Ціна «нерозширення»

Перед обличчям агресії російського президента Володимира Путіна на сході України НАТО підтвердила прихильність до захисту «кожного дюйма» території країн, що входять до альянсу. Зараз організація також повинна ясно дати зрозуміти, що відповість на будь-які російські спроби зазіхнути на стабільність у Європі в цілому, особливо на безпеку країн, які очікують вступу в НАТО. Якщо цього не відбудеться, ціною стане ще більша російська агресія.

У той час як питання членства України в НАТО не розглядається в Брюсселі чи Києві, на суверенітет України може вплинути те, яке рішення альянс ухвалить з приводу Чорногорії та Грузії, двох найбільш готових до вступу в організацію кандидатів. Міністри закордонних справ країн НАТО в середу в Брюсселі почали перемовини, які повинні прокласти шлях до ухвалення рішення про розширення альянсу на вересневому саміті в Уельсі. На жаль, деякі ключові члени організації все ще не впевнені у перевагах розширення альянсу.

Це рішення буде в цілому засновано на тому, чи готові кандидати виконувати обов'язки, що накладаються на членів НАТО. Однак союзникам потрібно також замислитися над тим, чи робить приєднання нових країн альянс більш безпечним. Розширення - це не поступка країнам, які прагнуть потрапити до НАТО. Будь-який новий раунд (приєднання) повинен іти на благо безпеки альянсу і стабільності в Європі.

Архітектура безпеки на континенті різко змінилася з того часу, як альянс погодився 2008 року взяти Албанію і Хорватію, які приєдналися до НАТО наступного року. Це був останній раунд розширення альянсу. Після цього Росія використовувала силу проти Грузії і потім України, змінивши кордони. Ще задовго до приєднання Криму і дестабілізації ситуації на сході України Путін сприймав НАТО як супротивника. Він також заявив про намір Росії використовувати силу, якщо будуть порушені права російськомовних жителів, де б вони не перебували.

Як вплине на альянс розширення в час, коли організація стикнулася з періодом напруженості й конфронтації біля своїх кордонів? Чи піде воно на користь – чи нашкодить?

З певної точки зору, процес розширення зараз ускладнився. Осміліла Росія буде люто чинити опір територіальній експансії альянсу. Ціна розширення НАТО виросла.

Однак зросла й ціна «нерозширення». Москва сприйме подібне рішення як свідчення того, що її політика агресії проти сусідів, які намагаються приєднатися до Заходу, працює. Таке заохочення навряд чи в інтересах НАТО.

Розширення сприяє посиленню безпеки, бо воно призведе до більш передбачуваних відносин із Росією. Членство країн у НАТО матиме заспокійливий ефект на зв'язки Москви з іншими країнами, оскільки членство в альянсі значно збільшує для Росії ціну втручання. Якби Естонія й Латвія - дві сусідки Росії, де проживає значна кількість російськомовних жителів, - не були членами альянсу, вони могли б зараз відчували такий же тиск, як і Україна. Однак у Москви є причина поводитися обережно, бо вона усвідомлює, що інтервенція в країнах Балтії призведе до колективної відповіді НАТО.

І хоча балканські кандидати не є сусідами Росії, їхнє приєднання до НАТО значно знизило б ризики перетворення цих країн на гарячі точки у відносинах з реваншистською Росією, яка має намір затвердити свою роль, зокрема, і на Балканах. На майбутньому етапі напруженості потрібна стабілізуюча політика. Зараз - до того, як еліти і населення, які  вітають членство в НАТО, піддадуться ще більшому тиску з боку Росії - саме час діяти.

Чорногорія зробила найбільш значні кроки з підготовки до вступу в НАТО. Лідери країни виступили проти російського тиску, демонструючи бажання виконувати обов'язки, що накладаються членством в альянсі. Запрошення Чорногорії приєднатися до НАТО цієї осені забезпечить таку необхідну стабільність у регіоні, допоможе уникнути російських інтриг і просигналізує про те, що двері альянсу відкриті.

Грузія - це особливий випадок. Вона залишається прихильною своєму натовському курсу, незважаючи на вразливе становище: 2008 року Росія атакувала й окупувала території Грузії частково для того, щоб запобігти приєднанню країни до НАТО.

Союзникам не варто стимулювати залякування, блокуючи досягнутий Грузією прогрес, через страх спровокувати Путіна. Москва, швидше за все, посилить спроби із дестабілізації Грузії, навіть якщо НАТО надасть Тбілісі план зі вступу до альянсу. Цей план є проміжним статусом, який все одно залишить країну без будь-яких гарантій безпеки з боку НАТО в умовах тиску з боку Росії, що посилився.

На саміті НАТО в Уельсі альянс повинен вжити заходів щодо посилення здатності Грузії захистити себе і стримати Росію - перед тим, як запропонувати Грузії членство в НАТО. Ці заходи включають в себе присутність сил альянсу, включаючи американські війська на території Грузії і масштабні нові зусилля для того, щоб допомогти країні модернізувати збройні сили і прийняти подальші демократичні реформи. Це забезпечить стабільність і одночасно прокладе шлях до реалістичних і надійних зобов'язань альянсу щодо підтримання безпеки країни.

Нові домовленості НАТО з Грузією, а також пропозиція Чорногорії членства в альянсі у вересні внесуть значний внесок у безпеку організації. Вони повинні бути частиною відповіді НАТО реваншистській Росії.

CNN, 26 червня 2014 року, переклад ИноСМИ. Ru

Томаш ВАЛАШЕК - постійний представник Словаччини в НАТО. Деймон ВІЛСОН - виконавчий віце-президент в Атлантичній раді і колишній представник НАТО.