Совість франківської родини

Олексій Васильович виконуватиме дві ролі — авантюриста Велутто і рознощика газет Марчелло. Вони обидва дуже колоритні, і глядачі запам’ятають цих простих італійців, кожен із яких бореться за своє місце під сонцем...

Нагадаємо, вперше ця комедія на фраківській сцені була поставлена за п’єсою Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі ще далекого 1981 р. режисером В.Оглобліним. Це була одна з найяскравіших і найкасовіших вистав репертуару (пройшла понад 700 разів)! У постановці грало ціле сузір’я прекрасних акторів — В. Івченко, С. Олексенко, А. Хостікоєв, О. Петухов та інші. Можна сказати, що з «Синьйором...» Олексій Васильович пройшов усе життя! 2003-го цю ж п’єсу було поставлено як антрепризу театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв», де Анатолій Хостікоєв був і режисером, і виконавцем головної ролі Леоніда Папагатто. А в цьому сезоні «Синьйор...» знову прикрасив афішу театру (режисер А. Хостікоєв, сценографію створено за ескізами Я. Нірода). Главу великої італійської родини Папагатто грає Назар Задніпровський, а його партнера із афер Олексій Петухов.

Як зізнається Олексій Васильович: «Для актора щастя — грати, і не важливо — виходжу я на сцену у великій чи малій ролі! Національний театр імені І. Франка для мене — рідний дім, а колеги як найближчі родичі».

Свій творчий шлях О. В. Петухов розпочав на київській сцені 1963-го після закінчення Драматичної студії при Театрі ім. І. Франка, і вже більше ніж 50 років віддано служить у цьому храмі мистецтва! Чимало ролей ним зіграно і в кожній відчувається високий професійний рівень майстра. Навіть в епізоді актор вибудовує характер, знаходить «ключик» до ролі.

— Олексій Васильович надзвичайно правдивий, артистичний у будь-якому жанрі драматургії, — вважає завідувач літчастиною Національного театру ім. І. Франка Н. ПОНОМАРЕНКО. — М’яка самоіронія, інтелігентність, колосальна працездатність та постійне самовдосконалення актора подарували українському сценічному мистецтву цілу галерею неординарних, парадоксальних образів, таких, як: Учитель «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта, Філлі «Хвацький молодець — гордість Західного краю» Дж. Сінга, Латин «Енеїда» І. Котляревського, Мортенсгор «Росмерсгольм» Г. Ібсена, Паскуалє «Привиди» Едуардо де Філіппо, Хмелик «Соло для годинника з передзвоном» О. Заградника та ін. Роль суфлера Соломона з вистави «КІН IV» Г. Горіна стала етапною і знаковою у творчості Петухова. В цій роботі об’єдналося неможливе: тут зустрілися реальне життя актора і примарний світ театру.

Нині Олексій Васильович активно зайнятий в діючому репертуарі. Актор продовжує дивувати глядачів різними характерами, епохами, сценічними жанрами: Вілутто і Марчелло («Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі), Дід Корзун («Урус-Шайтан» І. Афанасьєва), Ганзало («Буря» У. Шекспіра), Маюфес («Хазяїн» І. Карпенка-Карого).

До речі, у багатьох виставах О.В. Петухов виступає як режисер-асистент. Він проводить репетиції, термінові вводи, а також виступає як радник. Багато років активно поєднує роботу в театрі із викладацькою діяльністю у Національному університеті культури та мистецтв.

Олексій Васильович — інтелігентна і дуже порядна людина. За своє довге творче життя він працював із корифеями і прем’єрами трупи, сам став майстром сцени, але жодного разу не захворів на зіркову хворобу. Колеги актора кажуть, що для них Петухов є старшим товаришем і потрясаючим партнером, а ще Совістю франківської родини.