Дива не буде

Наступного вівторка в Києві зберуться практично всі потенційні кредитори України. Як повідомляли раніше в Мінекономрозвитку, на Міжнародній конференції на підтримку України влада зможе заявити про ряд позитивних зрушень, які відбуваються останнім часом. «Мета конференції — показати світу і нашим західним партнерам, що все ж таки реформи в нашій країні йдуть і що в нас є чіткий план щодо подальшого шляху реформування країни», — наголосив ще минулого тижня  міністр Айварас Абромавичус.

Про які позитивні зрушення йдеться — нехай розкажуть самі можновладці. Де-факто ж цю «донорську» конференцію вже давно називають чи не останнім шансом України виплутатися з боргів та повернути інвестора. Адже, як мінімум, за минулий рік притік інвестицій з України впав майже на чверть — 21% (понад 12 мільярдів доларів).

А поки уряд розраховує, що завдяки Конференції таки вдасться залучити нові інвестиції. «Ми робимо акцент на робочому характері цього Форуму. Очікуємо, що цього року відбудеться ряд подальших зустрічей і форумів, які будуть розвивати тему міжнародної підтримки нашої держави, у тому числі фінансової, тему залучення інвестицій в Україну, надання донорської допомоги», — додав у середу радник прем’єр-міністра України Данило Лубківський.

За його словами, на конференції будуть дві основні теми: війна, розгорнута Росією проти України, з усіма завданими нашій державі збитками, і мир — тобто «наші зміни і перетворення».

Формат заходу складатиметься з двох великих блоків. Перший — загальна сесія, яка буде присвячена питанням політики і російської агресії, а також ключовим реформам, що зараз впроваджує Україна. У другому блоці відбуватимуться тематичні панельні дискусії, повідомили у прес-службі Кабміну.

Наразі відомо, що відкриватиме загальну сесію Президент Петро Порошенко спільно із прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком та спікером Верховної Ради Володимиром Гройсманом. На ній виступатимуть прем’єр-міністри Латвії й Словенії, віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс, від донорського співтовариства очікуємо участь міністра громадянства та міграції Канади, віце-президента Міжнародної фінансової корпорації.

Серед інших відомих запрошених — директор Регіонального бюро Програми розвитку ООН (ПРООН) країн Європи та СНД Джіхан Султаноглу, єврокомісар із питань розширення Йохан Хан, директор секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач, віце-президент Європейської комісії Марош Шефчович та старший радник міністра енергетики США з міжнародних питань Вільям Браян. Також ведуться переговори щодо участі в конференції єврокомісара з питань гуманітарної допомоги Христоса Стиліанідеса.

Напередодні «День» запитав у експертів про головні завдання українських представників на цій конференції та чого варто очікувати після її звершення. Версії — читайте в коментарях нижче.

КОМЕНТАРІ

 Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— За останній рік в Україні не прослідковується прямий зв’язок між надходженням до нас коштів і вирішенням економічних проблем. Ми отримали вже три транші МВФ, кошти від Європейського та Світового банків, від урядів багатьох країн на різні призначення. Але, як бачимо, жодне найдрібніше економічне питання в Україні не було вирішено. Тому один бік справи — рішення про надання певних сум Україні, враховуючи її, перш за все, військово-політичну ситуацію. Інша справа — ефективність використання цих грошей та результат.

На конференції економічна влада країни буде демонструвати  якісь позитивні зміни, що вона запроваджувала, переконувати зовнішніх партнерів у тому, що у нас проводять реформи. Але ми з вами бачимо, що всі реформи зводяться до підвищення тарифів, податків та появи нових. При цьому умови діяльності ні Митної, ні Податкової служб, ні інших органів влади, як місцевих, так і центральних, не змінюються, принцип їхньої роботи залишається таким самим. В таких умовах говорити про привабливість інвестування в подібне середовище не доводиться.

Тому нашій економічній владі потрібно буде дуже майстерно доводити, що вона щось робить позитивне в економічній системі України для того, щоб отримати під це необхідні кошти.

Щоб конференція вважалася успішною, потрібно після її завершення почути конкретні суми, щодо яких ухвалять рішення відповідні організації — міжнародні фінансові організації, банки або уряди окремих країн. Якщо ж конференція закінчиться лише розмовами про наміри і перенесенням чи призначенням її наступного етапу, це буде повний провал і означатиме відмову наших зовнішніх партнерів давати кошти сьогоднішній економічній владі України, уряду та НБУ.

 Валерій ПЕКАР, експерт з економічного стратегування, співзасновник громадянської платформи «Нова країна», бізнесмен:

— Шанси конференції на порятунок економічної ситуації України я оцінюю дуже низько. Адже вона, фактично, не є донорською. На справжню донорську конференцію приїжджають представники відповідних організацій, щоб запропонувати країні певну фінансову допомогу. А на даний момент ніхто нічого такого не планує, тому що на порядку денному — питання звіту України про хід реформ, успіхи та раніше витрачені гроші. І виходячи з того, що Україна ще не звітувала, наступний крок може відбутися лише восени. Бо тільки після того, як заслухають звіт, можна говорити про справжню донорську конференцію.

Сьогодні українські реформи, скоріше за все, розглядають як чорну скриньку, де щось відбувається, але не зрозуміло — що саме. І лише через дуже спеціальні механізми можна повернути Україну у фокус уваги міжнародної спільноти в залученні інвестицій. Це, наприклад, система моніторингу успішності реформ, яку сьогодні розробляє Національна рада реформ, а також ця конференція. І те, що приходу нових інвестицій заважає війна, — це неправда. Всі країни, як воювали, отримували величезні притоки інвестицій.

Тому потрібно відверто говорити із міжнародною спільнотою, яка сьогодні активно підтримує Україну і хоче це робити активніше. Зараз м’яч на нашому полі. Варто чесно говорити про проблеми і досягнення, деолігархізацію, про війну, відновлення окупованих та зруйнованих територій.

У такому разі, щоб конференція вважалася успішною, високі представники західних країн і міжнародних інституцій мають після її звершення сказати: «Ми подивилися на хід реформ в Україні й бачимо, що вона рухається в правильному напрямку. Тому закликаємо всіх продовжувати допомагати Україні».

 Віктор КРИВЕНКО, заступник голови парламентського комітету з питань бюджету, народний депутат України (фракція «Самопоміч»):

— На жаль, за рік так і не було розроблено так званого плану Маршалла з відродження української економіки та її розвитку. Все продовжує йти виключно у напрямі дерегуляції, який є лише п’ятою частиною від необхідних змін. У колі окремих очільників продовжує переважати думка про те, що Україна є виключно аграрною країною і що, коли ми всі регуляторні бар’єри знищимо, відбудеться колосальне зростання. Але жодна країна у світі, яка досягла успіху, не здобула його лише шляхом дерегуляції. Адже це — тільки частина горизонтальних реформ, до яких також належить антикорупційна (але оскільки зарплати чиновникам знизили, корупція зростатиме), і антимонопольна (водночас у нас немає голови Антимонопольного комітету) реформи і захист інтелектуальної власності.

Тим часом у другій «нозі» економіки — вертикальних реформах — досі не визначено пріоритетні види діяльності. Ми продовжуємо втрачати наших ІТшників, науковців, компанії закривають в Україні офіси й виїжджають. Тому що ми не сказали і не показали, що розвиток технологічних галузей економіки також пріоритетний для нас, що ми створюємо для їхнього розвитку відповідні інструменти, для реалізації яких залучаємо інвестиції.

Наскільки мені відомо, ця конференція матиме, на жаль, гуманітарний характер. Які будуть її результати — ще рано говорити. Але мені здається, що ми знову будемо просити грошей для дефіциту бюджету і для вирішення проблеми переселенців, що теж є важливим. Але це розмова про рибу, а не про вудочку.

Але це не конференція з економічного розвитку, тому що немає конкретного плану. Коли Західній Німеччині запропонували розширити план Маршалла і сказали запропонувати свою стратегію розвитку, Конрад Аденауер все швидко написав. А нам уже рік кажуть, щоб ми представили і свою програму економічного розвитку, в якій було б визначено, які види діяльності є пріоритетними, які формати доступу до ринку, як мають зайти інвестиції та в яких обсягах. Наприклад, у Словаччині в окремих районах в індустріальних парках держава компенсує до 50% інвестицій. То куди піде інвестор: до нас, чи у Словаччину?

 Андрій ДЛIГАЧ, економіст, співзасновник Громадянської платформи «Нова Країна»:

— Донорська конференція могла би стати важливим кроком у зламі ситуації з неготовністю інвесторів до вкладання ресурсів у економіку України. Також вона мала би продемонструвати єднання влади і бізнесу, наявність у влади чіткого плану дій щодо модернізації економіки України і системи справедливості та волі до його реалізації.

На жаль, експертний сектор громадянського суспільства та бізнес (зокрема конгрес українського бізнесу) відсторонені від організації та проведення донорської конференції. Таким чином, ми не можемо говорити про її ефективність.

Наразі відсутність довіри до української влади як з боку внутрішніх, так із боку зовнішніх інвесторів нівелює навіть потенційно високу привабливість експорту з України.

Донорська конференція має бути проведена лише після того, як влада в Україні, по-перше — проведе реформу правоохоронної системи і судів, адже без гарантій реального захисту прав інвесторів безглуздо очікувати надходження інвестицій; по-друге — проведе реальну деолігархізацію, тобто створить рівні можливості доступу бізнесу до ресурсів у країні. По-третє — покращить бізнес-клімат через проведення податкової реформи (раніше це були провальні спроби влади, що тільки погіршили ситуацію) та дерегуляції.

До того ж уряд має бути відсторонений від розподілу інвестицій. Рішення щодо них мають приймати самі інвестори із залученням експертів із реального сектору. Для цього має бути створено Фонд національного розвитку, наповнення якого забезпечують Україна в обсязі до 10%, внутрішні інвестори і, передусім, зовнішні інвестори. Розподіл ресурсів Фонду відбувається рішеннями проектних комітетів, що складаються із представників інвесторів і експертів (як міжнародних, так і українських).

За нашими підрахунками, модернізація України у відповідності до стратегічної візії «Нова Країна» коштуватиме 600 мільярдів доларів протягом 10 років.