За що критикують Президента?

Час стає ще однією стороною переговорів з Росією, і ігнорувати її дуже важко. Чи не тому пізно увечері 16 жовтня, саме напередодні саміту в Мілані й зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, Порошенко, не оглядаючись на критиків у країні, підписав закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької й Луганської областей», який Верховна Рада прийняла рівно місяць тому. Можливо, це був аванс з його боку, можливо — частина якихось негласних домовленостей з президентом Росії.

Розповідаючи про підсумки переговорів, Порошенко зазначив: «Ми не змогли досягти якихось практичних результатів у газовому питанні. Але ми сподіваємося, що до 21 жовтня, до зустрічі в Брюсселі делегацій України, Росії та Єврокомісії, нам удасться досягти консенсусу в цьому питанні». Проте, Порошенко явно говорить про підсумки Мілана в позитивному ключі: «У нас є певний стриманий прогрес у газовому питанні. Ми домовилися про основні параметри контракту: Україна буде з газом, Україна буде з теплом. Це підсумок вчорашніх домовленостей. Але на умовах захисту українських національних інтересів». Президент пояснив, що на переговорах у Мілані російська сторона відстоювала ціну газу в $385 за тисячу кубометрів на весь рік. У результаті таку ціну вирішено зафіксувати до 31 березня 2015 року. «Процес перемоги», як вважав спочатку переговорів глава Міненерговугілля Юрій Продан, пішов?

«Ми говорили про те, що мають бути дві ціни, — розповідає Порошенко, — як і на європейському спотовому ринку є дві ціни: ціна — взимку, коли попит збільшується й економіка обгрунтовує найбільш високу ціну, й ціна влітку, коли попит падає, тому що немає попиту. Наша спільна пропозиція з ЄС полягала в такому: 325 ($325 за тисячу кубометрів. — ІФ) — влітку, 385 ($385 за тисячу кубометрів. — ІФ) — узимку». Досягли згоди, де-факто прийнявши українську позицію. Давайте зараз говорити лише про зиму й до 31 березня фіксувати ціну в 385. Росіяни на це погодилися». Президент також повідомив, що до 21 жовтня, коли в Брюсселі відбудуться переговори України, Росії та Європейського Союзу з газового питання, керівники відповідних відомств двох країн повинні підготувати погоджений протокол.

ДОБРОДІЙНИК

Природно, вищу оцінку не оформленим поки газовим домовленостям дає президент РФ Володимир Путін. За його словами, досягнутий прогрес полягає в тому, що «ми домовилися з українськими партнерами за умовами відновленням постачань газу до України, хоча б у зимовий період». При цьому Путін зазначає, що проблемним питанням є «касовий розрив на Україні». Росія пішла на поступки Україні й готова перерахувати ціну газу, постаченого в другому кварталі 2014 року за ціною $385 за тисячу кубометрів газу, заявив він на прес-конференції в Мілані. У результаті загальна сума боргу за постачений газ знизиться з $5,5 мільярда до $4,5 мільярда. Путін не забув нагадати, що борг за газ, постачений у листопаді-грудні 2013 року (на $1,4 мільярда й за таку ж приблизно ціну), Україна все одно не платить, як і за перший квартал, коли газ постачався за найнижчою ціною — $268 за тис. кубометрів, Україна не доплатила $500 мільйонів. «Ми більше не можемо постачати (газ. — Авт.) в кредит — це неможливо. І я вважаю, що в цій ситуації наші європейські партнери, як я вже говорив, мають Україні підставити плече й допомогти.

ЗАДОВОЛЕНІ

«Зараз завершуються переговори з приводу джерел покриття дефіциту необхідних коштів для фінансування контракту», — сказав Порошенко журналістам після закінчення переговорів у «нормандському форматі». Дефіцит коштів НАК «Нафтогаз України» на закупівлю газу Україна може заповнити, говорить він, як би відповідаючи на путінські докори. «Було запропоновано кілька схем. Я не можу зараз їх обговорювати, але вони в цілому були погоджені, яким чином Україна покриє цей дефіцит», — зазначає він і вказує, що в цьому передбачається участь європейських партнерів. «У нас є кілька різних варіантів, починаючи з коштів Міжнародного валютного фонду, що будуть спрямовані туди, й закінчуючи коштами міжнародних фінансових організацій, які підтримають НАК «Нафтогаз», — повідомив Президент і розповів, з чим пов’язаний дефіцит. «Україна на сьогоднішній день постачає значну частину обсягів природного газу до Донецька й Луганська. Але жодної копійки НАК «Нафтогаз» з Донецька й Луганська не отримує», — сказав він.

Задоволені підсумками переговорів і в країнах ЄС. Президент Франції Франсуа Олланд заявив, що Україна і Росія близькі до досягнення консенсусу за угодою про умови транзиту російського газу до Європи. За словами французького лідера, «угода щодо газу тепер буквально на відстані витягнутої руки. Це дуже важливо для України й вельми обнадіює Росію, яка дійсно хоче, щоб їй заплатили», — цитує французького лідера ТАСС. Олланд також зауважив, що Москві й Києву вдалося домовитися про прискорення процесу обміну полоненими на сході України.

ДОГОВІР МІЖ «ГАЗПРОМОМ» І «НАФТОГАЗОМ» КРЕМЛЬ ВІДМОВИВСЯ ЗМІНЮВАТИ

А от у Продана дещо інша позиція. Він не боїться дати переговорам оцінку, щоб відрізняється від тієї, яку озвучив Президент України. Він не без підстав звинувачує Росію в тому, що вона відкинула основні положення раніше узгодженого проекту протоколу, запропонованого Європейською комісією. «Коли ми зустрілися, на словах відчувалося, що є певна налаштованість на конструктивні переговори з російського боку, — сказав Продан Інтерфаксу-Україна. — Ми думали, що, керуючись запропонованим ЄК базовим протоколом, зможемо досягти домовленостей. Проте, коли російська сторона запропонувала свій варіант протоколу — ми побачили, що вона практично повністю відмовилася від основних положень протоколу, розробленого ЄК».

«У першу чергу, російська сторона відмовилася зафіксувати в протоколі обсяг газу, який вона зобов’язалася постачити українській стороні. По-друге, вона відмовилася зафіксувати ціну $385 за тисячу кубометрів як комерційну ціну, що має бути внесена до додаткової угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом». Також відмовилася від положення, що ця ціна не повинна мінятися до березня 2015 року, й практично наполягала на тому, щоб залишився вплив на рівень ціни, залежно від рішень російського уряду». «Російська сторона категорично відмовилася від внесення змін до контракту між «Газпромом» і «Нафтогазом», які б відображали домовленості, досягнуті в протоколі. Російська сторона вважає, що «Газпром» не має підписувати цей зобов’язуючий протокол, бути стороною цього протоколу. Таким чином, російська сторона відмовляється від підписання будь-якої проміжної угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом» до остаточного рішення арбітражного суду», — підбив свій підсумок переговорам міністр. Більше того, відповідаючи на запитання одного з журналістів про підсумки переговорів, міністр, як повідомляє ТАСС, використав вислів, літературним аналогом якого є слово «кінець».

Чи не суперечать його висновки тому, про що розповідає Президент? І що ж насправді сталося в Мілані? Про це «День» розмовляв із експертами.

КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ

Член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК зазначає, що Путін, кажучи про українські газові борги, начебто сміється, бо розуміє, що Росія за Україну не платитиме, а європейцям це важко робити. На думку експерта, з погляду захисту національних інтересів, угода на півроку, до якої все зараз іде, це найгірше, що можна було придумати. Та все ж таки в сучасній політико-економічний і воєнній ситуації у Порошенка не було альтернативи. Те, що він вирішив утрутитися до переговорного процесу щодо вирішення газового конфлікту України і Росії, упевнений Корольчук, сприятиме досягненню компромісу, хоча одночасно Порошенко відновлює негативну «традицію» всіх попередніх президентів втручатися до переговорного газового процесу та впливати на ціну і умови постачань газу. Фактично Порошенко переводить газове питання з економічної до політичної площини, повертаючи час, коли газові питання вирішували президенти (Кучма, Ющенко, Янукович).

Корольчук зазначає, що повернення президента до газової тематики обумовлене позицією прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, яка зводилася до зволікання переговорів і постійного пошуку нових конфліктів у стосунках з Росією. У той же час, як зазначає Корольчук, Порошенко домовився з Путіним лишень про те, що було відоме ще 26 вересня. Навіть такий «крок назустріч» «Нафтогазові» з боку «Газпрому» щодо виплати спочатку $1,45 мільярда, а не $2 мільярдів — це умовність. Адже в будь-якому разі до кінця 2014 року потрібно заплатити 3,1 млрд. доларів. Так що ж тоді Україна виграла? Проте, факт залишається фактом, упевнений Корольчук, що Порошенко виконав за Яценюка його роботу. І тепер урядові доведеться реалізовувати домовленості Порошенка з Путіним. А Міненерго та «Нафтогаз» як виконавці розписалися в своїй неспроможності вирішити газове питання. При цьому Порошенко озвучив те, що так старанно і скромно замовчують в уряді — «Нафтогаз» продовжує залишатися збитковим, його доведеться підтримувати за рахунок іноземних кредитів. Схоже, і найближчими роками реформ у «Нафтогазі» ми не побачимо. І це — докір урядові Яценюка і «Нафтогазові».

«У домовленостях, до яких прийшли в Мілані, йдеться в основному про щось тимчасове, окрім виплат заборгованостей Україною», — зазначає провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій ДЯЧЕНКО. На його думку, це не радує. І у зв’язку з цим виплачувати борги не можна доти, доки вся проблема не буде вирішена в цілому й усі домовленості не ляжуть на папір, тобто не перетворяться на документ або контракт. Не можна оминути й транзитне питання, яке також обговорювалося в Мілані, але не знайшло свого віддзеркалення в пресі. «Я вважаю, що ідеальний варіант для України був би, якби тимчасові міланські домовленості були затверджені Стокгольмським арбітражем, в якому зараз розглядається газова суперечка, — говорить експерт. — Я не вважаю, що в цих домовленостях є щось, що загрожує Україні. Хіба що передоплата при покупці газу — це дуже неприємна річ, момент для нас небажаний». Експерт вважає, що наразі «грати з Росією в правові ігри просто небезпечно — угоди не виконуються, аргументи суперечать здоровому глузду». «Тому передоплата, на думку Дяченка, має супроводжуватися чіткими гарантіями третьої, європейської сторони».

«Коли ми стоїмо перед вибором отримати проблемну зиму з ймовірною появою кількох «Алчевськів» на території країни або домовлятися, то особисто я вибрав би останнє, що, власне, й було зроблено в Мілані Президентом України», — сказав «Дню» директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ. Він вважає, що шкоди для України немає, домовленість тимчасова, хоча ще велике питання, як вона оформлятиметься. Додаткова угода до контракту не підходить, тому що в такому разі ми вносимо корективи до контракту, у зв’язку з чим позов до Стокгольмського арбітражу перетворюється на нікчемний. Що стосується можливості внести зміни до контракту про транзит газу, то Землянський вважає ідею про це абсолютно правильною. Проте він зауважує, що реалізовувати її слід було б не в ультимативному порядку, як це робить сьогодні Арсеній Яценюк, який заявляє про те, що в разі, якщо Україна не домовиться з Росією з цього питання, то не можна буде гарантувати Європі транзит газу через нашу територію — це ультиматум. Таку мову й такий стиль спілкування ніхто в світі не сприйме, — зазначає експерт.

КОМЕНТАР ДО ТЕМИ

«Президент не може втручатися в газові перемовини»

Станіслав БАТРИН:

— Після втручання у газовий конфлікт Петра Порошенка, що мало місце в Мілані, раптово з’явилася інформація глави «Газпрому» Олексія Міллера про те, що Україна погодилася платити ціну на газ у 385 доларів за тисячу кубометрів на всіх умовах Російської Федерації.

До моменту порушення цього питання на рівні Президента Україна успішно захищала позицію, яка полягала у неприйнятності умов Російської Федерації та необхідності саме юридичного розв’язання спору в Стокгольмському арбітражі.

Втручання Президента в газове питання є виходом за межі компетенції, яка обмежена статтею 19 Конституції України. Це правило добре відоме й Вікторові Ющенку, який прийняв позицію про невтручання у газові перемовини уряду Юлії Тимошенко.

Потрібно нагадати, що арбітражний розгляд у Стокгольмі розпочався з подання Українською стороною запиту про арбітраж та спрямування власних вимог, які випливають із Контракту на постачання газу № КП від 2009 року, змін та доповнень до нього.

У відповідь російська сторона спрямувала до НАК «Нафтогаз Україна» зустрічні вимоги щодо стягнення заборгованості на підставі вказаного контракту. З огляду на однорідність вимог сторін, вони були об’єднані в одне провадження.

Спори між cторонами є об’єктом розгляду Арбітражного інституту Торгової палати у Стокгольмі на підставі пункту 8.2. Контракту на постачання газу № КП, та по своїй природі є спорами між господарчими суб’єктами.

Таким чином, відносини між НАК «Нафтогаз Україна» і ВАТ «Газпром» не тотожні міждержавним, а є відносинами між юридичними особами як самостійними суб’єктами господарювання.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про нафту і газ» (державне управління в нафтогазовій галузі) Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Відповідно до пп. 1, 2, 11, 16 статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі — компанія) є юридичною особою, публічним акціонерним товариством, може набувати майнових та особистих немайнових прав та обов’язків і здійснювати їх, укладати договори (контракти).

Відповідно до п. 21, 22, 32 Статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України; статутний капітал компанії сформовано державою за рахунок вартості переданих їй акцій та майна; акціонерами компанії виступають: держава в особі Мінпаливенерго — до ухвалення в установленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій компанії та в особі Фонду державного майна — після передачі йому пакета акцій компанії, визначеного для продажу згідно з рішенням про приватизацію; фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції компанії відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 50 статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», повноваження вищого органу управління компанії здійснює Мінпаливенерго в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 51 статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», рішення Мінпаливенерго з питань, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів, оформляється ним письмово у формі наказу.

Таким чином, управління компанією НАК «Нафтогаз України» здійснює держава в особі відповідного Міністерства, діяльність якого координується і спрямовується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, глава держави не має повноважень впливу на ухвалення рішень НАК «Нафтогаз України» як самостійного суб’єкта господарювання.

Будь-які спроби розв’язання газового питання кулуарно на двосторонньому рівні Президентів є неприйнятними і незаконними.

Підготувала Алла ДУБРОВИК, «День»