Роздуми над Конституцією

28 червня 2012 по ТБ Леонід Кравчук повідав народові, що Венеціанська комісія звернула увагу на два питання, які вимагають мало не термінового вирішення в Україні: перше — зміни судово-правової системи й друге — зміни правоохоронної системи. Також прозвучала ще одна конституційна новина. Дослідження, опитування громадян засвідчили: понад 40% висловилися проти внесення змін до Конституції, понад 20% — за внесення змін до Конституції. 20% різниці, тобто вдвічі прихильників змін менше — втомилися від змін, зневірились. Але понад 20% ще сподіваються на тих, хто хотів, як краще, а вийшло — як завжди.

Ми живемо в громадянському суспільстві. Вже живемо понад два десятиліття. Це означає, що кожен повнолітній громадянин України — носій влади в цій країні. І нікому цю владу ніхто не передавав жодними виборами — ми, громадяни, наймаємо-обираємо на роботу із собі подібних за наші гроші таких самих громадян для роботи за погодженням і коригуванням суспільної поведінки.

Але не для паразитування, насильства над нами, експлуатації нас нашими обранцями — найнятими працівниками. Як би офіційно не звучали їхні назви — генсек чи член політбюро, президент чи прем’єр, народний депутат чи депутат місцевої ради, мер чи представник опозиції чи просто позиції. Називайте речі своїми іменами — і врятовані будете від помилок самі й інших врятуєте.

Що сказала Венеціанська комісія, нам повідомили. А що говорять наші громадяни? Нам це теж цікаво. А наші громадяни в особі вашого покірного автора також говорять: «Експлуатація людини людиною в Україні ЗАБОРОНЕНА».

Це перша ключова фраза — вимога Конституції України.

Ми пропонуємо розмістити цю фразу в першому рядку Конституції України. Якщо хтось вважає, що її місце в останньому рядку — ми готові піти на компроміс. Якщо хтось виявить неоднозначність при прочитанні або нерозуміння вислову «експлуатація людини людиною заборонена» — наводимо іншу форму вислову сутності цієї конституційної вимоги: «Паразитування серед людей в Україні ЗАБОРОНЕНЕ».

До цієї фрази включено заборону на насильство над людиною, в т.ч. й заборону на вбивство. Паразитування в живій природі має місце в нижчих формах життя. Але в живій природі воно має міжвидовий характер. Жоден вид не паразитує на собі подібному. Та ще й у такому масштабі і з такою ненавистю до годувальника.

І лише в людському виді-роді як прокляття роду людського перемагає паразитизм усередині одного виду — людина паразитує на собі подібній. Настав час відмовитися від цього прокляття. Просто відмовитися добровільно. І ми відмовляємось, уже відмовилися.

Ознаки насильства, паразитування, експлуатації ідентичні й зводяться в цілому до хліба насущного — їжі, одягання, проживання за чужий рахунок: шляхом обману, через насильство аж до вбивства або ув’язнення за помилковим обвинуваченням. Мало того, що за чужий рахунок — ще й найсмачніше і найкорисніше, наймодніше, найкомфортніше й через край уже... «Шара» розмірів не має — дуже точно підмічено.

Все, що не заборонено Конституцією, за замовчуванням — ДОЗВОЛЕНО.

Це друга ключова фраза-вимога Конституції України.

Ми — за таку Конституцію України!

З повагою Василь АНІН (Василь ПАРАПАН), військовий пенсіонер, видавець філософської літератури