«Сльози» Юрія Луценка

Колективний вояж депутатів Верховної Ради до Європарламенту, де минув Український тиждень, мав досить гостру реакцію в соцмережах та медіа-спільноті. Головним чином з приводу роздумів і рефлексій після поїздки самих парламентарів з провладних фракцій. Певною квінтесенцією результатів візиту і в цілому роботи влади в європейському напрямку став допис у ФБ голови пропрезидентської парламентської фракції «БПП» Юрія Луценка. Якщо абстрагуватися від посади і діяльності Луценка, то від матеріалу під заголовком «Брюссель сльозам не вірить» може скластися враження, що це текст сторонньої людини, яка не має відношення до влади і не є головою найбільшої фракції у Верховній Раді. Але всі питання, які піднімає Луценко, насамперед він має адресувати собі і владі. Отже, сам пост:

«Закриті зустрічі з керівництвом Європарламенту та Єврокомісії були дуже відвертими.

1. Європа в шоці від мільйона сирійських біженців. Говорити про безвізовий режим для воюючої країни в таких умовах — непопулярно.

2. Голландські політики вимагають зупинити всі процедури до завершення референдуму щодо безвізового режиму для України.

3. Європейський бізнес втомився від санкцій щодо Росії і в умовах економічного спаду підтримує запущене Путіним гасло «санкції б’ють не по Путіну, а по простим людям».

4. Корупція і олігархія в Україні не подолана.

5. Неможливо домовлятися про стратегію з країною, де уряд втратив підтримку парламентської більшості.

6. В законі про електронне декларування треба скасувати звуження осіб, що підпадають під контроль. А також — доформувати НАЗК (Національного агентства з питань запобігання корупції. — Ред.).

Висновок: ми маємо два тижні для формування нової коаліції, нового технократичного уряду, голосування за поправку в законі.

Наступні 2-3 місяці уряд має усунути всіх партійних та олігархічних ставлеників з найкрупніших державних монополій, покінчити з смотрящими на митниці та інші видимі антикорупційні кроки.

Інакше — фіаско. Брюссель сльозам не вірить».

Якщо коротко, то відреагувати на цей пост можна так: це  українці владі вже давно не вірять. Замість того, щоб навчитися нарешті виконувати Конституцію України (нагадаємо, що першим відповідним документом у Європі є Конституція Пилипа Орлика 1710 р.), вони продовжують робити вигляд, що вчаться у Євросоюзу, а насправді демонструють приклад маніпуляцій і дезінформації. Нинішній український парламент — це результат втраченого шансу, який наша країна отримала після здобуття незалежності. Закладена в 1990-х кланово-олігархічна система, яку не змогли зламати навіть два Майдани, дуже добре почуває себе в сьогоднішній постмайданній Верховній Раді. А той же Луценко є показовим прикладом мімікрії. Згадаймо, як у вересні 2013 року, через кілька місяців після того, як він вийшов з в’язниці, один з лідерів акції «Україна без Кучми!» Луценко ручкався з тим же Кучмою на Ялтинському форумі. Що слід знати про останні рефлексії лідера БПП та їх підґрунтя?      

«ЛУЦЕНКО КОНСТАТУЄ ТЕ, ЧОГО ВІН РОБИТИ НЕ ХОЧЕ, НЕ МОЖЕ АБО НЕ МАЄ НА ЦЕ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ»

Віктор ЧУМАК, народний депутат, позафракційний:

— Європа постійно стикається із новими викликами (питання сирійських біженців і війни в Україні є дуже важливим для ЄС), але це не значить, що кожен з них відбивається на безвізовому режимі з Україною. Тому не потрібно спекулювати та маніпулювати цим. Юрій Віталійович написав абсолютну дурню, оскільки Україна мала виконати лише дві технічні речі — не допустити прийняття закону, який скасовував електронне декларування і нормально створити НАЗК.

Якщо в ніч прийняття бюджету пропустили пункт щодо перенесення електронного декларування чиновників на 2017-й рік, то був законопроект №3787, який виправляв цю помилку. Його подали народні депутати із різних фракцій і допомогли розробити фахівці з РПР. Проте даний документ проігнорували і запустили проект закону Денисенка («БПП»), який спочатку скасовував перенесення електронного декларування, а потім під диктовку подався законопроект, який повністю нівелює сенс і мету електронного декларування. Його мета — контроль за можливістю незаконного збагачення політиків і чиновників. Але даним законопроектом вносяться такі зміни, через які неможливо проконтролювати незаконне збагачення.

Така ж проблема була, коли за поданням представників «БПП» 15 листопада прийнялися закони, які знищують спецконфіскацію у багатьох частинах Кримінального кодексу. Тоді ж аналогічно було «вихолощені» повноваження Агенції з управління арештованими активами і нам знов довелося повертатися до цього питання. Зараз членами фракції подано зміни до статті 368-2 Кримінального кодексу, яка повністю змінює сутність статті про незаконне збагачення. Тож я вирішив вийти із «Блоку Петра Порошенка», оскільки там справи абсолютно протилежні словам: декларується боротьба з корупцією, але робиться все, щоб цей процес завалити. Європейці не дурні, все бачать і розуміють.

Рівень корупції, звичайно, також створює загальний фон, але у ній звинувачують людей, які є найближчими до Юрія Луценка у керівництві фракції «БПП» — Ігоря Кононенка, Олександра Грановського й ін.

Що ж до олігархів, то якщо Юрій Віталійович з ними на короткій нозі, то має зібрати їх всіх та сказати їм не втручатися у політику. Тим більше Петро Порошенко міг би попередити олігархів: або вони перестають втручатися, або державна влада почне працювати жорстко — встановить контроль за фінансовими потоками, за фінансуванням телебачення, зруйнує монополії. Але виходить так, що Юрій Луценко констатує те, чого він робити не хоче, не може або не має на це політичної волі.

Говорячи про уряд, то саме «БПП» не дав необхідних голосів, щоб проголосувати за його відставку. У день голосування про недовіру уряду було видно, що існував договорняк, про який знав Юрій Луценко, незважаючи на його полум’яні заяви на адресу Яценюка.

В цілому ж проблема в тому, що українська політика — це насправді бізнес на політиці. Більшість людей, які прийшли до влади, ставили за мету робити, примножувати та зберігати власний бізнес. Тож кому вигідно виконувати закони й Конституцію? В українській політиці роблять і виконують те, що дає вигоду і має грошовий еквівалент. Якщо ж це шкодить бізнесу, це змінюватимуть, підмінятимуть, обходитимуть. Тому ми маємо змінити правила входження до української політики. «Поганий уряд» призначає парламент, тому для початку потрібно створити механізми і запобіжники, які закриють вхід до нього для бізнесменів, олігархів та їх представників. В органах влади мають працювати політики, а не люди, які займаються власним збагаченням.

«ВИНУВАТА НЕ УКРАЇНА, А ПОЛІТИЧНА ВЕРХІВКА»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Заява Луценка — це не слова голови парламентської фракції, а лише пропагандистські штампи людини, яка готується до дострокових парламентських виборів. Це тим більше дивно, оскільки Петро Порошенко, говорить, що парламентських виборів не буде. Та щойно рейтинг Порошенка розпочне слабнути, голова його фракції одразу виступить із його критикою.

Найголовнішим є пункт, що безвізовий режим Європа нібито пов’язує зі зняттям санкцій із Росії. Це дуже погано, оскільки я не очікував, що лідер пропрезидентської фракції може дозволити собі ставити українському народові умову, що заради безвізового режиму ми мусимо піти на поступки у Мінських угодах, які утискають наші інтереси і державну цілісність. Я не думаю, що це точка зору Європи — скоріше, це точка зору Луценка.

Що ж до пункту про відставку уряду, то Луценко намагається прикрити свої недоліки, оскільки саме він не зміг організувати фракцію для голосування за це. Тож потрібно звертатися не до українців, а до себе. Винувата не Україна, а політична верхівка, до якої входить сам Юрій Луценко.

Питання щодо корупції, підняте Юрієм Луценком, взагалі звучить цинічно, оскільки він, як колишній очільник МВС, знає, що корупція в органах державної влади зашкалює і все це залежить від однієї людини, яка подає на призначення генерального прокурора України.

Електронні декларації лише зовнішньо пов’язані із безвізовим режимом. Саме вони не дають можливості розпочати боротьбу із корупцією серед високопосадовців. Люди, які «завалили» норму про електронні декларації, чудово розуміють, що для олігархів кожен місяць важливий на вагу золота. Йдеться про мільярди доларів, які виводяться за кордон під час страшної економічної кризи.

Це Захід намагався пов’язати електронні декларації із безвізовим режимом, а наші можновладці в будь-якому разі зробили б усе, щоб відкласти їх запровадження. Європа вимагає від нас введення демократичних норм, оскільки самі ми слабкі і хворі. Наша корумпована верхівка не може жити так, як того вимагає суспільство.