У пошуках скарбів

Складно сказати, що саме спонукало режисера Кевіна МакДональда до ідеї відправити героїв свого фільму на морське дно. Цілком можливо, що однією з причин роботи над трилером, персонажі якого впродовж майже всього часу перебувають у субмарині, виявився успіх відомої стрічки німецького режисера Вольфганга Петерсона «Підводний човен» (1981 р.). Помістити дійових осіб у закритий, ізольований від світу простір, звільнення з якого або взагалі неможливе (космічний корабель), або дуже ускладнене (субмарина), — в принципі хороша ідея для тих, хто знає секрети маніпуляції увагою глядача. Якщо авторам фільму з перших хвилин вдається викликати симпатію та співчуття до героїв, то саспенс (напружене очікування подальшого перебігу подій) забезпечений уже самими обставинами, які в цьому разі ставлять людину на межу життя і смерті.

На відміну від Вольфганга Петерсона, котрий зняв історичну стрічку про війну німецьких субмарин із човнами США та Великобританії в роки Другої світової війни, Кевін МакДональд використав лише відлуння війни. Інтрига сюжету фільму будується навколо навантаженої золотими злитками німецької субмарини, яка затонула в Чорному морі. Тонни золота, за версією авторів трилера, Сталін надав Гітлерові як відкуп за ненапад на СРСР. Золото до Німеччини не дійшло, тож і початок війни Третього Рейху проти «Совєтів», виходить, був спричинений саме цією трагічною для німецьких підводників подією...

Залишимо таке трактування історичних подій на совісті авторів картини — врешті, митці мають право на фантазію. Але вона, в будь-якому разі, має спиратися на логіку чи то історичних, чи то побутових подій, чим автори «Чорного моря» не надто переймаються. Бо інакше вони таки спробували б дати переконливу відповідь на запитання, чому навантажену золотом німецьку субмарину, на пошук якої вирушає піратський міжнародний екіпаж під керівництвом капітана Робінсона (Джуд Лоу), більш як за півстоліття не знайшли радянські військові... Судячи з того, що старий підводний човен, який стоїть на рейді в Севастополі, колишнім британським і радянським підводникам здає в оренду очманілий російський морський офіцер, можна зробити такий висновок: режисер не сприймає всерйоз ні російську армію, ні саму Росію. Утім, нищівній критиці тут піддано й Захід — саме підла політика міжнародного капіталу стосовно тих, хто його обслуговує, і примушує колишніх підводників погодитись на небезпечну авантюру.

Від початку зрозуміло, що британські та російські громадяни (крім інших росіян, тут знявся і Костянтин Хабенський), які опинилися на старій субмарині, пересваряться, і вся піратська операція виявиться під загрозою. Незрозуміло лише, навіщо МакДональд знімав свій фільм. Якщо для того, щоб гарно заробити на цьому, то його пролетарський пафос проти банкірів та інших служителів золотого тельця виглядає недоречним. Якщо ж для того, щоби показати, яке зло несе золото як символ багатства, через прагнення до якого люди вбивають одне одного, легковажачи й своїм життям, то недоречним виглядає фінал картини, де двоє врятованих із півтора десятка моряків екіпажу таки отримають свою частку дорогоцінного металу (знову ж таки, незрозуміло, яким чином вони вивезуть десятки важких злитків із Туреччини?).