«Не можу жити без музики!»

Нагадаємо, ця піаністка ще у дитячі роки дуже яскраво заявила про свій талант. Саме наша газета написала про юну зірочку, якій у вісім років аплодувала Польща, у дев’ять її талант зачарував журі I Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця (дівчина отримала «бронзу» у молодшій групі). До речі, після блискучого дебюту Юлії Швед на батьківщині Шопена, Польський інститут у Києві та Посольство Республіки Польща нагородило піаністку стипендію за виконання творів їхнього класика. Потім дівчина проходила різні музичні та життєві «університети», набуваючи професійної майстерності як в Україні, так і за кордоном, загартовувала характер, змагаючись і перемагаючи у престижних міжнародних конкурсах. Нині відчувши, що їй є про що сказати публіці піаністка розпочинає активно гастролювати.

— Нещодавно ви здійснили турне Грузією, спілкувалися із грузинською публікою та митцями. Розкажіть про враження від цієї поїздки?

— Вражень дуже багато. І головне з них — у Грузії глибоко усвідомлюють роль духовних засад у відтворенні своєї держави. Це знаходить свій прояв і у відношенні до класичної музики. Репертуар у філармоніях рясніє великою кількістю зарубіжних та грузинських виконавців: тенор Валеріано Гамгебелі, оркестр Лондонської філармонії, піаністи — Елісо Вірсаладзе, Інга Фіолія та багато інших. Зали заповнено вщент! А ще там держава опікується талановитою молоддю. В країні ефективно діють надійні механізми надання їм необхідної матеріальної допомоги, спонсорують митців, щоб вони брали участь у престижних міжнародних конкурсах. Тож, нашим можновладцям у цьому плані є багато чого повчитися у своїх грузинських колег. І, перш за все, зрозуміти що держава починається із турботи про культуру, збереження і плекання духовності свого народу.

— У кожного митця свій творчий шлях, а як ви починали своє сходження як піаніст-професіонал?

— Займатися музикою почала з п’яти років. Я закінчила Київську середню спеціальну музичну школу ім. М. Лисенка і Національну музичну академію України, потім протягом року навчалася у Гамбурзькій вищій школі музики і театру (Німеччина). Переломним для мене став 1995 рік, коли я у неповні десять років стала наймолодшим лауреатом I Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Мене дуже тішить, що цей конкурс нині став престижним та популярним серед молодих талановитих та перспективних виконавців із усього світу (цього року конкурс відбувся вже у дев’ятий раз!) Я брала участь у міжнародних конкурсах, фестивалів, гастролюю не тільки Україною, а й Польщею, Німеччиною, Росією, Італією, Францією, Ізраїлем, Нідерландами, Фінляндією, Іспанією та іншими країнами.

Мені пощастило навчатися у класі відомого музиканта і педагога, професора НМАУ Ігоря Рябова, який прищеплював своїм учням масштабне мислення при інтерпретації музичного твору. Цікавими були уроки в класі відомого німецького піаніста Ф.Банфільда, які розкрили безмежні глибини німецької класичної музики.

— Які ваші улюблені композитори?

— Мене цікавлять твори різних епох, жанрів і напрямків: бароко, віденські класики, романтизм, імпресіонізм. Серед найулюбленіших — Ф. Шопен, Ф. Ліст, С. Рахманінов, Д. Шостакович, М. Равель. Ма. У репертуарі твори українських композиторів: Миколи Лисенка, Івана Карабиця, Миколи Вілінського та інших. Я не можу жити без музики!

— Ви часто буваєте за кордоном. Можете порівняти українські реалії та життя іноземців?

— Не секрет, що матеріальне становище наших музикантів класичного напрямку просто нестерпне і не лише у порівнянні з розвинутими країнами, а й з багатьма країнами пострадянського простору. Це приводить до невиправного «вимивання» кращих виконавців класичної музики, насамперед, молоді. Поступово зникають цілі школи, напрями. Ситуацію потрібно змінювати. І це має стати пріоритетом державної політики у сфері культури і мистецтв. Останнім часом усіма визнано, що Східна Азія перетворилася на могутній мотор і локомотив світової економіки, підвищується роль цього регіону на міжнародній арені. Але у нас чомусь не звертають увагу на те, що саме в Японії, Китаї, Південній Кореї небувалого розвитку досягла саме академічна музика, хоча зародилася вона на Європейському континенті. Подивіться, як впевнено, з якою енергією представники саме цих країн перемагають на найпрестижніших міжнародних конкурсах. Далекоглядні лідери цих країн зрозуміли велику життєдайну силу класичної музики, і нашим можновладцям є чого у них повчитися.