Протести в Молдові: передісторія

Минулої неділі Молдову охопили масові акції  протесту, на які зібралося понад 15 тис. осіб. Усі вони вимагали відставки уряду на чолі з Павлом Філіппом і проведення дострокових парламентських виборів. Це вже другий масштабний мітинг у Кишиневі після того, як 20 січня парламент вночі затвердив новий уряд після виборів, які відбулися майже рік тому. Демонстранти звинуватили владу Молдови у провалі реформ і погіршенні рівня життя. Що стало імпульсом для акції протесту, яка відбулася в Молдові в неділю, «День» розпитав у молдавського політолога, програмного директора кишинівського Інституту суспільної політики Оазу НАНТОЯ.

— Йдеться не про імпульс, а про тяжчий діагноз. У Молдові глибоко вкорінилася думка в суспільстві, що Молдова є захопленою державою і за цим феноменом стоїть якийсь пан Плахотнюк, який ще 14 грудня минулого року вимагав від президента, аби він підписав указ про призначення його кандидатом на посаду прем’єр-міністра. Цей крок Плахотнюка, який мав місце після того, як він організував відставку уряду, на чолі якого — представник Ліберально-демократичної партії пан Стрелець, було сприйнято як сценарій цілковитого захоплення влади в цій країні однією особою. Оскільки президент чинив опір призначенню Плахотнюка і його підтримала громадськість, врешті-решт було затверджено уряд, який очолює Павло Філіпп, що є членом Демократичної партії і людиною з клану Плахотнюка. За цієї ситуації в суспільстві виникли протестні настрої. Але вони виникли не сьогодні і не вчора, а ще 2015 року з’явилася громадянська платформа «Гідність і правда». І мітинги, зорганізовані громадянською платформою, продемонстрували, що в суспільстві є великий протестний потенціал. На хвилі цих протестних настроїв було зроблено спробу створення політичної партії «Платформа гідність і правда». І до неї додалися дві політичні партії, які асоціюються із проросійським настроєм. Одна з них — це відверто проросійський політичний проект -партія соціалістів на чолі з Ігорем Додоном, і друга — це «Наша партія» на чолі з Рінато Усатим. Це політичне тріо, спільно з низкою представників громадянського суспільства, вимагають розпуску парламенту і проведення дострокових парламентських виборів задля того, щоб усунути цей корумпований політичний клас. Але після того як парламент проголосував за уряд, навіть якщо цю більшість у парламенті (дотримуючись громадської думки) створив не без шантажу й корупції той-таки пан Плахотнюк, юридичного підґрунтя для розпуску парламенту в рамках молдавської конституції не існує.

Я вважаю, що найстрашнішою «пропутінською» політичною партією є партія, що складається з корумпованих політиків і функціонерів, навіть якщо вони себе такими не вважають. Головна проблема — це те, що політики, які сказали, що ведуть нас у Європу, скомпрометували себе і європейську перспективу для Молдови.

Я не думаю, що Рада Безпеки Росії засідала спеціально у справі Молдови, тому що коли я кидаю погляд на географічну карту, то бачу між Молдовою і Росією  Україну. І відтоді, як Україна чинить опір російській агресії, як Путін відмовився від проекту «Новоросія», Молдова є певною мірою захищеною від найгірших сценаріїв.

Оскільки 27 червня 2014 року республіка Молдова підписала Угоду про асоціацію з ЄС, то ця угода є юридичним зобов’язанням молдавської держави перед ЄС, і хоч би хто був при владі в Кишиневі, він повинен виконувати положення Угоди про асоціацію з ЄС. Я не вірю в те, що в Молдові за підсумками якихось виборів може скластися ситуація, що хтось серйозно поставить питання про денонсацію Угоди про асоціацію з ЄС. У мене є всі підстави вважати, що режим, який ототожнюється з паном Плахотнюком, лише імітуватиме реформи. Я бачу продовження політичної кризи, без будь-яких швидких і прийнятних для когось політичний рішень.