропагандою антидержавницьких цінностей. На жаль, журналісти дуже часто для створення штучного балансу думок, надають можливість висловитися найбільш яскравим сепаратистам. До того ж — пустопорожніми гаслами, а не змістом. Журналістам сьогодні вкрай важливо розуміти, що саме ти подаєш у ефір та відчувати свою відповідальність за це. Думки сепаратистів чи терористів обов’язково мають супроводжуватися передісторією. Тобто, їх дозовано можна подавати в ефір, щоб, наприклад, наочно проілюструвати, чому саме влада вдається до того чи іншого вчинку. Зокрема, щоб пояснити, чому влада розпочинає антитерористичну операцію, чи є докази того, що в регіонах — саме тероризм. Тоді можна вивести в ефір шматок закликів — як доказ. Але просто тиражувати таку інформацію у передвоєнний час — без контексту і аналізу — неприйнятно та протизаконно. Утім, думаю, що це не цілеспрямована політика редакцій, а, скоріше, низький професійний рівень журналістів. Значно легше забити ефір повторами закликів без коментарів, ніж продукувати якісний контент.

Ще одну проблему нашої журналістики видно за результатами прес-конференції Януковича, Пшонки та Захарченка, яку буквально роздерли на цитати. Новині стрічки переповнюють інформаційні повідомлення типу «як заявив Янукович: за виконання незаконних наказів слідуватиме відповідальність», чи «Захарченко розповів про план щодо провокацій проти російських військових на сході». Журналістам не можна просто і бездумно тиражувати ці заяви. Треба розуміти, хто їх робить і з якою метою. Якщо й подавати, то обов’язково в контексті. Якщо журналіст професійний — він ніколи не подасть такої новини. Свіжий приклад — ми у НСЖУ зараз ведемо справу на захист редакторів УНІАН, яких незаконно відсторонили від роботи. На їхні місця набрали людей без досвіду роботи, у декого — немає журналістської освіти. І сьогодні ми бачимо повідомлення такого типу саме на цьому сайті. Безумовно, що старі редактори УНІАН, які мають величезний досвід роботи в професії, ніколи не подадуть такий «голий» факт. Вони його обов’язково введуть в контекст, поставлять щонайменше з посиланнями на передісторію. Сьогодні на новинних стрічках часто сидять люди, у яких завдання, — виставляти повідомлення. І часто вони це роблять абсолютно безвідповідально. Ми повертаємося до питання персональної відповідальності журналістів та власників ЗМІ, яким вигідно тримати таких некваліфікованих працівників.

«НЕ МОЖНА ДОПУСКАТИ ВІЛЬНОГО ПРОПАГУВАННЯ АНТИДЕРЖАВНИЦЬКИХ ПОВІДОМЛЕНЬ»

Михайло БАСАРАБ, політолог:

— З одного боку, якщо ми дійсно хочемо буди справжнім громадянським суспільством, то напевно інколи повинні терпіти оприлюднені позиції людей, що мають протилежні нашим цінностям і нашим поглядам думки. Але з іншого боку — і це дуже важливо — не можна допускати вільного пропагування антидержавницьких повідомлень. Зокрема, давати слово певним діячам, якщо їхні вислови містять відверті заклики до порушення територіальної цілісності, приниження української держави, української нації, української мови та культури. Думаю, що в таких умовах надміру важливо обмежувати цих діячів у праві вільно висловлювати для широкого загалу образливі, антизаконні та сепаратистські заклики і тези. Зрозуміло, що це відповідальність кожної редакції — давати ту чи іншу інформацію, давати слово тому чи іншому експерту, давати вільний доступ до блогів таким людям — чи ні. І силою ми не можемо змусити медіа-ресурс цього не робити. Але громада повинна апелювати до ЗМІ з вимогою, щоб вони не давали можливості висловлюватися людям, які закликають до повалення конституційного ладу. Існують визначені законом та усталеними моральними принципами дозволені рамки донесення своєї думки. І в цих рамках у передвоєнний час треба працювати.

«ГОЛОВНЕ, ЩОБ НІХТО З ПОЛІТИКІВ НЕ СКОРИСТАВСЯ СИТУАЦІЄЮ Й НЕ РОЗКОЛОВ КРАЇНУ...»

Борис КОЛЕСНІКОВ, секретар президії Партії регіонів:

—  Перше — Партія регіонів виступає за унітарну Україну, й усі депутати місцевих рад на з’їзді це підтвердять. Друге — максимальні права місцевого самоврядування всіх рівнів мають бути закріплені  в Конституції. Третє — в Конституції також треба закріпити бюджетну «автономію» (щоб більше доходів від податків залишалося  в регіонах). Тобто гроші, зароблені в областях, за прикладом Німеччини  та Канади, мають надходити переважно до місцевих бюджетів. Ось це три основні тези з’їзду. Є  партійна доктрина і її дотримуватимемося: унітарна країна й вийти з неї не можна. Головне, щоб ніхто з політиків не скористався ситуацією й не розколов країну... Ініціатором з’їзду виступила Донецька обласна партійна організація, що має більшість у всіх місцевих радах... Оскільки це з’їзд депутатів усіх рівнів Донецької області, то  результатом його роботи буде резолюція, іншими словами, звернення до жителів всієї області. Депутати висловлять свою позицію стосовно подій, що відбуваються  в області.

Що стосується конституційних  змін, то в нас є одна розбіжність за попередніми консультаціями з «Батьківщиною». Вона стосується способу вибору голови до обласної ради. У ПР вважають,  що його мають обирати люди прямим голосуванням, а в «Батьківщині» пропонують, що він має обиратися з числа депутатів облради. Ми не згодні з цим категорично, бо в разі прямого голосування він залежить від волі всіх виборців, а не лише депутатів. Якщо в обласній раді є 4-5 фракцій, то кожен проситиме матеріальні ресурси для своєї фракції або партії. Цього бути не повинно, бо це не щось інше як стагнація корупції ще на  десятиліття.

Луганськ: потрібна підтримка Києва

Так вийшло, що я покинув барикадний Луганськ, від’їжджаючи до барикадного Києва, щоб за кілька днів повернутися до того самого барикадного Луганська. Життя стало «цікавішим». Тепер і на сході ми бачимо шини, палаючі бочки, колючий дріт і захоплені держустанови. Тільки якщо в Києві держустанови захоплювали ті, хто боровся з владою і закликав до єдності країни, то в Луганську брудними чоботами коридорами Служби безпеки України (в Києві ніхто не захоплював ні СБУ, ні міліцію) пройшлися ті, хто відверто вбачає нашу країну губернією Російської Федерації.

 У день приїзду до Луганська я передусім завітав до наметового містечка в центрі. При підході до нього почув характерний гул у небі — винищувачі відпрацьовували політ на рівні хмар, декілька разів пролетівши над містом. На барикадах стоїть чоловік у масці з георгієвським прапором. Говорить, що він з Новоайдара Луганської області. При вході за межі барикад здивовано помітив неочікуване пожвавлення. Виявляється, разом зі мною в оточенні невеликого почту до наметів пройшов сумнозвісний Царьов.

 Перед натовпом з’явився чоловік у формі, який представився Олексієм Мозговим. Закритий величезним триколором, Мозговий сказав, що вчора повернувся з Москви і привіз цей російський прапор, і пообіцяв повісити його на телевізійній вежі, щоб «усі бачили нашу належність». Остання фраза цілком ясно дає зрозуміти цілі сепаратистів. Ні про яку федералізацію та розширені права Луганщини не йдеться. Йдеться саме про відокремлення регіону та приєднання до Росії.

 Жінка, що стояла поруч зі мною, гучно почала розповідати про своє ставлення до подій: «Ми — не за Росію! Там теж погано живеться. Ми — проти підвищення цін на газ. Тут не терористи, а люди, яким набридло, що на них не звертають уваги. Ми знаємо Шевченка і любимо його вірші!» Після цих пояснень вона пішла на трибуну, з якої почала закликати до єдності з «вєлікой державой» і лякати Америкою. Я вважаю, що саме ця жінка є тою узагальнюючою особистістю, яка втілює образ середньостатистичного виборця на сході. Кілька штампів, різновекторні думки (не хочемо в Росію, але — за Росію; ціни на газ, які підвищило чомусь керівництво України, а не Росії), емоційна прив’язка до «великого» історичного минулого. Саме завдяки цим виборцям двадцять років певні сили здобували свої місця в парламенті, ставали навіть президентами. І саме ці люди відкривають для розуміння схід, який був фактично полишений на зграю спекулянтів. Розграбована країна відчинила двері проросійським авантюристам і дала можливість формувати спотворену свідомість левової частки громадян.

 Ці люди — східняки — справді цитують Шевченка, вони дивляться телебачення й читають газети. Вони апатичні до певної міри й до цього жвавішали лише перед виборами. Але та провокація, що відбулася в центрі Луганська, дедалі більше стає детонатором суспільного обурення. Луганчани починають ділитися на тих, хто жорстко не сприймає безлад, який коїться в місті, й на тих, хто емоційно відчуває свою причетність до «революційних» подій.

 Разом із тим, один із промовців відверто сказав про підтримку міліцією їхній дій. Виявляється, міліція не просто, як належить, не захистила СБУ від вторгнення нападаючих, а й допомагає їм одягом і провізією. Фактично ми маємо сценарій поступового захоплення влади на сході. І в багатьох луганчан виникає закономірне запитання — що в цей час робить Київ? Де антитерористичні заходи? Чому сепаратисти легко виходять за межі наметового містечка, скупляються й повертаються назад?

 Ситуація розгортається занадто швидко, й хтось явно форсує її. На мітингу лунають заклики до бойкотування виборів. Натомість ми маємо трошки більше місяця до них. До виборів, які мають багато шансів перетворитись у вибух.

 На момент написання статті, відповідно до деяких джерел, у приміщенні СБУ Луганська перебувало менше ста озброєних сепаратистів. До цього частина з них покинула захоплену установу, мотивуючи це незгодою в поглядах із загалом. Сепаратисти нібито пересварилися через погляди на державний устрій — чи має Україна бути федерацією, чи частиною РФ? Хоча справжня причина, на мій погляд, банальніша — установу захоплювали для провокації, яка через те, що фактично ніяких атак на сепаратистів з боку спецслужб не відбулося, перетворилась на «стояніє на рєкє Калкє». На штурм СБУ сепаратисти очікували з ночі захоплення. Саме тоді студенти, що погодились заробити на цій авантюрі, та фанатичні декілька бабць мали б полягти «гарматним м’ясом» для картинки російських телеканалів. Натомість зростає захоплена територія. 14 квітня сепаратисти облаштували свій штаб у приміщенні ПАО «Луганськгаз», яке розташоване напроти приміщення СБУ.

 Який спротив цьому шабашу чинять луганчани? 13 квітня було створено громадянську самооборону, яка налічила близько 200 осіб. Основна проблема — спецзасоби. Голова Луганської міліції Гуславський відверто сказав активістам, що сам ходить без бронежилета. Фактично проукраїнський актив Луганщини відданий сам собі. Ректор Луганського національного університету Віталій Курило дав розпорядження з організа|ції охорони навчального закладу і видав відповідні спецзасоби. Приміщення ОДА, службовці якого покинули установу в понеділок, натомість охороняє міліція.

Валентин ТОРБА, Луганськ