Що можуть «королі»...

Історія повторюється. Дев’ять років тому «День», довірившись даним джерела, писав про те, що Ілля Йосипович Рибчич — особа дуже відома в середовищі газівників і нафтовиків — може стати міністром паливно-енергетичного комплексу або головою НАК «Нафтогаз України». На жаль, тоді наш прогноз не виправдався.

•  Учора член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук надіслав у «День» свій коментар, в якому йдеться про колишнього голову «Укргазвидобування». Тепер 65-річному Іллі Йосифовичу, за словами Корольчука, належить зробити неможливе — знову очоливши цю найбільшу державну компанію з видобутку газу.

Експерт відзначає, що призначення Рибчича лобіює колишній та й нинішній «газовий король» — Олександр Онищенко (Кадиров), намагаючись таким чином зберегти газові активи Олександра Януковича. Своє твердження Корольчук підтверджує тим, що зараз урядові структури погоджують цю кандидатуру, забувши свої грудневі реформаторські обіцянки провести прилюдний і прозорий конкурс на посаду голови компанії з мільярдним обігом.

Як підкреслює Корольчук, лобіюючи призначення Рибчича, Онищенко сподівається зберегти газовий бізнес і, зокрема, низку «спільних діяльностей» з «Укргазвидобуванням» для компаній «Надра Геоцентр», «Фірма «Хас» і «Карпатинадраінвест». А близькість Рибчича до Онищенка експерт пояснює хоч би тим, що генеральним директором ЗАТ «Пласт», яке Онищенко свого часу викупив у екс-нардепа Давида Жванії, є молодший брат Іллі Йосифовича Михайло Рибчич.

Тут не можна не розповісти і про самого Онищенка. До лютого 2014 року його газові проекти мали, за словами Корольчука, в буквальному розумінні найвищий «дах». Коли міністром палива і енергетики був Едуард Ставицький, робочий кабінет народного депутата Онищенка розташовувався поряд із приймальнею міністра. Більше того, інших кабінетів на цьому поверсі в міністерстві не існувало.

•  Що це було: двовладдя чи тандем, зараз сказати важко. Але призначення Рибчича на керівну посаду в компанії «Укргазвидобування», прогнозує експерт, означатиме подальшу стагнацію вітчизняного газодобування і банальну експлуатацію компанії. Він нагадує про корупційні скандали із закупівлею компресорів на користь Петра Ющенка і про добровільно-примусовий перехід 20 тисяч працівників компанії на обслуговування в контрольований Рибчичем «Укргазпромбанк». Пам’ятається і «День» запитував, чи не тому в Україні так повільно зростає видобуток природного газу і не видно особливого приросту його запасів, що один із ключових виконавців цього завдання останніми роками надто багато часу приділяє власному страховому і банківському бізнесу?

Але все це у минулому. Тепер же непотоплюваний екс-регіонал Онищенко знову став народним депутатом і, як випливає з коментарію Корольчука, навіть якимсь впливає на кадрову політику самого прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Зрозуміло, що будь-який газовий бізнес в Україні можуть собі дозволити вести лише люди, наближені до влади. Тому колишній регіонал після певних метань став членом групи «Суверенна європейська Україна». І його нафтогазовий бізнес не зазнав втрат. Як то кажуть, нещодавно ТОВ «ГК Газовий альянс» виграло тендери на постачання газу групі «Метінвест» і меткомбінату «ArcelorMittal Кривий Ріг».

•  У засобах для успішної лобістської діяльності браку не буде. Таким чином, «Укргазвидобування» вже майже в кишені к Рибчича. Чим не фарс? Але ні, цього не може бути ніколи! Адже наш прем’єр не міг забути, що дев’ять років тому, будучи міністром економіки, ініціював перевірку дотримання державної дисципліни цін при постачаннях природного газу українським споживачам (доручення №100/89 від 14.02.06 №100/89). Як вказувалося в довідці за результатами перевірки, «більшість ліцензіатів, що займаються постачаннями газу за нерегульованим тарифом, фактично перепродають його (газ. — Авт.) один одному по ланцюжку (три-чотири ланки), але не здійснюють постачання безпосередньо споживачеві».

•  Отже, під час перевірки з’ясувалося, що «кінцева вартість газу на його шляху від виробника до промислового підприємства зростає на 29,1—360,5 гривні за тисячу кубометрів (2005 рік), або на 20,3— 564,7 гривні за тисячу кубометрів (2006 рік), що призводить до  зростання собівартості продукції (послуг) підприємства». За даними перевірки, «практично весь видобутий газ реалізується посередницьким структурам за мінімальними цінами, фактично рівними собівартості видобутку, тоді як газотрейдери отримують великі прибутки на різниці між ціною покупки і ціною реалізації природного газу»... При чому тут тодішній керівник «Укргазвидобування»?

Ті, хто здійснював перевірку, відповідають на це питання так: «Дочірня компанія «Укргазвидобування» при річному об’ємі видобутку природного газу 2005 року 14,2 млрд кубометрів і середній ціні реалізації 94,1 грн (без ПДВ) за тисячу кубометрів (середньорічна собівартість — 80,9 грн) безпосередньо споживачам реалізувала 4,4 млн кубометрів, що складає тільки 0,03 % від загального об’єму реалізації. Останній газ власного видобутку був реалізований посередникам для подальшого перепродажу...» Контролери не висловлювали припущень про схеми і грошові потоки. Але прем’єр у будь-якому разі має пам’ятати, що генеральним директором «Укргазвидобування» в цей час був нинішній кандидат на цю посаду.

•  Але кадрова політика уряду Яценюка мало чим відрізняється від «досягнень» його попередників і, як то кажуть, теж не блищить. Нагадаємо, що в грудні минулого року було затримано попереднього голову «Укргазвидобування» Сергія Костюка. У провину йому поставили договір, укладений з однією з найбільших в країні мереж АЗС на постачання скрапленого газу. В результаті комерційна структура незаконно, без дотримання тендерних процедур і передоплати, отримала майже 18 тисяч тонн палива за істотно заниженою ціною. Чи будемо ми застраховані від чогось подібного надалі?