Стопами «попередників»

Дивно і неймовірно: легітимна влада Києва і самопровозгашенної ЛНР діють майже синхронно. Повідомлення про відповідні акції Інтерфакс-Україна надіслав із розривом лише 18 хвилин. Перше називалося «Яценюк доручив Міненерговугілля вивчити питання повернення розподільчих мереж з користування облгазів», друге, — «ЛНР намагається узяти під контроль «Луганськгаз».

•  Почнімо з останнього, оскільки тут усе більш-менш зрозуміло, а точніше, абсолютно незаконно. Джерело на підприємстві повідомило: «ЛНР намагається запровадити власний менеджмент у газопостачальну компанію «Луганськгаз». При цьому він уточнив: «Учора з’явилася новина — рішенням ЛНР у нас нібито новий голова правління. На повен хід вже працюють фахівці з РФ. Співрозмовник агенції додав, що законний менеджмент евакуйовано з Луганська, а управління підприємством практично втрачене: газ безконтрольно надходить до районів, захоплених бойовиками. «Газ йде, це сплачений Україною газ, «Луганськгаз» за нього грошей отримати не може — адже не працює банківська система», — обурюється газівник. «Відключити газ, — каже він, — немає правових підстав — ніхто на місці команди на це не дасть, а якщо дасть — його розстріляють чи посадять у підвал... Можна лише поставити заслінку на контрольованій Україною території — над цим має працювати «Укртрансгаз». Якщо нічого не робити, то до кінця року в регіоні просто зникне до мільярда кубометрів газу».

Фахівець також повідомив, що керівництво самопроголошеної ЛНР обіцяє місцевому населенню постачати газ безплатно. Яким чином? Можна брати його, так би мовити, явочним чи, точніше, кримінальним чином з української труби і нічого не платити. Є і другий варіант. РФ зараз будує перемичку зі своєї території до невикористовуваного газопроводу «Єлець-Аксай», що проходить територією Луганської області. Але чи довго буде йти газ цим незаконним маршрутом, якщо споживачі вже відвикли платити за такі послуги? Гадаю, подачу палива дуже швидко припинять.

Тим часом акціонери «Луганськгазу» намагаються оформити через «Торговельно-промислову палату» документи про настання форс-мажорної ситуації, аби повернути ситуацію у правове русло і отримати хоча б якісь інструменти впливу на ситуацію. Але, виявляється, загроза над «Луганськгазом» виникла і з іншої — урядової сторони. Як наголошується в першому з цих повідомлень, «є ініціатива з боку прем’єра — доручення Міненерговугілля вивчити питання повернення мереж у держвласність». «Розглядається два варіанти: або передача мереж в оренду приватним компаніям, або об’єднання обл— і міськгазів у державну компанію, таку собі «Нафтогазмережі-2», — розповіло джерело, що має, певно, доступ до уряду. Але, на його думку, така ініціатива є деструктивною і суперечить договорам на відання мережами, що їх приватні облгази раніше підписали з державою.

•  З думкою джерела згоден і експерт Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський. Він посилається на досвід 2009 років, коли з аналогічної ідеї нічого не вийшло. За його словами, не можна не враховувати протидію власників облгазів. Окрім того, він передбачає виникнення дуже великих проблем у процесі інвентаризації мереж, без чого, згідно із законом, не можна провести передачу власності на будь-яких умовах. «Там зараз дуже важко розділити, де державні, де комунальні, де приватні труби і обладнання, — пояснює експерт і посилається на думку керівників обл— і міськгазів, з якими спілкувався під час роботи в «Нафтогазі України», — тоді вони характеризували ситуацію не інакше як «чорт ногу зламає» чи «темний ліс».

•  Дивує експерта і намір прем’єра віддати газові господарства у відання приватним компаніям. «А зараз вони в кого? — запитує він і будує свою версію: — Забрати в одних і віддати іншим? Це виходить реприватизація». Та все ж Землянський знаходить щось спільне і з прем’єром. Найбільша проблема в регіональному газопостачанні, за його словами, полягає в тому, що газові мережі досі перебувають переважно у власності держави. Відповідно до закону, їх ні продавати, ні здавати в оренду не можна — вони приватизації не підлягають. «2013 року Янукович хотів скасувати цю норму. Тоді це називалося 14 кроків назустріч... незрозуміло куди й кому, — згадує Землянський і уточнює: — Там передбачалася приватизація газових мереж малого і середнього тиску, але потім це все спустили на гальмах...». «Усі «попередники» намагалися підступитися до цього бізнесу, але у них не вийшло», — без жодного ентузіазму щодо нинішніх спроб каже експерт.