Харківська самооборона шукає фінансування та способи координації
Після кривавої вербної неділі у Харкові, коли на мирне віче євромайданівців напали бойові групи терористів із георгіївськими стрічками й битами, громадські активісти вирішили, що оборона Євромайдану має бути організована професійно.
На сьогоднішній день встановлено, що понад п’ятдесяти осіб постраждали й отримали тяжкі каліцтва, близько двадцяти з черепномозковими травмами та серйозними переломами залишаються в лікарнях міста, причому біля лікарень на їхніх рідних чекають групи людей з георгіївськими стрічками, вимагають пред’явити документи й погрожують продовжити переслідування. Багато хто з тих, кого було побито 13 квітня в переходах і на станції метро «Університет», були звичайними перехожими, які випадково опинилися на місці побоїща, повідомляє активістка Ярина Чаговець, яка надає допомогу пораненим. Один з таких випадкових перехожих, студент-другокурсник, потрапив до лікарні з роздробленим ліктем, йому зробили операцію зі встановлення імплантата.
«Міліція на низовому рівні продемонструвала нездатність і небажання впоратися з ситуацією. Це як у революційній ситуації — низи не хочуть, а верхи не можуть. Не знаю, який сценарій вони відпрацьовують. Окрім нас самих ніхто нас не захистить, — упевнений один з організаторів Самооборони Майдану бізнесмен Олександр Шевченко. — Формування адекватної і дієвої самооборони — це наше головне завдання зараз».
Проблеми організації харківської самооборони — у фінансуванні і взаємодії з місцевою владою, розмірковує Олександр Шевченко. «Екіпіровка одного бійця — це близько двох тисяч гривень. Бронежилети, камуфляж, каски. Крім того, професійний захист має бути оплачуваним. Хлопці мають пройти професійну підготовку, мати можливість оперативно збиратися за короткий час у потрібному місці. До того ж, мало хто безкоштовно ризикуватиме своїм життям», — впевнені організатори, які займаються координацією груп самозахисту. Зараз вони займаються пошуком джерел фінансування на благодійній основі й ведуть перемовини з владою. Найбільш правильними варіантами організації вони вважають приклади Дніпропетровська.
Сьогодні організатори та учасники харківської самооборони впевнені — як довго громадські активісти Харкова й інших міст східної України залишатимуться «хлопчиками для биття» і гарматним м’ясом, залежить від їхніх можливостей, організованості й уміння захиститися.
