Кохання замовлень не приймає

Фільм «Офіціантка» — це незалежне американське кіно, фактично — авторське: Едріенн Шеллі виступила в ньому відразу як режисер, сценарист й актриси. За сюжетом, у Дженни, головної героїні фільму, офіціантки, яка працює в скромному кафе, є один, але надзвичайний талант — вона пече найсмачніші у світі пироги, які нікого не лишають байдужими. І назви пирогам вона дає дивовижні, наприклад — «Я ненавиджу свого чоловіка». Себто, життя не складається. Та воно не може бути безпросвітним, якщо маєш мрію.

Але що людина має робити, аби втілити в життя свої мрії? Ось у чому проблема. Бо, скажімо, мрії головної героїні — а це не тільки мрії виграти у великому кулінарному конкурсі — гальмуються, перекреслюються банальною реальністю, вони видаються такими недосяжними! Що більшості з нас так знайомо!..

Утім, Дженна, долаючи розпач, проявляє характер, і мрії свої втілює. І це стосується не лише мистецтва випічки пирогів, а, передусім, формування цілісної особистості, яка навчається ставитися до життя по-іншому, розуміючи, що воно насправді не таке вже й безпросвітне, як здавалося.

Відштовхуючись від прокатного гасла фільму «Офіціантка» — «Якби життя було таке ж просте, як пиріг», — варто наголосити, що пироги в картині Едріенн Шеллі постають радше як символ. Це аж ніяк не кулінарне кіно. Це кіно про людей — з їхніми проблемами, помилками, комплексами, але й перемогами та радощами.

На рівні сценарію, драматургії ніби й маємо доволі шаблонну історію, таке собі жіноче кіно про пошук жіночого ж щастя, звичайний мелодраматичний сюжет із відповідними двовимірними, часом навіть карикатурними, персонажами, логіку вчинків яких не завжди можна осягнути, виправдати.

Але питання в тому, як вони, ці персонажі, олюднені, як зображені, виведені на екрані — з якою ніжністю та любов’ю! Що не може полишити будь-якого глядача цього фільму байдужим.

Стрічка Едріенн Шеллі просякнута легкою іронією, таким само легким і ненав’язливим гумором. І, що важливо, жарти у фільмі не є самоцінними, не є, сказати б, вставними атракціонними номерами — вони виростають безпосередньо із тієї чи тієї ситуації, а тому цілком життєво органічні. До нас ніби посміхається сам фільм...

Також у програмі, яка представляє кінокартину з промовистою назвою «Офіціантка», у спеціальному сюжеті аналізуватиметься образ офіціантки, що його було створено різними режисерами та актрисами в історії американського кінематографа.

Ще одне гасло від авторів стрічки «Офіціантка» — «Кохання замовлень не приймає»! Тож це кіно — про кохання. А також — про людську здатність приймати потрібного моменту важливі життєві рішення. Оптимістична комедійна драма. Позитивний і світлий фільм.