Про урядову «кухню»

Міністр Кабінету Міністрів Ганна ОНИЩЕНКО, мабуть, наймолодший член українського уряду за весь час його діяльності. Втім, незважаючи на молодість і невеликий час роботи на своїй посаді, перед нами, якщо можна так сказати, справді головний чиновник країни. Вона має хорошу освіту — кандидат юридичних наук, розуміє свої завдання й міцно тримає тендітними руками важелі керування Секретаріатом Кабміну. На належному рівні й спілкування з пресою: демонструє приязність і повну відвертість, хоча може й майстерно уникнути відповіді на запитання, на яке не дуже хочеться відповідати. Отже, міністр Кабміну — про «кухню» держуправління...

«У СЕКРЕТАРІАТІ ПІД ПЕРШУ ХВИЛЮ ЛЮСТРАЦІЇ НЕ ПОТРАПИВ НІХТО...»

— Сьогодні в усіх центральних органах виконавчої влади відбувається люстрація. Чи проходить вона також і в Секретаріаті Кабміну? Чи можна вже говорити про результати? Чи не було таких випадків, як у Державній фіскальній службі, коли чиновниця намагалася захистити себе за допомогою підробленого документа?

— Почну з останнього запитання. Таких випадків у нас не було виявлено. До того ж, у Секретаріаті під першу хвилю люстрації не потрапив ніхто з тих, хто обіймав певні керівні посади в роки попереднього режиму. А на другому етапі люстрації, коли перевірятимуться доходи чиновників, від таких випадків ми теж не застраховані, і, можливо, вони будуть виявлені. Річ у тім, що в Секретаріаті працюють здебільшого головні спеціалісти і керівники департаментів. Вони не підпадають під дію цього закону, це люди, які займаються відповідальною фаховою роботою, але жодним чином не пов’язані з правоохоронними органами. Крім того, у нас зовсім не така корупційно приваблива робота, як, скажімо, у фіскальній службі. Та й з політикою наші працівники майже не пов’язані.

Але ми не чекаємо люстрації. Нині в Секретаріаті Кабміну відбувається процес оптимізації структури. Адже у нас працює понад 660 осіб, що, на моє переконання, явно забагато. Стільки людей нам не потрібно. Тим більше, що така чисельність, помножена на усталені бюрократичні процедури, аж ніяк не покращує і не прискорює виконання завдань, поставлених перед нами.

— Скорочуючи апарат, чи будете ви скрупульозно дотримуватися вимог Мінфіну щодо 20%? Адже у нас завжди було так: скорочуємо, приміром, на 20%, а потім збільшуємо на 25%. Впевнені, що цього разу такого не буде?

— Якщо говорити про Секретаріат, то згадаймо, що ще кілька років тому тут працювало понад 1200 осіб. Тобто нашу структуру ще до мене наполовину скорочено. І це дуже добре. Зараз ми дійсно орієнтуємося на 20% загалом по Секретаріату. Але деякі департаменти будуть зменшені на 50%, тим часом як інші я взагалі не чіпатиму. Бо добре бачу, хто як працює, хто як напружується. Але щоб не бути суб’єктивною, я залучила на громадських засадах фахівців з однієї досвідченої в цих питаннях компанії. Вони провели аудит функціоналу наших працівників, і це дає змогу скоротити не просто певних людей, а тих, хто виконував дублюючі функції, які й досі, на жаль, існують. А от деякі департаменти й відділи було б непогано і розширити, але я цього не робитиму. У середньому ж скорочення очікує 20% службовців, а може, й трохи більше.

ЩЕ ОДИН ФАХ МІНІСТРА

— Коли ви вчилися, то вас, як майбутнього правника, певно, не навчали керувати людьми, а тим паче — таким великим колективом, де кожен, до того ж, вважає себе дуже кваліфікованим фахівцем та й, мабуть, таким і є. Як ви почуваєте себе серед цих людей на своїй посаді? Що робите для того, щоб кожен підпорядкований вам службовець міг розкритися як творча, по-справжньому креативна особистість?

— Зараз я навчаюся в Національній академії державного управління (спеціальність «управління суспільним розвитком»), і це для мене дуже корисно. Я розумію, що для високоякісної роботи людям потрібні відповідні умови, з яких чи не найважливіша — моральний клімат. Водночас у сфері державного управлінні дуже важливо вимагати високої виконавської дисципліни. Не секрет, що в колективі, де працює багато людей, деякі завдання елементарно губляться. Тому я прагну, щоб мої колеги пам’ятали: керівник знає і не забуває про ті доручення, які він дає. Якщо вони виконані якісно, вчасно або навіть швидше, ніж на це можна було сподіватися, то цього не можна не помічати і не ставити таких виконавців за приклад іншим. На жаль, зараз, у кризовий період, за хорошу роботу не вдається віддячити премією — ресурсно ми дуже обмежені. Проте мають бути й моральні відзнаки. Починаючи від простої словесної подяки до просування по службі. Такі можливості сьогодні відкриваються. Відбуваються скорочення, люстрація, і тих, хто працює швидко й ініціативно, очікує підвищення.

— Що вважаєте головним у роботі урядовця, який покликаний забезпечувати діяльність керівника й навіть уряду? Що він повинен знати й уміти, а що — ігнорувати, як кажуть, пропускати повз вуха? Чи має він право на політичні прихильності, чи повинен за будь-яких умов залишатися поза політикою?

— Я вважаю, що кожен має право на свободу свого світогляду, в тому числі й політичного. Але категорично проти того, щоб державні службовці були членами політичних партій. Це не заборонено, але... Ось зараз ми разом із Нацагентством із держслужби готуємо нову редакцію закону про держслужбу. А під час виборів, і це загальновідомо, держслужбовці стають особливо активними прихильниками певної, головним чином правлячої, політичної сили. Це не є правильним. Бо, з одного боку, тиск на людей тут можливий, з іншого — адміністративний ресурс. І те, й інше — злочини. А тим більше — партійна приналежність чиновника може даватися взнаки, коли він працює там, де здійснюється обслуговування політичних партій, наприклад, у реєстраційній службі, куди партії звертаються за реєстрацією. Людина може бути прихильником тієї чи іншої політичної сили, політичної ідеології. І хоч для службовців наразі немає прямої заборони бути членом будь-якої політичної партії, я вважаю, що партійність у чиновника може бути лише одна — його патріотизм.

ЗРОБИТИ МІНІСТРІВ СИЛЬНИМИ

— Ви вважаєте також своїм завданням, як міністра Кабміну, координувати діяльність міністерств та інших центральних відомств, залагоджувати певні суперечки між ними, якщо вони виникають?

— Звичайно, так, якщо щось подібне трапляється. Проте я підтримую ідею сильних міністрів і, відповідно, міністерств. В ідеалі — Секретаріат Кабінету Міністрів, або апарат, або інакше, як у Європі, канцелярія уряду має виконувати суто технічну функцію. Сильне міністерство, згідно з політикою, яку відпрацьовує керівник цього органу, готує якісні проекти нормативних актів. Вони надходять до Секретаріату. Ми їх технічно опрацьовуємо і потім виносимо на розгляд уряду. Це — ідеальна ситуація. Я б хотіла, щоб ми рано чи пізно прийшли до цієї моделі. Але нині, зважаючи на складну ситуацію, уряд постійно стикається з необхідністю приймати ті чи інші рішення терміново й невідкладно. І тут Секретаріат виконує роль допоміжного додаткового фільтру, який ще на етапі проходження фахової експертизи вдосконалює ті чи інші нормативні акти. Буквально технічно їх доопрацьовує для того, щоб ухвалені урядом документи були якісними.

— Ви супроводжуєте кожен документ від початку до кінця?

— Коли до нас надходить проект будь-якого нормативного акта, над ним спочатку працюють у наших департаментах, і якщо він формально відповідає вимогам регламенту, то далі виносимо його на урядовий комітет, а вже потім він потрапляє на розгляд уряду. Звичайно, всі документи перед цим проходять фахову та юридичну експертизу. Виняток із цього правила — лише ті проекти, які розглядаються за невідкладною процедурою: до регламенту Кабміну були внесені зміни, які надають можливість прем’єр-міністрові з ініціативи того чи іншого міністра вносити на розгляд той чи інший невідкладний акт. Такий документ терміново обговорюється на засіданні уряду, і якщо міністри його підтримують, то він технічно оформлюється й підписується.

— Ви можете сказати, наприклад, міністрові енергетики, який чомусь не погодив документа, поданого, скажімо, Мінфіном: та тут же все вірно, і переконати його поставити свій підпис?

— Насправді, це не стільки я, як міністр, скільки обговорення всім складом уряду здійснює свій вплив. Більшість проблемних питань ми обговорюємо на уряді. Навіть непрофільний щодо документа міністр може ставити запитання й отримувати від авторів проекту докладні роз’яснення. Саме такий стиль вільного демократичного обговорення документів відрізняє нинішній склад Кабміну і є нашою суттєвою перевагою. Бо дає змогу готувати якісні документи, які потім знаходять підтримку в парламенті.

— Ви щойно говорили про сильне міністерство та сильного міністра, о от мені один із колишніх міністрів скаржився на те, що процедура міжвідомчого узгодження в Україні традиційно, за всіх урядів, була й залишається дуже важкою і тривалою, що в корені губить чи не всі ідеї та добрі наміри, і що від міністра, з огляду на це, насправді дуже мало що залежить. Якщо це так, то що можна зробити, щоб подолати таку погану традицію?

— Насправді йдеться про рівень спілкування між міністерствами й рівень виконавчої дисципліни у них. Коли народжується проект нормативного акта, він має обов’язково пройти погодження в Мінфіні, Мінекономіки і торгівлі та в Мін’юсті, а якщо стосується й інших відомств, то й у них. Тож для дієвості влади дуже важливо, щоб документи погоджувалися у встановлені строки. До Секретаріату нормативний акт має надходити з усіма погодженнями. Якщо хоча б одного немає, то ми можемо повернути документ на доопрацювання. І з огляду на це, іноді бувають затримки. Однак процедура невідкладних рішень, про яку я вже говорила, не потребує завчасних погоджень. За рахунок цього нам вдається вирішувати складні питання, які стосуються переселенців, оборони, якихось соціальних виплат, дуже оперативно і гнучко. Адже зараз країна стикається із ситуаціями, коли погоджувати щось два місяці — занадто небезпечно, та й сам сенс нормативного регулювання за таких обставин повністю втрачається. Втім, я нормально сприймаю критику і погоджуюся з тим, що в цій частині нам теж потрібно вдосконалювати процедури.

ПРАВИЛЬНЕ І «НЕПРАВИЛЬНЕ» КОЛА

— А бувають випадки, коли ви можете зробити виняток і прийняти в Секретаріат документ, скажімо, без одного з необхідних погоджень?

— Це життя, тож і таке буває. До прикладу, така історія була з медичними субвенціями. Ми розуміли: якщо відповідний документ пішов би по великому правильному колу, то люди залишилися б без зарплат, всі лікарі та освітяни. У такому разі погодження збираються вже після засідання уряду — без них не обходиться. Документи опрацьовуються максимально швидко, і порушень регламенту ми все ж не допускаємо...

— А можливо, щоб той, хто заздалегідь не погодив, після засідання вніс свої зауваження до документа?

— Все залежить від того, яке формулювання було використано урядом. Якщо проголосували за те, щоб схвалити загалом і водночас дали певним міністерствам завдання доопрацювати в якийсь термін, то це безумовно робиться, і не лише зауваження, а й вносяться відповідні зміни.

ПРО ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ

— Наскільки допомагає у вашій роботі система електронного документообігу — чи поширюється вона й за межі цієї установи та чи є ідентичною ідеї електронного урядування?

— Система електронного урядування — ясна річ, набагато ширше явище, аніж електронний документообіг у межах Секретаріату. Проте це дуже важлива й невід’ємна частина сучасного урядування. Можу розповісти про те, що вдалося зробити за ті кілька місяців, відколи я на цій посаді. Ми постійно вдосконалюємо електронний документообіг. Із цього тижня в пробному режимі основна частина документів, і не якісь там листи чи доручення, а нормативні акти тепер не тільки готуються, а й візуються в електронному вигляді (ми підрахували, це — понад сорок тисяч електронних операцій за місяць, які вивільнили наших фахівців від 40 тисяч людино-пробіжок коридорами Будинку уряду). Навіть незначні папірці з кількома абзацами тепер візуються в електронному вигляді. І людина з текою не ходить по кабінетах і не чекає, коли її приймуть... Ясна річ, у цій системі ще є низка технічних проблем, і ми поступово їх вирішуємо.

— Ви амбітна людина? Чи не хочеться вам іноді переробити якийсь документ по-своєму? От ви читаєте, і вам не подобається. І ви про себе думаєте: я б написала інакше...

— Справді, це можна робити. Але зазвичай я не переробляю документів. Я приймаю те, що мені кладуть на підпис. Та коли я не погоджуюся зі змістом, я не завізую і поверну на доопрацювання. Але нічого не робитиму в тому разі, якщо від мого втручання зміст насправді не поліпшиться. Це не та сфера, де потрібно демонструвати амбіції. Якщо ж там щось невірно по суті чи не так зроблено важливий акцент, то я проситиму переробити.

КРОКИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

— Як міністр, ви якоюсь мірою дотичні до процесу євроінтеграції. Чи вважаєте його сьогодні успішним? Кажуть, що наш експорт до Європи зріс у реальному вимірі лише на 0,7%. Я розумію, заважає війна і загальне падіння промисловості. Але ж сподівання на цей напрямок розвитку були такими великими... Що можемо вдіяти із цим?

— Як на мене, процес євроінтеграції відбувається зараз досить активно. І я це стверджую зовсім не тому, що євроінтеграція координується із Секретаріату й належить до моєї зони відповідальності. Просто я бачу перші позитивні кроки. Ще влітку минулого року в межах Секретаріату було створено урядовий офіс із цих питань. Його директором працює мій заступник. Та й в усіх міністерствах є заступники міністрів із питань євроінтеграції. Завдяки їхнім зусиллям наразі схвалено 57 планів імплементації 64 актів законодавства ЄС. Це дуже велика і скрупульозна робота. У Брюсселі схвально сприйняли діяльність нашого офісу, бо там бачать, що кроки, які зроблені Україною і нашим урядом, відповідають зобов’язанням, що містяться в Угоді про асоціацію. Можу стверджувати, що ми планомірно все виконуємо. Євроінтеграція — це, головним чином, низка наших внутрішніх змін. Наприклад, у межах євроінтеграційних процесів реформується державна служба. Нещодавно уряд схвалив програму «Горизонт-2020», яка стосується Міністерства освіти і науки. Відповідну угоду буде підписано за кілька днів. До парламенту вже внесено низку законів, які стосуються стандартизації.

— А чи можна щось сказати про те, що вже відчула від євроінтеграції проста людина?

— З огляду на те, що Угоду про асоціацію підписано порівняно нещодавно, наразі ми перебуваємо на стадії підготовки нормативних актів для їх подання в парламент. Там уже, наприклад, схвалено закон (він набуде чинності у вересні) про реформування ветеринарної та фітосанітарної служб. Цей документ відповідає нормам, які діють у Євросоюзі, й забезпечить значне полегшення для бізнесу. Україна також планомірно виконує свої зобов’язання, спрямовані на отримання безвізового режиму з ЄС. Сподіваюся, що у квітні-травні ми матимемо в цьому питанні приємну конкретику.