Що налякало МВФ?

Насамперед варто наголосити, що звіт орієнтований переважно на контроль бюджетних видатків і доходів, а також ризиків для МВФ, що пов’язане з функціонуванням державних підприємств України як позичальника.

Про це прямо сказано у резюме документа: «Високий рівень прямої та непрямої державної підтримки призводить до додаткового збільшення і без того значних фіскальних ризиків, пов’язаних з діяльністю сектору  державних підприємств, а скрутна економічна ситуація лише ускладнює цю проблему». 

Але там же наголошується й інше: «Для сприяння значному підвищенню вартості урядового портфеля державних активів потрібно усунути недоліки в управлінні інвестиційним портфелем держави. Це можна зробити лише у разі покращання нагляду за сектором державних підприємств та управління цим сектором».

У звіті експертів МВФ зі стурбованістю відзначається, що станом на кінець 2014 року у секторі державного управління перебувало понад 1 мільйон об’єктів нерухомого майна і 1833 функціонуючі державні підприємства з 3350 зареєстрованих. Загальний обсяг їхніх доходів був на рівні приблизно 20 відсотків ВВП. На 50 найбільших державних підприємств припадало понад 80 відсотків загальних доходів і аналогічна частка вартості активів.  Водночас дивіденди, отримані бюджетом від прибуткових держпідприємств, постійно знижувалися і склали близько 0,2 відсотка ВВП.

Лише 64% діючих державних підприємств показали прибуток, решта або мали збитки, або вийшли на беззбитковий фінансовий результат. Загалом фінансові втрати найбільших державних підприємств, за оцінками, досягали 5% ВВП з урахуванням НАК «Нафтогаз України» і 1% ВВП без її урахування. 

При цьому бюджетні субсидії для держпідприємств становили майже 2,5% ВВП. Крім того, субсидії, не враховані в бюджеті, становили ще 6% ВВП, в основному відображаючи державну підтримку збиткової НАК «Нафтогаз України».

СТАТИСТИКА ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

Наводячи такі дані, експерти МВФ із подивом відзначили, що інформацію про перелік державних активів, їхню вартість, прибутковість і показники фінансової діяльності підприємств отримати було дуже складно, а то й неможливо. Виявилось, що немає навіть точних даних про загальну кількість державних підприємств або кількість ділянок нерухомого майна. Дані державної статистики, і ми про це неодноразово заявляли, не охоплюють держактивів та майна місцевих органів влади, різні статистичні агенції в Україні по різному оцінюють відповідні показники. 

Також експерти МВФ запропонували розширити обсяги управлінської інформації, яку збирає Мінекономрозвитку, включивши до неї дані про всі державні активи           — державні підприємства і всі об’єкти нерухомості, оскільки нерухомість є джерелом значної вартості, потенціал якого на сьогодні урядом не використовується. Це, на їхню думку, потребує повної інвентаризації державних підприємств та організацій, створення відповідного реєстру і започаткування ведення бази даних. 

КОМПЛЕКСНА ІНФОРМАЦІЯ

Ми раніше вказували на недоліки національного законодавства, яке зосереджується на контролі показників діяльності державних підприємств і фінансуванні бюджетних установ, більше ніж на вартості об’єктів; показували, що базовим елементом управління треба розглядати не підприємство чи організацію, а їхнє нерухоме майно. Але це вимагає не тільки інвентаризації, але й збору і накопичення комплексної інформації про вартість об’єктів і поточні та капітальні витрати на їхнє утримання та експлуатацію. Тільки так можна побачити динаміку вартості активів.

У системі фінансування об’єктів державної власності і тепер можна знайти інформацію щодо вартості об’єктів, інвестицій та поточних витрат, пов’язаних з нерухомим майном розпорядників бюджетних коштів, але немає систематизації цієї інформації власне за об’єктами нерухомості, наприклад, відповідно до державного класифікатора будівель і споруд.

Отже, система обліку, управління та фінансування об’єктів нерухомості державної власності інформаційно, відомчо та функціонально розірвана. У ній важко побачити динамічну картину капітальних інвестицій в об’єкти нерухомого майна, їхньої вартості, поточні та капітальні витрати на будівництво, утримання та експлуатацію конкретних об’єктів та портфелів нерухомості суб’єктів управління майном чи розпорядників бюджетних коштів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

Експерти МВФ зазначили також, що збір та використання інформації про розміри сектору держпідприємств ускладнено фрагментарністю законодавства і наявністю різних категорій підприємств (додамо — і відповідних активів). У статистиці діяльність держпідприємств, спрямовану на досягнення комерційних цілей, слід відокремити від діяльності задля досягнення соціальних цілей, що фінансується з бюджету. Так, у звіті пропонується провести класифікацію держпідприємств відповідно до їх комерційного або некомерційного статусу, здійснити перехід до управління участю в капіталі. 

У вітчизняних нормативних документах справді існує неоднорідність поняття майна державної власності. Дуже часто складно визначити цілі управління: як цілісних майнових комплексів підприємств, природних та штучних об’єктів нерухомості різного призначення та різних за призначенням організацій, а також рухомого майна та майнових прав. 

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ І РЕЄСТР

Наступне зауваження експертів МВФ стосувалося контролю, зокрема, фінансового, який, як виявилось, здійснюється різними установами. Так, Міністерство економічного розвитку і торгівлі відіграє передбачену законодавством ключову роль у наданні агрегованої інформації про сектор, а Міністерство фінансів відповідає за фінансову діяльність державних підприємств, які мають прямий зв’язок з бюджетом, оперативні рішення при цьому часто приймаються галузевими міністерствами. 

Справді, згідно з Законом «Про управління об’єктами державної власності», в ієрархічній структурі наявних державних інституцій була сформована система управління з контрольними функціями суб’єктів щодо об’єктів, якими на низовому рівні є державні підприємства, хоча мали б згадуватись і бюджетні установи. Найвищим органом управління об’єктами державної власності є Кабінет Міністрів, який делегує повноваження іншим суб’єктам управління та органам. Фонд державного майна визначено як окремий суб’єкт управління стосовно корпоративних прав держави, оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, ведення Єдиного реєстру об’єктів державної власності. 

Паралельно з системою управління об’єктами державної власності і не будучи пов’язаною з нею, функціонує система фінансування бюджетних організацій, визначена Бюджетним кодексом. У цій системі  Державне казначейство України веде Єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

МВФ пропонує об’єднання у ФДМУ управлінських функцій приватизації та володіння. Наші попередні висновки, як виявилось, також співпадають з рекомендаціями МВФ щодо необхідності результуючого контролю від імені власника на найвищому рівні — Верховної Ради, а також громадськості.

СУБ’ЄКТИВНИЙ ФАКТОР

З другого боку — закордонні експерти пропонують передачу державним підприємствам більших прав управління майном, що належать державі. Але експерти, мабуть, не знайомі з якістю і методами менеджменту на наших державних підприємствах. Тому тільки за умови повсюдного впровадження сучасних        стандартів менеджменту активів можна децентралізувати управлінські функції...

Питання управління державним майном виплило на поверхню, «завдячуючи» необхідності брати державні кредити, залучаючи зарубіжних експертів. Проте чимало аспектів залишилося поза увагою експертів МВФ. Хочеться сподіватися, що керівництво держави, міністерств та профільних інституцій завдяки вимогам МВФ вдасться до наступних кроків як у дослідженнях, так і у використанні їхніх результатів у підвищенні ефективності державного майна на підприємствах, в організаціях та державних установах.