«Не варто навіть приміряти до Одеси сценарій Донецька або Луганська»

Валерій ХАЇТ, прозаїк і сатирик, метр КВК:

— Ось і до нас в Одесу прийшла страшна біда. Ми ж думали, що деде, а у нас такого не може бути. Було! Загинули люди, багато людей. І той, хто правий, і той, хто винний, і ті, що випадково потрапили до цієї м’ясорубки, і ті, котрі знали, на що йдуть. Смерть усіх зрівняла. Нехай упокояться їхні душі на небесах.

Я спостерігав за подіями 2 травня в прямому ефірі. Одночасно і розумів, і не розумів, що відбувається. Розумів, що озброєні напали на беззбройних, що беззбройними були переважно молоді футбольні уболівальники, які вже традиційно перед матчами йдуть з українськими прапорами і прапорами своїх клубів на стадіон.

Не розумів поведінки міліції, явні ознаки лояльності з її боку до тих, хто нападав і стріляв. Бачив побитих і скривавлених, як їм намагалися допомогти, у тому числі дівчата і жінки. Помітив того, хто стріляв з автомата з-за спини міліції, бачив убитого хлопця. Як на очах наростало озлоблення. При цьому не було сумнівів у тому, що люди в чорному з бітами і зброєю — спеціально підготовлені, що вони ті ж самі, що й у Слов’янську, Краматорську. Тут прийшла думка: оскільки учасники маршу — футбольні ультрас, отже, налаштовані на протистояння, не розбіжаться, а битимуться. Тим паче, що їх була більшість, і серед них вже були поранені і вбитий...

Потім пішли прямі репортажі з Куликового поля, де вже давно стояв табір сепаратистів, і куди розлючений натовп погнав нападаючих з центру міста... Уболівальники вже ні на який матч, звичайно, не пішли. Як я дізнався після, до них на Куликовому полі приєдналися бійці Самооборони одеського Майдану. Втім, всі ці кадри вже багато разів показували. Просто спробую висловити свої плутані думки у зв’язку з тим, що сталося.

Скажу відверто, я дуже боявся, що в репортажах з Куликового поля весь час звучатиме українська мова. І це відразу дасть можливість говорити про те, що це бандерівці приїхали і напали на одеситів... Але виявилось, що майже всі говорили російською. Більше того, одеською російською. Це говорила сама Одеса.

...Звичайно, традиції Одеси тісно пов’язані з Росією та її культурою, але наше місто від спочатку було європейським. Нас обурює і принижує брехня Путіна. Нас довів до межі бандитський спосіб правління Януковича. Більшість одеситів зрозуміли і прийняли Майдан саме як революцію гідності. Отже, не варто навіть приміряти до Одеси сценарій Донецька або Луганська.

Я одного дня бачив проросійську ходу в Одесі. Поширилися чутки, ніби в порт прибуває американський есмінець, зібрався мітинг протесту, в якому брали участь якісь напівістеричні люди. Причому жінок серед них була переважна більшість. Есмінця не виявилося, мітингарі пішли з порту назад. Я навіть пройшов разом з ними декілька кварталів, слухав розмови цих людей. У мене виникло чітке відчуття, що велика частина їх — не одесити, а приїжджі. Я чітко зрозумів, що ці люди не читають книг, не розуміють сенсу понять «культура» і «цивілізація». Думаю, що причина проросійських виступів в українських містах — це не лише низький рівень життя, але й культурна убогість. До речі, переконаний, це результат не лише правління Януковича, але й відсутності чіткої культурної політики практично всього періоду української незалежності.

Майдан був не просто проти режиму Януковича, але й проти того, що почалося ще при Кучмі та Ющенкові. А останні 15 років відбувалося, по суті, знищення не лише культури, але й країни. Правління Януковича було піком цього процесу. Саме при цій бандитській владі пишно розцвів кримінал, були знищені армія, міліція та СБУ.

І я, чесно кажучи, не розумію, як можна висувати сьогодні претензії до нової української влади? Вона, власне кажучи, підхопила країну, що падає в прірву. Україна — на межі знищення, саме тому всім свідомим громадянам як ніколи потрібно об’єднатися.

...Я оптиміст, а тому переконаний: життя мудре, все владнається, і Україна, пройшовши через страшний очисний період, відродиться заново. Взагалі, мені інколи здається, що те, що відбувається в Україні, — це остання битва майбутнього з минулим. Україна стала не просто центром Європи, а центром світу. Саме від нас сьогодні багато в чому залежить, чи змінить людська цивілізація курс, що веде до самознищення, або навпаки, — настане масове протверезіння, і світова спільнота почне жити за законами справедливості, людської гідності та честі.

(Gordonua.com, друкується зі скороченням)