Чи поведеться Захід на «козу»

У всьому світі стримано коментують доволі несподівану заяву російського президента Володимира Путіна про виведення російських військ із Сирії. Нагадаємо, що позавчора увечері хазяїн Кремля повідомив, що основні цілі, поставлені перед міністерством оборони, досягнуті і головні сили залишають країну. При цьому російська військова інфраструктура в Сирії — авіабаза Хмеймім і пункт базування ВМФ в Тартусі — функціонуватимуть і далі. За офіційною версією, ті, хто залишається, мають контролювати припинення вогню.

Уся ця ситуація із останнім ходом російського лідера в Сирії чимось нагадує старий єврейський анекдот про козу і раввина. І в ролі раввина тут виступає Путін, який по аналогії з анекдотом змусив Захід купити козу, введення військ у Сирію, запевнивши, що це вирішить сирійський конфлікт. А тепер через шість місяців, коли Заходу стало нестерпно через величезні проблеми внаслідок російського втручання, він пропонує Заходу продати «козу», вивести війська, і тим самим полегшити ситуацію. І тут виникає питання, чи поведуться головні світові гравці на цей трюк російського лідера, який має у запасі багато ходів, і чи знайдуть можливість йому протистояти.  

Деякі видання, зокрема британська Times, написала з цього приводу: «Путін спантеличив Захід своїм несподіваним виведенням військ із Сирії». У Раді Безпеки ООН рішення Путіна назвали «позитивним кроком». «Коли почнеться виведення військ, це буде означати, що війна відступає, і це добре. Це стало можливим завдяки співпраці між США і Росією», заявив голова Радбезу ООН Ісмаель Гаспар Мартінс, який побачив у цьому «нову тенденцію переходу до політичного врегулювання». Тим часом у Брюсселі обережно прокоментувати це рішення російського президента. «Будь-які заходи, які можуть знизити напруженість в Сирії, важливі», сказала офіційний представник верховного представника ЄС із зовнішньої політики Федерики Могеріні, Кетрін Рей.

Тим часом голова сенатського комітету зі збройних сил, сенатор Джон Маккейн вважає, що заява Володимира Путіна про виведення частини збройних сил з Сирії підтверджує його переконання, що «той вбив досить супротивників кривавого режиму Асада, щоб забезпечити його виживання».  Разом з тим сенатор висловив застереження щодо можливих наслідків цього кроку Росії. «Оскільки Росія відвертатиме свій ресурс і увагу в інше місце, я побоююсь, що кривава весна знову приходе в Україну», — говориться в заяві сенатора, розміщеній на веб-сайті.

Президент Інституту Брукінгса Строб Талбот задається питанням, чого очікувати далі. «Путін залишає відкритим варіант повернення збройних сил до Сирії. Це припинення вогню може нагадувати українське перемир’я», — писав він на своїй сторінці у Twitter.  

Старший науковий співробітник Трансатлантичної академії у Вашингтоні, експерт Європейського центру Карнегі в Брюсселі Ульріх Шпек висловлює припущення, що підтримка війни в Сирії стала дорожчою і ризикованішою для Кремля. «У Сирії Росія стала охоронцем Асада, але не змогла переловити хвилю задля повного відвоювання території, і  виглядає так, що Кремль має менший контроль над Сирією, ніж це було раніше, тому покидає цю країну, щоб продати успішну історію», — вважає аналітик.

Зі свого боку, провідний дослідник Інституту Брукінгса Лілія Шевцова написала у своїй сторінці у Facebook, що вкотре Путін застав публіку зненацька. «Виводити війська, коли існує сумнів щодо перемир’я сумнівно, і в цій ситуації втрачаєш козир у боротьбі за формат мирного процесу — все незрозуміла логіка», — вважає вона. На її думку, спроба Кремля вискочити з сирійської пастки не означає зміну вектора. «Мова йде про пошук більш гнучкої моделі виживання при звуженні ресурсного потенціалу і небажанні конфронтувати з Заходом», — наголосила Шевцова.

Доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ вважає, що заява російського президента про виведення військ з Сирії свідчить про те, що Обама і Путін домовились пакетом по Україні і Сирії. «Виведення військ означає, що Путін пішов на поступки Америці в сирійському питанні під час женевських переговорів по Сирії. Але, очевидно, американці мали за це піти на поступки по Донбасу в українському питанні. Очевидно, це як мінімум буде стосуватись зняття певних санкцій, а примус до капітуляції з виборами на Донбасі по схемі Путіна. Але на які саме поступки пішли американці і  до якої міри, ми побачимо це згодом», — сказав він.

«День» звернувся з проханням до завідувача відділу Історії країн Азії та Африки держави Інституту Всесвітньої історії НАН України В’ячеслава ШВЕДА з проханням прокоментувати рішення Путіна з виведення військ із Сирії і чим це може загрожувати Україні.

«ПУТІН ПРОГРАВ СИРІЙСЬКУ КАМПАНІЮ»

— Вчорашнє рішення президента Росії про віддачу наказу вивести основну частину військового угруповання в Сирії фактично є свідченням провалу тих завдань, які ставились перед російськими військовими і загалом перед усією цією авантюрою, яка почалась 30 вересня минулого року.

Що хотів Путін досягти цим? Передусім відволікти увагу від України і створити плацдарм для перемовин зі Сполученими Штатами, щоб обміняти свою участь у боротьбі проти «ІДІЛ» на те, що заплющать очі на те, що він робить в Україні.

По-друге, Путін побачив, що він може зараз втрутитися у близькосхідні справи, передусім у Сирію, щоб фактично створити плацдарм, який дозволить відновити колишній вплив Радянського Союзу, про який так мріє Путін. Щоб без Росії не приймалось жодних рішень на близькосхідному регіоні. Фактично йшлося про те, що Росія відчайдушно намагалась увійти знову у коло найбільш впливових сильних світових держав. Звичайно, Путін ставив перед собою завдання будь за що зберегти Асада, як політичну фігуру в якості слухняної маріонетки, щоб його використовувати для вирішення своїх завдань на Близькому Сході.

Але після російського втручання сунітський світ, який фактично охоплює 95% мусульман, відчув потребу мобілізуватись перед загрозою такого наступу. Тут ще відбулося пряме зіткнення Росії з Туреччиною, коли турецькі ВПС збили російський бомбардувальник над своєю територією. А коли саудівський король Салман закликав сунітський світ до об’єднання в єдину коаліцію, то буквально протягом трьох діб 35 держав відгукнулися на його заклик. І вже після цього Іран почав виводити свої війська з Сирії. А декілька тижнів тому на території Саудівської Аравії були проведені небачені раніше за розмахом військові маневри, у яких взяли участь військовослужбовці і техніка десятка мусульманських країн.

Тобто Росія опинилась перед єдиним фронтом більшості мусульманських країн. І це одразу не могло не позначитись на внутрішньополітичній ситуації в самій Росії, де близько 20 млн. населення — мусульмани і переважною більшістю суніти. 

З іншого боку, російські війська у Сирії не стільки воювали проти «ІДІЛ», а бомбардували позиції повстанців, населення і міста тих територій, які були звільнені і перебували під контролем антиасадівської опозиції.

І як не намагався і скільки безневинної крові пролив Путін руками своїх у нього нічого не виходило, Асад залишався в ізоляції. Думаю, що у Путіна прорахували, що потрібно забиратися з Сирії поки не пізно. Фактично Асад приречений, і жодні сусіди, ні Туреччина, ні Саудівська Аравія, ні інші держави не вбачають в Башарі Асаді політика, за яким є майбутнє, відтак цю операцію потрібно припиняти. Більше того, у Путіна зрозуміли, що він на два фронти воювати не може.

— Деякі аналітики говорять, що тепер вивівши війська з Сирії Путін може сконцентруватись на Україні і знову може розвернути тут активні військові дії. Що ви думаєте про такий поворот?

— Звичайно, така небезпека існує. Теоретично не можна виключати такий перебіг подій. Але мені здається, що скоріше всього, мабуть сьогодні почнеться активна робота над планом проведення виборів на територіях Луганської та Донецької областей, які знаходяться під контролем Росії та сепаратистів.

Але мені здається, що Путін програв сирійську кампанію і навряд чи після цього він наважиться знову на відкриту агресію проти України. Теоретично від росіян можна очікувати чого завгодно. На мою думку, найбільш вірогідний сценарій це своєрідна формула впихання цих регіонів в Україну. Путін намагатиметься залишити там своїх чоловічків і зробити так, щоб через ці регіони блокувати подальше просування України в європейському напряму та зближення з ЄС і зі США.

«ТАКИЙ ПОВОРОТ ПОДІЙ ВИГІДНИЙ ДЛЯ РОСІЇ»

Фарід АЛВАШ, доктор філософії, голова ГО «Дослідницький центр «ДАР» (Демократія. Аналітика. Результат):

— Заява президента Путіна не стала несподіванкою. Неодноразово експерти говорили про ймовірні домовленості між США та Росією про федералізацію, щоб не давати приводу сусіднім близькосхідним державам (насамперед Саудівська Аравія та Туреччина) військово втрутитися в конфлікт. Такий поворот подій насправді вигідний для Росії. По-перше, вона уникає «афганського сценарію», де війська колишнього СРСР «застряли» надовго. По-друге, кількамісячна «операція» підсилила імідж Путіна як сильного лідера, здатного суттєво і блискавично впливати на міжнародний політичний процес та навіть втручатися в життя іноземних держав. Мовляв: «Подивіться. У Сирії громадянська війна роками тривала, на цьому ґрунті укріпилися терористичні угруповання і ніхто з ними не справився. Але «миротворець» Путін навів порядок». По-третє, сирійська історія зміцнює позиції Росії на міжнародній арені. Хоча ця війна чимало коштувала російському бюджету, однак російське керівництво сподівається компенсувати ці втрати послабленням або й частковим зняттям санкцій. Можливо, у кремлівської верхівки є також підстави сподіватися, що в цьому контексті вдасться знизити рівень уваги і до українського питання. У той же час, можемо припускати, що російські війська повністю все ж таки не будуть виведені. Насамперед для того, щоб мати змогу повернути хід подій на свою користь, якщо виникне така потреба. А також для того, щоб нарощувати коаліційні міжнародні сили навколо себе і не дати іншим союзникам можливості записати суттєві витіснення сил «Ісламської держави» на свій рахунок. Щодо президента Сирії Башара Асада, є підстави вважати, що Путін таки погодився на перехід влади до інших політичних сил. Політична вага Асада для Росії знизилася, адже свою функцію він вже виконав. Тепер Кремль може ним і «пожертвувати». Максимум, у разі федералізації, Асад отримає «на відкуп» алавітський кантон, якщо самі алавіти на це погодяться.

«НАВІТЬ ЯКЩО ПУТІН ВИВЕДЕ ВСІ СВОЇ СИЛИ З СИРІЇ, ЦЕ НЕ ПОМ'ЯКШИТЬ СПРОТИВ США ЙОГО ПОЛІТИЦІ В УКРАЇНІ»

Джон ХЕРБСТ, екс-посол США в Україні, член Американської Ради, Вашингтон:

Оголошене Путіним рішення про виведення значних сил із Сирії доповнює зусилля Москви з організації мирних переговорів. Але ми не знаємо, чи він має намір дійсно піти з Сирії. Сьогодні ми побачили продовження російських бомбардувань у Сирії. І навіть якщо Путін виводить якусь частину військових сил, він як і раніше зберігає підрозділи на всіх базах, з яких вони діяли. Коли Москва оголосила рішення втрутитися в Сирію у вересні минулого року, вона зменшила свої військові операції на Донбасі, але не припинила їх.

Позиція США залишається попередньою: не існує жодного зв'язку між кризою в Сирії та Україні. Тому навіть якщо Путін виведе всі свої сили з Сирії, це не пом'якшить спротив США його політиці в Україні. Відтак було приємно почути сьогоднішню заяву міністрів закордонних справ країн ЄС, що їхня політика по відношенню до Москви не зміниться, допоки вона повністю не виконає свої зобов'язання по Мінським домовленостям.

«ЗАРАНО ГОВОРИТИ, ЯКІ НАСЛІДКИ МАТИМЕ ВИВЕДЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК З ТОЧКИ ЗОРУ УКРАЇНИ»

Андрій ЗАЄЦЬ, директор Департаменту країн Близького і Середнього Сходу та Африки у МЗС України, Київ:

Наслідки цього кроку Путіна будуть зрозумілі по тому, як це відіб’ється на ході переговорів, які учора розпочались у Женеві між опозицією і сирійською владою за посередництвом ООН. Ми розуміємо, що є намагання додати в цей переговорний процес нових гравців під етикеткою сирійської опозиції. Тому треба кілька днів зачекати, щоб побачити наскільки ці намагання будуть результативними чи ні.  Щоправда однозначно, що виведення російських військ матиме наслідком зниження військової конфронтації в Сирії, а які наслідки це матиме з точки зору України, про це говорити зарано.