«Стабільність» проти новаторства

Чому обласні театри не хочуть змін,  воліють працювати по-старому, а творчі колективи комфортно себе відчувають у провінційному «болоті»; чому актори «з’їдають» режисерів-експериментаторів? Бо конфлікт у Черкасах — зовсім непоодинокий випадок, і такі «війни» можна побачити в різних театральних колективах нашої країни. Стабільність чи новаторство? Як це поєднати? Чому проекти С. Проскурні (його прем’єри та акції  драматургічно-режисерської лабораторії в Черкаському театрі викликали резонанс у публіки, й до міста приїжджали провідні критики й театрознавці) сприймають у штики актори? Нині  більшість із них заявляють, що відмовляються бути «знаряддям для сумнівних піар-акцій С.Проскурні». 21липня  відбулися збори в театрі, де була присутня більша частина працівників — 78 осіб. Голова профкому Наталя Вігран пояснила, що збори легітимні, хоча Сергій Проскурня був  відсутній. Які претензії до художнього керівника?

— Проскурня прийшов у наш театр, де вже склалися свої традиції. Він почав ставити експериментальні вистави. Сколотив «могучу кучку». Ставить за два дні, —  цитує слова  актриси Світлани МОСКАЛЕНКО gazeta.ua. — У масових сценах займає весь колектив театру, а на гонорар запрошує своїх друзів. А ми тоді хто тут? На побігеньках? Якщо ти не довіряєш нашому театральному складу, то не можеш бути художнім керівником... Потім пішли розмови — не потрібна в театрі «Кайдашева сім’я», «Сватання на Гончарівці», «За двома зайцями». Це — вистави, які збирають глядача і дають найбільший дохід... Нехай пан Проскурня створює свій експериментальний театр, свою трупу й забирає своїх прихильників. А не ламає через коліно наш театр.

СЕРГІЙ ПРОСКУРНЯ / РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

На думку актриси Наталії Мамалиги, винні в  конфлікті  й колектив через свою інерцію, і двоє його керівників — художній керівник і директор театру. Цю версію підтвердив і режисер Лесь ПАВЛЮТІН: «Між Проскурнею та Осиповим є протиріччя. Вони працюють у різних напрямах і гальмують один одного... На мою думку, Сергій Проскурня найбільш здатний керувати театром. Він має неабиякий кругозір і мистецький авторитет. Вважаю, ситуацію спровоковано ззовні театру, оскільки Сергій В’ячеславович був серед тих, хто подавав позов щодо будівництва за театром багатоповерхівки. А всі ті звинувачення на його адресу традиційні, й не можна довести, бо вся вина не може бути на одній людині...

Після таємного голосування оголосили  рішення зборів  про звільнення С.Проскурні: «за» проголосували 59 осіб, «проти» — 11, «утрималися « — 8. До речі, Сергій Проскурня не хоче коментувати ситуацію, а, на нашу думку, «претензії» акторів є кращою «рецензією»  на його трирічне художнє керівництво. Бо за цей час про вистави і режисерську лабораторію Черкаського театру узнали в Україні. У його постановках засвітилися такі  майстри сцени, як Петро Панчук, Євген Нищук, Лідія Данильчук, Олег Драч та інші, а шанувальники театру з нетерпінням чекали на анонсований спільний проект Григорія Гладія (Канада) і українських митців, щоб Черкаський край став театрально-туристичною Меккою...

— Ситуація загострилася, колектив оцінив роботу Проскурні  негативною. У мене до нього немає ніяких претензій, окрім тих, що має бути на робочому місці постійно, а не в п’ятницю та вихідні. Бо решту днів він у Києві. Творчому колективу не подобається стиль роботи режисера... Питання про звільнення Сергія Проскурні вирішуватиметься на рівні обласної ради. Там мають оцінити нашу ситуацію і зробити висновки. Остаточне рішення буде прийняте після відпустки колективу. Збір трупи відбудеться 23 серпня. До того моменту мають бути розставлені всі крапки над «і», — пояснив директор театру Володимир ОСИПОВ.

— Конфлікт у Черкасах — це відголосок нашої театральної системи, яка не змінюється роками! — вважає театрознавець Анна ЛИПКІВСЬКА. З одного боку,  колектив театру не має ніяких прав самому обирати творчого лідера, а з другого,  художній керівник не має достатніх повноважень, щоб реалізовувати свої творчі ідеї. Тому це — ситуація взагалі по Україні й тієї системі, яка нині існує. Сергій Проскурня — людина креативна, творча. Він зумів підігріти до театру інтерес публіки, а ще започаткував драматургічно-режисерську лабораторію при Черкаському театрі, яка існувала паралельно з основним репертуаром, а не замінювала собою вистави афіші. А що стосується сучасної драматургії,  то, як кажуть, «що має, те маємо!», і які у нас  молоді режисери, було видно по роботам у лабораторії... Експериментаторство і творчі пошуки: щось було цікавим, а щось — ні. Я можу зрозуміти акторів-черкащан, яким прикро, що на головні ролі Проскурня запрошує відомих майстрів — Панчука,  Драча  та інших, але це нормальна ситуація. Така практика — європейська, коли актори грають у різних театрах і запрошуються на конкретні ролі.  Гадаю, треба витравляти із себе провінційність і не вирішувати якійсь локальні проблеми, а думати про глядачів і зацікавлювати їх новими авторськими і режисерськими знахідками. Якщо Сергія Проскурню «з’їдять», то театр знову відкотиться назад, а вперед можна йти тільки  шукаючи нове, але базуючись на кращих творчих здобутках.