Прокурорські війни: між двома небезпеками

Конфлікт в Генпрокуратурі розгорівся з новою силою. Ще минулого тижня, коли Президент зустрівся з першим заступником і заступником генпрокурора Володимиром Гузирем і Давідом Сакварелідзе було зрозуміло, що протистояння не вирішено, а лише призупинено. Офіційно тоді повідомлялося про антикорупційну спецоперацію за участю співробітників СБУ, коли були проведені слідчі дії в кабінетах першого заступника ГСУ ГПУ Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця. Останніх ЗМІ відносять до «групи Шокіна — Гузиря».

КИЇВ. 14 ЛИПНЯ 2015 р.

14 липня історія продовжилася. «Генеральний прокурор Віктор Шокін особисто приїхав в суд і вимагав визнати незаконними обшуки у прокурорських чиновників (Шапакіна і Корнійця. — Авт.), у яких в ході обшуків було виявлено понад 500 тисяч доларів, а також цінні папери і коштовності. Кримінальне провадження відкрито не тільки щодо слідчих Давида Сакварелідзе, але і стосовно співробітників СБУ, які брали участь в обшуках», — написав у себе в «Фейсбуці» народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Мустафа Найєм.

Паралельно з цими подіями у вівторок біля стін ГПУ громадською організацією «Центр протидії корупції» була проведена акція із вимогою звільнення та розслідування дій першого заступника голови ГПУ Володимира Гузиря. «Сьогодні під час акції під ГПУ команда молодих прокурорів, під керівництвом заступників Віталія Каська та Давіда Сакварелідзе відкрито заявила про тиск на них з боку керівництва, а саме Шокіна та Гузиря через розслідування ними справи по прокурорам хабарникам», — йдеться в заяві ЦПК.

Також паралельно в парламенті триває процес по збору підписів народних депутатів за відставку генпрокурора Віктора Шокіна. «Повністю підтримали постанову Радикальна партія, «Самопоміч», «Свобода», «Укроп». Підтримали окремі депутати з «БПП». З групи «Удар» підписався один Єгор Фірсов. Жодного підпису не дали «Батьківщина» і «Народний фронт». Звісно, не підписується «Злодійський блок» і лобістські групи, які, нагадаю, голосували за Шокіна в Генпрокурори. Показово, що документ навідріз відмовились підписувати «видатні борці з корупцією» Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Юрій Дерев’янко, Ірина Суслова, Мустафа Найем», — пише в соцмережі народний депутат від Радикальної партії Андрій Лозовий.

Отже, конфлікт триває між двома групами — «групою Шокіна — Гузиря» та «групою Каська — Сакварелідзе». Не дивлячись на те, що всі ці люди призначені і працюють в ГПУ за рішенням Петра Порошенка, Президент опинився в складній ситуації. По-перше, вся ці історія абсолютно не відповідає вимогам Євромайдану. По-друге, Шокін — це вже друга людина після Віталія Яреми, яку призначено за поданням Порошенка. Що принципово змінилося в ГПУ? По-третє, якщо уявити Генпрокуратуру у вигляді машини, то «стара гвардія» на чолі з Шокіним більше уособлює педаль «гальмо», а команда на чолі з Сакварелідзе схожа на педаль «газ». Обидві ці групи отримали мандат дій від Президента — як же може рухатися машина якщо одночасно натискати на дві педалі?  

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Після Революції Гідності у нас не сталося тотальної заміни старих кадрів новими — з новою свідомістю та принципами. Натомість у нас відбувається еволюційний процес впровадження нових правил. Ясно, що хтось у цьому більше зацікавлений, хтось менше, тому чинить опір. В результаті, ці процеси назовні дають подібні непривабливі й абсурдні ситуації. Так триватиме доти, доки не переможе контрреволюція із поверненням старих схем та зв’язків, або поки не утвердяться нові цивілізовані правила. Але з такими темпами зміни триватимуть дуже довго, а нам потрібно прискорити цей процес.

Генеральний прокурор Шокін охороняє той порядок речей, в межах якого він зараз утвердився. Він не є революціонером — це прокурор «старої школи», яка знає приховані правила функціонування, але, при цьому, дуже чітко знає всю аксіоматику служби та закони. Тому він використовуватиме будь-які формальні зачіпки, інструменти, норми тощо, щоб берегти старий порядок та той статус, який він має сьогодні.

До того ж, є й інша проблема — відсутність відповідних законів, які б дозволяли проводити зміни в системі прокуратури. Якщо ж дотримуватися всіх процедур, особливо того кодексу, який було ухвалено завдяки Андрію Портнову, згідно з яким корупціонерів випускають під доволі невеликі застави, то спіймати якогось корупціонера на гарячому та довести справу до кінця дуже складно. Зрозуміло, що старі представники системи цим активно користуються. Тож у ситуації в ГПУ є дві небезпеки. Перша — небезпека того, що нічого не буде змінюватися, а каста прокурорів залишиться недоторканною та лише утвердиться в своїй безкарності та всевладді. Інша полягає в тому, що почнеться реформування та боротьба зі старою системою, але без будь-яких правил, і це може призвести до певних «перекосів», зведення особистих рахунків, а також дозволить все це дуже скоро відіграти назад, визнавши всі рішення незаконними, в результаті чого ми залишимося ні з чим.

Як пройти між цими небезпеками — доволі складне питання, але воно може бути вирішеним. Треба розробляти якісну нормативно-правову базу та послідовно впроваджувати її, протягуючи через парламент. До того ж, корисним може бути досвід реформування правоохоронних органів Екою Згуладзе — підбір кадрів лише на конкурсній основі, вмотивованість людей, які кількісно переважатимуть в якомусь відомстві. Якщо в прокуратурі будуть готові це впроваджувати, то слід чекати змін. Одним із обов’язків нинішнього Президента, який призначив останніх двох генеральних прокурорів, є недопущення розвалу держави — щоб у цієї машини не «відвалилися колеса» та не запанував великий хаос.