Усе для фронту

Уже зараз на сході країни знищено значну кількість бронетехніки — як такої, що використовує українська армія, так і захопленої терористами. Раніше нове озброєння майже не закуповували, намагалися обійтися модернізацією наявного, або навіть просто ремонтом. Найближчим часом цієї практики остаточно уникнути не вдасться. Наприклад, на Шепетівському державному ремонтному заводі (Хмельниччина) ремонтують ракетні системи залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч» тощо. Повідомлялося, що багатьом автомобілям, на яких встановлені ракетні системи, понад 30 років, і після капремонту ресурс збільшується на 15 років. Отже, ця техніка ще буде у строю. До кінця року Міноборони замовило ремонт 57 бойових одиниць. Житомирський бронетанковий завод має полагодити 140 одиниць пошкодженої бронетанкової техніки. Фахівці підприємства спеціалізуються на ремонті та модернізації різних типів БМП, БТР, БМД тощо. ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» отримав замовлення на капітальний ремонт вертольотів Мі-8 та Мі-24. Жулянський машинобудівний завод «Візар» отримав замовлення на ремонт зенітно-ракетних систем.

Директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає, що на «осяжну перспективу» це головне, на чому варто зосередитися. «Скажімо, у нас на складах є чимало техніки, яку ще можна довести до ладу і використовувати. Цим потрібно скористатися — щоби вона остаточно не заіржавіла», — каже експерт. «Якщо говорити про закупівлю нової техніки, то за нинішніх умов також беруть в основному ту, яка вже готова, міститься на складах виробників», — додає він.

•  Ремонтні заводи нині затребувані. На ці роботи держава планує вже до кінця року витратити значні кошти. Так, на ремонт ЗРК закладено 15 мільйонів, капітальний ремонт автомобільної техніки ЗСУ — близько 20 мільйонів, ракетно-артилерійського озброєння — 60 мільйонів гривень, капремонт та модернізацію гелікоптерів — 100 мільйонів... Хоч, звісно, важливо, щоби виконавці гроші отримали, а не традиційно довго й нудно чекали від держави виплат заборгованості.

Однак стрімке скорочення запасів техніки, яку ще якось можна підтримати у боєздатному стані чи модернізувати, змусить усе ж таки купувати нову. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк розпорядився виділити мало не 600 мільйонів гривень на закупівлю озброєння і військової техніки. Певні кроки вже зроблено. Так, за даними «Військового вісника», у боях на сході України задіяно 40 нових бронетранспортерів. Хоча це лише незначна частка від того, що обіцяють армії урядовці. Скажімо, повідомлялося про те, що Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. А.А. Морозова отримало замовлення від Міноборони на виробництво майже двохсот БТР-4. Уряд також анонсував закупівлю тисячі БТРів.

Бойові дії на сході країни довели необхідність закупівлі для армії нових броньованих машин різних типів. Потрібні так звані MRAP («захищені від мін і нападу із засідки»). Спільно з канадською компанією Steit Group український КрАЗ розробив таку бронемашину, і вже навіть почав експортувати. Kraz Shrek може використовуватися для перевезення особового складу як санітарне авто, а також — для розмінування шляхів.

•  Українським Збройним силам знадобляться нові радіолакаційні системи. Як раніше зазначав виданню Forbes директор підприємства «Аеротехніка» Микола Ярошенко, йдеться про сотню РЛС, адже у кожному батальйоні має бути не менше ніж 4-5 видів РЛС для цілей різної дальності і висоти. «Аеротехніка» надала в користування українським військовим 4 РЛС П-18 і П-19, які призначалися для показів. Інше приватне підприємство, «Укрспецтехніка», надало українським військовим кілька РЛС «Малахіт». Експерти відзначають, що вже сьогодні українським військовим у зоні проведення антитерористичної операції не вистачає безпілотних розвідувальних апаратів — аби навіть рота солдатів могла провести розвідку місцевості, маршрутів висування колон тощо. Київське КБ «Луч» на базі НТУУ «КПІ» розробило БПЛА «Сокіл». Навігацію він здійснює автоматично або з оператором, при виявленні цілей можна застосувати керовану ракету. Нещодавно колишній начальник Генерального штабу ЗСУ Михайло Куцин заявив про нестачу систем пасивного визначення ворожих цілей «Кольчуга», які дають змогу зафіксувати зліт літака на відстані до 600 км. За словами Куцина, вже зараз необхідні чотири комплекти, але завод «Топаз», який їх виробляє, поки що перебуває під контролем прихильників т. зв. ДНР.

•  Утім, повністю забезпечити армію виключно за рахунок свого ОПК не вийде. Власне, так чи інакше кооперуються із закордонними виробниками навіть оборонні підприємства більш розвинених країн. Україна сама не виробляє військові літаки — винищувачи, штурмовики. Так само, як і гелікоптери. На озброєнні вітчизняних ВПС — літаки та вертольоти, розроблені ще за радянських часів. Конструкторські бюро та виробництво тепер розташовані у Росії. Розрив відносин з нею означає необхідність шукати заміну. Перспективи ж тут поки туманні. Так, кілька років тому у командуванні ВПС запевняли, що існуючий парк (тоді — 360 літаків) легше модернізувати, ніж списати і купити нові літальні апарати. Тим паче що потужності для ремонту й модернізації авіації в України є, аби тільки фінансування належне було. Звісно, частина літаків піде на металобрухт, але встановивши на застарілі машини нове обладнання, можна отримати якісну бойову одиницю. Що, власне, і роблять, скажімо, на Запорізькому державному авіаремонтному заводі «МіГремонт». Там здійснюють капремонт літаків Су-25М1: на них встановлюють  вітчизняну супутникову навігацію, систему повітряних сигналів, модернізовану радіостанцію тощо.

Але комплектуючі до військових літаків, що має на озброєнні Україна, виробляє Росія. Тому надалі варто все ж таки замислитися про диверсифікацію. Адже ризиковано закуповувати комплектуючі до техніки у потенційного противника. Тим паче що ще зо два роки тому директор російської Федеральної служби з військово-технічного співробітництва Михайло Дмитрієв зізнався, що в іноземних покупців російської військової техніки є нарікання. Адже, як зазначив тоді чиновник, російські виробники «успадкували» від СРСР недостатню увагу післяпродажному обслуговуванню: ремонту і модернізації техніки, яку продали, постачанню запчастин, інструментів і приладдя.

•  Частково армію переозброять за рахунок допомоги інших держав. Військові вже отримали американські бронежилети, тепловізори тощо. Та тепер конгрес США прийняв відразу в двох читаннях закон про надання Україні, Грузії і Молдові статусу «союзників США» без їхнього вступу до НАТО. І документ під назвою Russian Aggression Prevention Act 2014 (Акт про запобігання агресії Росії) передбачає надання протитанкового і зенітного озброєння, стрілецької зброї, захищених транспортних засобів. Уже цього року Україна може отримати пряму військову допомогу на 100 мільйонів доларів. Це при тому, що, скажімо, протитанкове озброєння вітчизняний ОПК виробляє і сам — РК-3 «Корсар», розроблений київським КБ «Луч». Наведення забезпечується за допомогою оптичного та інфрачервоного прицілів, що дає змогу здійснювати пуск ракети в складних погодних умовах. Поки що зарано про це говорити, оскільки навіть сам по собі акт іще не підписаний президентом США, що вже й казати про те, яка конкретна зброя і яких постачальників може прибути до України. Тим не менш, українській стороні тут важливо відстояти свої інтереси, щоби по максимуму отримати те, чого наш ОПК не виробляє або не зможе забезпечити високі темпи виробництва тощо. Зрештою, незважаючи на поставки Америкою бронежилетів тощо, солдати все ще потребують індивідуального оснащення.

•  Крім того, на практиці українські чиновники не рідко обіцяли забезпечити держзамовленням вітчизняні підприємства, але обіцянки не дотримували. І ця тенденція певною мірою може зберегтися. Так, скажімо, інформаційно-аналітична група AUTO-Consulting уже звернула увагу на те, що «всупереч заяві міністра МВС Арсена Авакова, що при закупівлі армійської техніки будуть виходити з принципу: все озброєння базуватиметься на вітчизняних авто», за даними «Вісника держзакупівель», планується придбати і 44 вантажівки МАЗ. Хоч для Національної гвардії і почали закуповувати вантажівки КрАЗ.

•  У будь-якому разі, навіть за оптимістичного сценарія (стабільне й повноцінне фінансування) на переозброєння українського війська може піти кілька років. Але зважаючи на різні негативні фактори (зруйнована інфраструктура тощо), цей процес може затягнутися. Більше того, не менш важливим завданням буде не просто переоснастити армію, а тримати її у боєготовності. А це відповідно витрати на пальне, снаряди тощо. Найбільшою проблемою українських військових упродовж років було саме неналежне фінансування підготовки (льотчики не мають достатнього «нальоту», танкісти мало практикуються тощо). Наразі оборонні видатки вимушені, і чимало з них — це видатки саме на забезпечення війська, зокрема й — їжею, пальним для техніки тощо.

Як заявив Петро Порошенко, до останнього часу державне оборонне замовлення використовувалося для розкрадання бюджетних коштів, мало не половина програм не доходила до практичних зразків. За словами Президента, їхнє скорочення забезпечить додаткове фінансування для закупівлі озброєнь. Проте однозначно не зможе вивільнити стільки коштів, скільки Україна потребує на переозброєння війська. Понад те, до таких програм ставитися треба уважно, адже частина з них може довго розроблятися, але залишається важливою і перспективною для України. Військовий експерт інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій переконаний, що потрібно і надалі працювати над розробкою військово-транспортної авіації, ракет, багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан». «З іншого боку, ми можемо запозичити технології у закордонних компаній. Так, свого часу голландська компанія пропонувала побудувати для нас перші два корвети, щоби далі серію ми будували вже на своїх потужностях. Це дало б нові технології. Таким чином вчинила і Росія, яка два «Містралі» купує у Франції, а ще два будуватиме сама», — каже він.

•  Певною мірою можна сподіватися на те, що це забезпечить оборонні підприємства за рахунок експорту озброєння. В «Укроборонпромі» сподіваються підсилити позиції вітчизняного озброєння. Зокрема, для того, щоби знизити собівартість продукції, на підприємствах будуть «активно впроваджуватися» енергоощадні технології.

Але є й очевидні складнощі, зважаючи на вимушену переорієнтацію з російського ринку на інші. Крім того, надважливим є знищення корупції в армії. Адже навіть фактично в умовах війни розкрадання продовжуються. Що вже казати про мирний час.

Ігор Козій вважає, що кошти на якісну модернізацію ОПК та Збройних сил може принести приватизація оборонних підприємств. «Але має відбутися прозоре акціонування підприємств. Держава може тримати контрольний пакет акцій, а інші акції мають купити звичайні громадяни, а не якісь там маловідомі інвестиційні фонди тощо. Якщо сьогодні люди перераховують гроші на армію, то завтра куплять і акції оборонних підприємств — це також буде значний вклад у обороноздатність країни», — зауважує експерт.