Чужий біль як свій

ВПЕРШЕ ЗАГОВОРИЛА

Випадок, який немовби символізує рівень і сенс таких зусиль і з якого хочеться розпочати розповідь, за своїм драматичним життєвим сюжетом можна, мабуть, віднести до найсерйозніших викликів медицини. Отже, Діна К., мешканка Авдіївки на Донеччині, потрапила до  відділення акушерської патології Інституту ПАГ у серпні цього року. Ситуація виглядала дуже складною, розповідає завідувач відділення, доктор медичних наук Наталія Скрипченко.

— На тлі вагітності терміном 17-18 тижнів визначалася пухлина правого яєчника, що розглядалася як ракова. Власне, враховуючи це, хвору й було направлено колегами з Донбасу для вирішення питання до Національного інституту раку, звідки пацієнтку було направлено до ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України» для вирішення долі внутрішньоутробного плоду.

Питання стояло про одномоментне видалення вагітної матки і проведення необхідного великого хірургічного обсягу щодо онкозахворювання. Жінка має двох здорових дітей, але навіть за ситуації, що склалася, вона була дуже зацікавлена в народженні 3-ї дитини, ризикуючи власним життям.

Після всестороннього обстеження, консиліумів та великого бажання жінки мати дитину, було прийнято рішення, — видалення яєчника ураженого пухлиною та сальника. Такий обсяг давав можливість жінці виносити вагітність та обмежити поширення захворювання.

Враховуючи структуру акушерських клінік Інституту та мультидисциплинарний підхід до надання допомоги жінкам, пацієнтку було переведено до відділення оперативної гінекології. При посиленій гормональній терапії, спрямованій на збереження вагітності, було здійснено лапароскопічну операцію.

Шанс мати цю дитину жінці дав оперуючий хірург професор Олексій Дронов, який виконав запланований обсяг операції лапароскопічним методом.

Гістологічне дослідження показало, що пухлина доброякісна! Це, по суті, підтвердило, наскільки мав рацію майстер у боротьбі за майбутнє материнства.

Молоду жінку виходили й у задовільному стані виписали під нагляд лікаря жіночої консультації. Народжувати, зрозуміло, буде в інституті.

А щодо її двох донечок... Молодша, трирічна, в дитячому відділенні інституту, зігріта сердечною турботою, вперше заговорила.

УСУПЕРЕЧ РИЗИКАМ

— У таких ситуаціях особливе значення має неонантологічний етап у житті новонародженого, допомога на самому світанку життя. Як складаються такі перемоги? — запитую заступника директора ІПАГ з лікувальної роботи, професора Володимира Лапшина.

— Цією ділянкою керує заступник директора з перинатальної медицини  професор Тетяна Знаменська. Низка випадків були пов’язані, у зв’язку з глибокою недоношеністю немовлят, із серйозним ризиком в плані виходжування й подальшого розвитку. Однак і тут науковці й практики виявилися на висоті. Час сказати й про інше: наявність екстагенітальних захворювань, інакше кажучи, супутніх захворювань серед низки таких жінок, скажімо, наявність цукрового діабету, серцево-судинної або ниркової патології, що завжди лягає додатковим тягарем на вагітність. Спеціалізована клініка для таких героїнь материнства, а її очолює член-кореспондент НАМН України Володимир Ісаакович Медведь, своїми досягненнями в битвах за два життя, добре відома в Україні.  Сюди щороку госпіталізуються для спільних дій інтерністів та акушерів десятки підопічних. Та все ж жінки, про яких ми в цьому плані говоримо, внаслідок перенесених стресів, викликають тут особливу тривогу. Але всі такі вагітності, а породіллі з цієї групи, залежно від показань, переводилися до акушерських інститутських клінік, очолюваних професорами Ларисою Тумановою, Тетяною Авраменко, Юлією Давидовою, закінчилися благополучним материнством. Таких дивовижних перемог останнім часом серед вимушених залишити осередки тривоги, більше двадцяти. Наприклад, у разі, коли команда фахівців спільно билася нещодавно за благополучне завершення вагітності у жінки з прооперованим раніше серцем з приводу складного пороку.

 До педіатричних клінік інституту традиційно поступають малята, яким допомогти вдається лише в наших стінах. Однак маленькі переселенці, в нові київські будні яких ми тепер вдивляємося, і не лише внаслідок перенесених переживань,  становлять особливий предмет уваги, — замислюється мій співрозмовник, педіатр з великим практичним  стажем. — У чотирьох дітей діагностовано, наприклад, целіакію, вроджену ферментну недостатність, коли звичайний хліб в їжі протипоказаний, ще у кількох дітей — аутоімунний гепатит, інакше кажучи, серйозна патологія печінки. Є випадки серйозних артритів. Це, прямо кажучи, докір медицині, запущені клінічні випадки, обумовлені невлаштованістю низки таких сімей. Зрозуміло, і таким дітям, і жінкам, що залишили свої домівки, колектив інституту, причому абсолютно безкоштовно, прагне максимально допомогти.

СЛІД СТРЕСІВ

— Безперечно, що у цих дітей та жінок, що потрапили до пекла тероризму, зберігається глибокий рубець у серці та думках від нещодавно побаченого й пережитого. Що, Володимире Федоровичу, робите в цьому ракурсі?

— Ви знаєте, і тут у нас своя абсолютно оригінальна психологічна й психотерапевтична лінія. В інституті вже більше п’ятнадцяти років працює наукова група перинатальної психосоматики та психотерапевтичної допомоги жінкам з несприятливим перебігом вагітності. Підрозділ  було організовано після того, що сталося в Чорнобилі, за ініціативою легендарного директора інституту, академіка Олени Лук’янової і в той час її заступника з наукової роботи Юрія Антипкіна, що відповідав тоді за радіаційну тематику. Адже перші вагітні жінки й хворі діти з районів променевої небезпеки були поміщені якраз у наших корпусах. Досвід тих днів виявився знову затребуваний і передусім у комплексному курсі директора ІПАГ, президента Асоціації педіатрів України академіка НАМН України Ю. Антипкіна. Істотна деталь: багатьох направляють до нас за направленнями колег з поліклінік, лікарень, перинатальних центрів у зоні АТО, інших лікувальних установ, проте кожна жінка, яка виїхала з місцевостей протистояння й потребує допомоги, може через консультативну поліклініку інституту звернутися до нас самостійно й часто звертається без будь-яких висновків, і якщо є потреба, таким дітям і жінкам ми невідкладно йдемо назустріч.

НІЖНІСТЮ І ШАНОБЛИВІСТЮ ОДИН ОДНОГО ПОПЕРЕДЖАЙТЕ, СКАЗАНО У ПИСАННІ

Розмовляю з керівником групи, доктором медичних наук, лікарем-психологом і психіатром за фахом Тетяною Пушкарьовою.

— Найбільш беззахисними перед травматичними переживаннями виявляються діти й підлітки, особливо без батьків, — відзначає вона. — Алгоритм першої психотерапевтичної бесіди було запропоновано нами вже в дні перших ознак напруженості в Києві. Матеріали з діагностики стресових розладів розміщені на  сайті інституту та на сторінці у Facebook, з добіркою статей визнаних зарубіжних фахівців. А в жовтні, в рамках Х Національного конгресу педіатрів, відбувся ІІІ симпозіум з психотерапії, медичної психології та психосоматики в педіатрії, присвячений аспектам лікування та реабілітації дітей і підлітків, котрі зазнали впливу нових масових психічних травм. Ці питання залишаються актуальними й надалі. Ось лише декілька прикладів.

Скажімо, консультація підлітка в одному з монастирів Києва: батьки О. залишилися в Горлівці, важко поранений брат знаходився в реанімації, сам

О. не міг спати, думав про батьків, був дуже дратівливим, конфліктним. Під час консультації він повторював, що те, що вони пережили, «не передати словами». Інший підліток був фіксований на спогаді страшної картини смерті на вулиці мирного мешканця, чоловіка, в якого потрапив снаряд. Він сфотографував тіло загиблого на свій телефон і не міг наважитися видалити фото, відчуваючи нав’язливе бажання дивитися на нього й показувати іншим.

Дівчинка 6 років, К., з Луганської області, що приїхала до родичів до Києва, часто плакала, погано спала й погано їла, дуже сумувала за залишеним вдома улюбленим собакою, хоча й не хотіла повертатися додому — «Там страшно». Хлопчик К. в ході лікування з приводу тривожно-фобічного розладу відреагував на події на Майдані посиленням тривоги, погіршенням сну. Вигадав і намалював «Секретну повітряну систему захисту України». З використанням психоаналізу психотерапевтичне  опрацювання страхів і тривог допомогло подолати погіршення й досягти стабільного психотерапевтичного прогресу в лікуванні.

І ще дуже серйозна науково-практична смуга  в програмах інституту — гармонія гормонів. Відділенням ендокринної гінекології керує видатний фахівець у складній  галузі  член-кореспондент НАМН України Тетяна Феофанівна Татарчук.

— Упродовж останніх чотирьох місяців до відділення звернулося більше десяти жінок репродуктивного віку  з постійним місцем проживання в зоні АТО, — говорить Т. Татарчук. У пацієнток констатовано ендокринні порушення на тлі вираженої психоемоційної дезадаптації. — У більшості з них, завдяки скринінговим методам діагностики було виявлено  гормонально-проліферативні зсуви — від порушення  менструального циклу, ендометріозів з больовим та геморагічним синдромом, до розвитку анемії середньої та важкої вираженості, були показані оперативні втручання. П’ятьох пацієнток  було госпіталізовано: завдяки сучасним  малоінвазивним методам лікування вдалося відновити показники й виконати органозберігаючі операції, що дало можливість зберегти в цій групі особливого ризику репродуктивну функцію й стабілізувати загальний та психосоматичний стан. Якщо хочете, тут і професійна, і чисто людська розрада, коли  милосердя в твоїх руках  є співчутливим і дієвим.

«Доброта» — єдине вбрання, яке ніколи не зношується». Для інституту з його основними девізами, що відповідають цим простим словам,  — охорона материнства та дитинства, і думкою і серцем, — виклики сьогодення виявилися глибоко органічними.

Прошу директора інституту, д. м. н., професора, академіка НАМН України Юрія Геннадійовича Антипкіна, в низці його турбот, характерних для цього великого форпосту охорони здоров’я, прокоментувати сприйняте й побачене.

— У нинішніх умовах наш прямий обов’язок — з повною віддачею допомагати сотням і сотням переміщених жінок та дітей. Справа ще й у тому, що всі інститути Національної академії медичних наук України цілеспрямовано беруть  участь у забезпеченні висококваліфікованої допомоги пораненим та потерпілим в гущавині нових подій. Але в такій естафеті сприяння роль інституту все-таки у чомусь є абсолютно особливою: забезпечувати, щоб в протидії загрозам і ризикам, не уривалися нитки життя, не гаснули його вогники. Така, якщо хочете, наша особлива вахта — допомагати тим, хто звертається до нас, подолати шквали, що обрушилися на них. Або такий, хай і вимушений дистанційний крок — розроблена Академіями медичних та педагогічних наук за участю медиків, педагогів, психологів, зокрема в особі інституту, оригінальна програма антистресової, позитивної, емоційної підтримки школярів молодших класів, які, користуючись спеціально розробленими учбовими матеріалами можуть продовжувати навчання в домашніх умовах, не наражаючись на небезпеку по дорозі в школу, коли виникає пряма загроза від бойовиків.  — Тут, серед нових навантажень, на додачу до звичайних, узагальнювальні й надихаючі формули, — любов і співчуття. Афанасій Фет, відповідаючи на питання анкети дочки Льва Толстого, в чому полягає нещастя, відповів так: байдужість. Це і наша заповідь.

Юрій АНТИПКІН, директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України:

«За нинішніх умов наш прямий обов’язок — з повною віддачею допомагати сотням і сотням переміщених жінок та дітей. 

Щоб у протидії загрозам і ризикам, не уривалися нитки життя, не гаснули його вогники»