«Iшов на війну – споряджали волонтери, потрапив у госпіталь – і тут виручають»

Третього лютого до Одеси знов прибув літак з 13 пораненими бійцями. Серед них є й два «кіборги». Більшість поранених має середній ступінь тяжкості, троє з тяжкими пораненнями перебувають у реанімації. Зараз одеському шпиталю для реанімації необхідні одноразові інфузійні набори (модель 2203-0500) фірми Cardinal Health, яких немає в продажу в Україні.

А з моменту, як до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону потрапили бійці 93-ї аеромобільної бригади, яка захищала Донецький аеропорт, минуло менше місяця. Волонтери кажуть, що ці військові одужують — багатьох прооперували, зняли больові синдроми. Потроху оговтуються — усміхаються, зникають наслідки екстриму, який їм довелося пережити на сході.

«У госпіталі постійно перебувають дві-три сотні поранених. Переважна частина потребує етапного лікування — повторного оброблення ран, операцій. Здебільшого надходять із пораненнями кінцівок. Дякувати Богу, травми грудної клітини та живота трапляються рідше. Бувають і унікальні випадки. Наприклад, куля пробила легені, потрапила в серцеву сорочку і зупинилася. Далі не пішла, серце ціле, — розповідає головний хірург Михайло Каштальян. — Бійці крайнього борту прибули з травмами середньої та легкої тяжкості, які не загрожують життю. Однак прогностично вони важкі — треба довго займатися відновленням функцій організму».

Перед прибуттям борту волонтери просили одеситів здати донорську кров. 19 січня жителі міста утворили велику чергу на станції переливання крові, співробітники встигли прийняти лише 130 людей, хоча охочих було більше. Волонтери наголошують, що гострого дефіциту крові зараз немає, проте вона може знадобитися через кілька місяців, потрібно й надалі поповнювати запаси.

У Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, де лікують військовослужбовців, працює дві групи волонтерів: перша займається забезпеченням медичних потреб, друга — гуманітарною допомогою.

Волонтер Олександра Тішейкіна розповідає, що два десятки волонтерів-гуманітарників наглядають за тим, щоб у хворих було все необхідне: їжа, засоби індивідуальної гігієни, шкарпетки, натільна білизна, спортивні костюми. Волонтери запевняють: усі бійці нагодовані, забезпечені медикаментами та одягом. Утім, дуже швидко закінчується кава, чай, цукор — ці продукти ніколи не будуть зайвими.

«Нині більшу частину медикаментів купують волонтери на гроші, які перераховують люди, — повідомляє волонтер Андрій Танцюра, відповідальний за медичне забезпечення. — Навіть середній ступінь тяжкості зазвичай потребує дорогого лікування. Наприклад, 10 флаконів антибіотика «Тієнам» коштують приблизно дві тисячі гривень. На одного бійця, який має пройти курс лікування після вогнепального порання, треба витратити 30 флаконів».

Складна ситуація виникає і з іншими препаратами. «Альбумін» теж коштує немало, але його не можна купити в аптеці — лише замовити на складі. Через це витрачається багато дорогоцінного часу.

У бійця Володимира Ульянова пробито легені, але він впевнено стоїть на ногах: «Дякую волонтерам, бо мої речі залишилися в Донецьку, в затонулому БМП. Вони ж забезпечили усіма побутовими дрібницями. Відчуваю себе добре, мені простіше, ніж іншим, — я на ногах. Морально пригнічує, що я можу пересуватися, а хлопці обмежені у рухах».

Зараз волонтери перебувають у більшому напруженні порівняно з періодом «перемир’я». Олександра Тішейкіна розповідає про труднощі: «Звісно, важко, коли прибувають новенькі. Треба забезпечити їх речами першої необхідності. Однак ми продовжуємо працювати, як і раніше. Збільшується й кількість людей, які пропонують свої послуги. В день буває близько сотні дзвінків, і всім потрібно пояснити, як саме вони можуть надати допомогу хлопцям».

Андрій Танцюра: «Люди відгукнулися, і це втішає. Завдяки їм нам вдається впоратися з потребами бійців. Коли було «затишшя», активність доброчинців знизилася. А тепер, коли почали розгортатися щільні бойові дії в Донецькому аеропорту, їхня кількість збільшилася в рази. Після прибуття «кіборгів» нам стало важко тільки через журналістів, які просто розривають нас на шматки проханнями про інтерв’ю або зйомки. Але ми труднощів не боїмося!»

Також волонтер вважає, що не варто ділити бійців на «кіборгів» та «не кіборгів», бо вони всі для нас герої. Самі ж бійці з 93-ї бригади себе «кіборгами» не вважають. Кажуть, що це чужа слава, і пробули вони в Донецькому аеропорту недовго. Доброволець Артем («Спартак») почуває себе ніяково від того, як до нього ставляться волонтери: «Вони люди добрі, допомагають, як можуть. Якщо чесно, вважаю, що не заслуговую на таке ставлення до себе. Коли йшов на війну — споряджали волонтери, потрапив у госпіталь — і тут виручають. Одесити зараз нас активно підтримують».

Жителі міста не лише надають пораненим грошову допомогу, а й матеріально та психологічно підтримують. Вони приносять бійцям що-небудь смачне, передають дитячі патріотичні малюнки, прапори. Андрій Танцюра розповідає, як нещодавно до госпіталю навідалася другокласниця Єва. Заходячи в палату, вона дзвінко вигукнула «Слава Україні!», на що хлопці як один відповіли «Героям слава!» З собою дівчинка принесла смачні страви та дві упаковки препарату «Церебролізин».

ДОПОМОГТИ МОЖЕ КОЖЕН

Номери карток волонтерів для допомоги пораненим у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (ПриватБанк):

4149 4378 4876 7255, Алла Русс

4149 4378 3774 9520, Вікторія Кротова

5168 7420 1394 6938, Оксана Калашникова (Гуцаленко)

5168 7553 6686 5380, Андрій Танцюра

5168 7420 1368 3986, Катерина Ножевнікова (Саша Тишейкіна)

5457 0923 0294 9718, Ольга Домбровська