Ще раз про солідарність

Богдан Миколайович — провідний актор Львівського театру ім. М. Заньковецької, декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. І. Франка, приїхав до Києва представити дві книжки, видані у Львові: «Історія Театру» Оскара Г. Брокетта і Франкліна Г. Гілді, та «Історія українського театру в Галичині» Степана Чарнецького («День» № 177 від 24 вересня ц.р.).

— Глибоко переконаний, що хвиля патріотизму, яку я бачу по всій Україні на телеекранах, — синьо-жовті стяги, Гімн та українські пісні, — сьогодні докорінно змінить нашу країну, — зазначає Богдан КОЗАК. — На нас у Львові раніше небачений патріотизм східної та південної України справив сильне враження. Іван Драч якось сказав: «Ви, галичани, швидко піднімаєтесь, але, мов сухі дрова, швидко згасаєте. Та коли повстане український схід, то це будуть букові, дубові непересохлі дрова, які довго горять і дають колосальну енергію для будівництва держави». Неможливо не пишатися тією хвилею українського патріотизму, який проявляється в Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, Одесі, Полтаві... Ми у Львові розмовляємо українською мовою, змалечку навчаємо її наших дітей. Це йде віддавна, ми загартовані в боротьбі супроти тих, хто нас поневолював упродовж віків. А це були і німці, і поляки, і австрійці, і перша та друга російські окупації... Нас менше, ніж це сталося у східному краї, вивезли до Сибіру, менше винищили за радянської влади. Схід терпів більше. Тому я розумію всі проблеми, які там нині є.

— І як, на вашу думку, їх можна вирішити?

— Зараз ми підписали Угоду з Євросоюзом, і це дає великі можливості для вирішення наших проблем. Схід теж має відчути переваги європейського світу. Ми живемо поряд із Польщею, часто там буваємо і можемо порівняти, як живе Європа і як живемо ми й росіяни. Це порівняння і за рівнем культури, і за всіма побутовими, соціальними та економічними стандартами — не на користь України та Росії. Колись, за часів СРСР, у Львові всі переходили на червоне світло. Тепер, коли ми згадали про свої давні культурні зв’язки з Європою, у нас ніхто цього не робить. Навіть на вуличці завширшки в три метри всі стоять і чекають зеленого світла. Коли хтось іде на червоне, то львів’яни вважають, що це приїжджий... У цьому виявляється наша здатність дотримуватись певних стандартів поведінки. Тож якщо ми дотримуватимемось певних стандартів у науці, політиці, культурі, мистецтві, освіті, медицині, в суспільному житті, то все у нас буде гаразд. Західні країни тому й досягли такого високого рівня розвитку, що їхні громадяни навчилися дотримуватися певного рівня стандарту в усіх сферах життя. Ми любимо говорити про громадянське суспільство. У чому його суть? А в тому, що громада виробляє закон і всі мають його дотримуватися.

І громада повинна стежити за тим, як дотримуються закони, повинна берегти свої традиції. Якщо громада знищена, то її потрібно відновлювати або будувати нову. І я думаю, що ми спільно її побудуємо.

— Театри Донецька та Луганська заявляють про відкриття сезону, але там напівзруйновані міста, окуповані місцевими терористами і російськими військами. Чому творчих колективів східних областей не евакуювали?

— Це питання, найперше, до Міністерства культури, воно має дбати про театри та інші заклади культури. Наприклад, «Донбас Опера» могла б гастролювати в Києві, Львові чи в інших містах, де є великі сцени. Солістів можна запрошувати до інших театрів, доки ситуація стабілізується... Зараз до нас у Львів переїхали луганські артисти, і ми для них шукаємо приміщення, де вони могли б грати. Зараз слід зробити все, щоби артисти зі східних областей могли повноцінно працювати у Львові. А громади таких міст, як Івано-Франківськ, Львів, Дрогобич, Тернопіль та інші обласні чи великі районні центри, можуть допомогти цій добрій справі.

— Ви є членом Шевченківського комітету. Чому досі ніхто із цьогорічних лауреатів не одержав цієї найпрестижнішої премії нашої країни?

— Болюче питання. Через Майдан, а потім бойові події на сході це питання якось було не на часі. Нагадаю, Президент України має завізувати рішення Шевченківського комітету. Але досі нікому з лауреатів премію не вручили. Хоч зараз (до 1 листопада) приймаються твори на здобуття премії 2015 року, а от переможці минулого року так і не одержали своїх нагород. Наскільки мені відомо, до Дня української писемності та мови (9 листопада) нарешті буде підписано відповідний Указ, і цьогорічна «епопея» з лауреатами Шевченківської премії закінчиться...

— Розкажіть про найближчу прем’єру, яку готує Театр ім. М. Заньковецької.

— Це має бути музична комедія галицького драматурга Івана Керницького «Король стрільців, або Муза в офсайді», яку ставить Григорій Шумейко. У виставі грає багато молоді, зокрема, на сцену вийдуть студенти ЛНУ ім. І. Франка. Дія п’єси розгортається в довоєнній Галичині. За задумом автора, замість відомого футбольного нападника, котрого так чекають, приїздить дивакуватий поет із таким самим ім’ям та прізвищем. І хоча спортсмен із поета ніякий, а чоловік він кволий, з нього роблять доброго спортсмена... Запросимо глядачів на прем’єру 10 та 11 жовтня.