Від дому до дому

Під орудою диригента Веса Дженсена колектив перетнув усю країну – від заходу до сходу,  від Ванкувера до Оттави й, повернувшися до рідного Києва, достойно представив цю  програму   столичній публіці. Нагадаємо, головний диригент і художній керівник КСОХ Вес Дженсен  родом із Канади, і для нього ця гастрольна поїздка була своєрідним мистецьким  звітом на його батьківщині. Утім,  у Києві диригент, який заступив на цій посаді  Роджера Макмерріна – засновника КСОХ,   керує оркестром і хором вже не один рік,  і наразі саме столиця України  стала для Веса та його родини справжньою другою домівкою.    

Упродовж п’яти тижнів київські музиканти дали   в різних містах п’яти штатів Канади 34 концерти духовної музики. Колектив виступав у храмах різних конфесій. Перед  кожним виступом Вес Дженсен запитував слухачів, якою мовою вони бажають почути виступ киян.

– Найпотужніша маса голосів лунала з проханням почути виконання українською мовою, – зізнався маестро.

Розпочалися гастролі  у Ванкувері, а завершилися в Оттаві. Емоційно-смисловою домінантою концерту став твір Д. Раттера на слова Св. Франциска Ассізького «Дай, Боже, стати мені знаряддям миру».  Насправді ця поїздка київського  колективу стала   туром дружби – Friendship Tour, як, власне,  й було зазначено у програмному буклеті.

«Нам всім потрібен мир, потрібен мир в Україні, потрібен мир  в усьому світі», – наголосив Вес Дженсен напередодні  виступу свого колективу». Саме в цьому полягала  посольська місія Київського симфонічного оркестру і хору – донести  цю важливу  думку до широкої слухацької аудиторії Канади, надати  можливість канадцям серцем відчути сакральний сенс молитви про мир, яка єднає народи різних країн і консолідує  в цьому прагненні міжнародну спільноту». Всі концерти київських артистів у Канаді  проходили з аншлагами. Особливо почесним і урочистим став для них прийом і виступ у канадському парламенті, де парламентарії, стоячи, оваціями вітали київських музикантів. На канадській землі київський колектив представляв різнопланову концертну програму. Поряд із духовними композиціями М. Лисенка («Боже, великий, єдиний»), Г. Ф. Генделя (And the Glory of the Lord з ораторії «Месія» ), А. Лотті, К. Монтеверді,  К. Стеценка («Благослови, душе моя, Господа»), С. Рахманінова («Блажен муж» зі «Всенічного бдіння»).

Музиканти подарували канадським слухачам низку популярних українських народних пісень:«Щедрик» «Дуб, дуба», «Ой, на річці», «Ой, на горі два дубки», «Нащо мені чорні брови»  «Лугом іду, коня веду», «Сусідка»,  в обробках Леонтовича,  Яциневича, Ященка та інших українських композиторів,  а також такі  «хітові» інструментальні твори, як «Мелодія»  Скорика,  «Буковинський козачок»,  «Танок пастушків» з балету Чайковського «Лускунчик» тощо. Не оминули у своїх уподобаннях київські  виконавці й твори сучасних українських композиторів –    Білаша, Кос-Анатольського,  Шимка. Та чи не найбільший захват у публіки викликали українські пісні під акомпанемент дуету бандур.

Диригент Вікторія Кончаковська, асистентка Веса Дженсена,  зізналася: «Упродовж усієї тривалої поїздки наш колектив почувався  як удома – настільки теплим і щирим був прийом канадської сторони. А на концертах панувала атмосфера емоційного піднесення та єднання. Тепло й доброзичливість  випромінювали обличчя всіх слухачів – від маленьких діточок до літніх і поважних людей. Дехто побував на наших концертах навіть двічі й тричі. Нерідко люди приїжджали на наші імпрези з інших міст».

Інформація про турне київських артистів миттєво поширилась по Канаді буквально повітрям: люди, які послухали виступ українських артистів, телефонували своїм родичам, друзям, знайомим, а ті у свою чергу – своїм колегам, так що вістка про концерти киян випереджала їхній приїзд на нове місце. «Публіці сподобалося жанрове розмаїття нашої програми, а хороший концерт – це той, який розбурхає емоції й розбудить думки», – поділився своїми враженнями від турне маестро Дженсен. – Нам ще вдалося здійснити поїздку на Ніагарський водоспад, а також спостерігати китів у Тихому океані… Ми сповна відчули, що Канада любить Україну».

Очевидно, що багаторічна плідна творча діяльність КСОХ  розсуває межі суто концертного амплуа цього колективу.  Київський симфонічний оркестр і хор – це  насправді суспільно-громадський проект, що відіграє надзвичайно важливу роль у сучасному, вкрай поляризованому суспільстві, сприяючи взаєморозумінню й виконуючи відповідальну культурно-просвітницьку місію.