«Ми відкриваємо дані, які у світі ніхто не публікує»

Тепер кожен українець за кілька кліків може перевірити, наприклад, чи заплановано найближчим часом ремонт дороги на його вулиці. А якщо кошти вже надані, але ремонту ніхто не проводить, то звернутися до відповідного органу за роз’ясненнями.

На початку лютого уряд затвердив дорожню карту розвитку відкритих даних. Тож до кінця року Україна повинна виконати 41 завдання в п’яти ключових галузях розвитку відкритих даних. Серед них — підвищення доступності та якості відкритих даних, навчання органів влади їх публікувати, а громадян — використовувати відкриті дані.

Показовим прикладом реалізації програми з відкритих даних в Україні є Міністерство інфраструктури, яке нещодавно завершило обробку даних, зібраних під час попереднього аудиту.

Про те, як зібрати й обробити великий масив даних у держструктурі, не витративши при цьому ні копійки з бюджету, — у розмові «Дня» з радником міністра інфраструктури України Олексієм СОБОЛЕВИМ.

— Розкажіть, будь ласка, про результати аудиту й відкриття даних у Міністерстві інфраструктури.

— Ми проводили аудит даних у міністерстві майже півроку — з квітня до листопада минулого року. Як наслідок, ми отримали базу на 1200 рядків у програмі Excel (редактор таблиць). Це різноманітні звіти, які заповнюють як міністерство, так і підприємства, які йому підпорядковані.

Мінінфраструктури — це великий холдинг на 250 компаній, з яких 80 — активні, інші — у стані ліквідації. Серед цих 80 підприємств половина — дуже великі, що означає дуже великий обсяг інформації.

Після аудиту із зібраної інформації ми сформували 50 наборів даних, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів мають бути опубліковані. З них 30 наборів уже опубліковано. Ще десять наборів ми опублікуємо цього місяця, і ще десять, можливо, — наступного місяця.

— Як відбувався цей процес?

— Аудит проводився у двох напрямках. Перший — аудит того, що в нас є. Тому що ні міністерство, ні самі підприємства не знали до цього аудиту, яка інформація є в їхньому розпорядженні.

Другий — виявити, які з наборів даних можуть становити найбільший інтерес. Спочатку ми планували відкрити все, але зрозуміли, що «всього» просто немає. Багато даних оформлено в паперовому вигляді, або вони оцифровані в дуже різних форматах, і зібрати їх хоча б в Excel неможливо.

Тому ми обрали 50 наборів, які дійсно цікаві. Щоб відібрати ці набори, ми провели два опитування. Одне —   на Facebook, в ньому взяли участь понад 1500 респондентів, друге — серед експертів електронною поштою.

Паралельно з аудитом даних ми проводили фінансові аудити діяльності підприємств. Ми знайшли 15 типових схем, через які підприємства можуть виводити кошти, і вісім із них — розкриваються додатковою прозорістю. Наприклад, надавати інформацію про закупівлі та продажі підприємства.

Дані з кожного набору не статичні, вони регулярно оновлюватимуться.

Коли ми закінчимо працювати з цими наборами даних, будемо займатися формуванням та оприлюдненням додаткових наборів. Але для цього нам потрібні додаткові кошти. Щоб з 1000 звітів, які є в наявності, розрахувати й визначити, яка інформація може бути цікавою.

— Який був рівень «оцифрування» міністерства, коли ви почали працювати?

— Дуже низький. Причому, як у міністерства, так і на підприємствах. Хоча підприємства теж є дуже різні. Наприклад, в авіаційній галузі – пов’язані із міжнародною діяльністю, тому у них менше проблем із фінансуванням і, відповідно, кращий рівень оснащення.

У деяких підприємствах все значно гірше. Наприклад, ми знайшли один доволі великий порт, в якому до початку 2015 року взагалі був лише паперовий обіг. Для корпоративного бізнесу це доволі дивна модель роботи. Зараз бухгалтерська інформація оцифрована.

— Як в таких умовах працювали із підприємствами?

— Нам допомагав радник прем’єр-міністра по відкритим даним та засновник SocialBoost Денис Гурський та Антон Моїсеєнко. Вони надали нам опитувальник – 22 параметри для кожного набору даних.

Сам аудит проходив в два етапи. На першому ми протягом місяця дзвонили на підприємства і питали, які дані вони збирають. Таким чином, ми отримали контакти і дізналися, що там відбувається.

Потім ми надіслали їм цей опитувальник і видали доручення, що всі підприємства повинні його заповнити. Але нічого не відбулося. Адже головна проблема із відкритими даними в тому, що на підприємствах люди отримують 4-7 тисяч гривень на місяць і серед них важко знайти професійного спеціаліста, який б цим займався.

Тому треба пояснювати людям, що це взагалі таке. І ми провели кілька тренінгів. Спочатку – для керівників підприємств, а потім, - для виконавців, яких призначили ці керівники.

— Як пояснювали працівникам, що вони повинні це робити?

— По-перше, була постанова Кабінету міністрів. По-друге, коли ми зібрали керівників, то були вражені, що багато з них легко відгукнулося на нашу ініціативу. Адже у них є ці дані, але через обмеження (у вигляді неоцифрованих чи неструктурованих даних, а також через низькі зарплати) вони не мають доступу до якісної аналітики, веб-сервісів чи до чогось подібного. І це один із найголовніших аргументів, який дозволив «проштовхувати» цю ідею на держпідприємствах. Тобто керівники самі отримають зиск від якісніших інструментів для прийняття управлінських рішень.

Наприклад, якщо для «Укрзалізниці» буде аналітика по потокам, керівник буде бачити, хто куди хоче поїхати, і зможе краще спрямовувати маршрути та розподіляти ресурси.

Тому особливих проблем із тим, що підприємства не хочуть цим займатися, не було.

Хіба що окрім «Укрзалізниці», бо там є питання національної безпеки. Їх дані розповсюджуються на зону АТО. Щось СНБО не дозволяє розкривати, щось СБУ. Тому нам потрібно зробити так, щоб хоч частину з цих даних відкрити.

— Скільки часу може зайняти врегулювання питань із відкриттям даних «Укрзалізниці»?

— Це 10 наборів, які ми оприлюднимо найпізніше. Як я вже казав, це питання безпеки і політики. По-друге, зараз проходить процес корпоратизації «Укрзалізниці», в неї змінюється юридична структура та структура управління. Ще не повністю визначено, хто за що відповідає. Це нормальний процес для підприємства, де працює 300 тисяч осіб. І ми це розуміємо.

Також зараз відбувається конкурс на голову правління «Укрзалізниці», який закінчиться на початку травня. Гадаю, що через місяць після того, як прийде новий керівник, ці дані можуть бути відкриті.

— За які кошти міністерство проводило аудит даних та їхню структуризацію?

— Взагалі діяльність із відкриття даних для міністерства не коштувала нічого. Як і для донорських організацій. Я працюю на громадських засадах, і зі мною працює команда волонтерів.

Але десь рік тому міністерство отримало гранд від фонду «Відродження» на новий сайт та на електронний документообіг. Реалізовувала рішення IT Enterprise — український виробник систем для автоматизації будь-якої діяльності. І електронний документообіг, який вони зробили, — це лише одна із функцій, яку можна реалізовувати за допомогою їхньої системи.

Нам потрібно було, щоб звіти, які готуються на держпідприємствах, збиралися в міністерстві. За допомогою Excel зробити це було неможливо, бо кожен заповнював по-своєму, хоч ми й писали методологію. Тому нам потрібна була легка до впровадження система. Ми звернулися до IT Enterprise, і вони зробили для нас ще один продукт. Він виглядає як Excel, тому людям не потрібно було навчання. Але в цьому документі ми самі прописували, які поля нам потрібні та в якій формі вони мають бути заповнені, інакше система не приймає введеної інформації, а сам сервер — у міністерстві.

Все це ми умовили зробити їх для нас безкоштовно. Я їм обіцяв бюджетне фінансування. ЄС кілька років тому надав на міністерство кошти, але більшість із них досі лежить на казначейському рахунку. Цього року ми вже оформили всі документи, і зараз відбувається їх перерахування. Частину цих коштів має бути витрачено на підтримку і розвиток цієї системи.

Також були спроби залучити гранти, але це довготривалий процес. Тому ми домовилися безкоштовно зробити один пілотний проект — базу планових закупівель підприємств. Тобто в одній базі можна подивитися, що і коли планують закуповувати підприємства. Цю базу ми запровадили для всіх підприємств. Зараз там 26 мільярдів гривень інформації, і бізнес знає, куди й на що ці гроші витрачатимуться.

Ця система не коштувала міністерству нічого, але нам потрібні гроші, щоб це все розвивати.

— Про що саме йдеться?

— Потрібно налаштувати самі бізнес-процеси. Додати електронний цифровий підпис, певні довідники, щоб система автоматично могла перевіряти дані, які вводять підприємства.

До речі, кілька міністерств уже зацікавилися нашим досвідом. Ми зараз співпрацюємо з Міністерством економіки та Міністерством енергетики для того, щоб поширити цю систему.

— Чи зверталися ви у процесі цієї діяльності до закордонного досвіду?

— Закордонний досвід такий, що є програма, під неї — бюджет, і всі працюють на те, щоб вийшов найкращий результат. У нас же такий досвід, що є програма, але бюджету немає. Це головна відмінність України від інших країн світу.

Є дані, які складно отримати, адже не всі підприємства заклали на це видатки у свій бюджет. А ми, як міністерство, не можемо втручатися в роботу підприємств і прямо вказувати, що вони повинні це зробити.

Також немає єдиної методології, для всього світу все це — доволі нове.

Втім, Україна зараз відрізняється тим, що має дуже широке вікно можливостей. У цьому питанні, можливо, ми не такою мірою забюрократизовані, як інші розвинуті країни. В них, наприклад, оцифрування діяльності відбувалося поступово впродовж 20 останніх років. Вони вже мають визначені процедури та методологію. В Україні процес відкриття даних і високий запит громадськості на прозорість та підзвітність присутні одночасно з процесом оцифрування всієї діяльності державного апарату. І це дуже добре, оскільки прозорість стає частиною всіх нових процедур.

Наприклад, цей підхід закладається в такі системи, як електронні державні закупівлі Prozorro.

Я припускаю, що Україна за декілька років зможе стати лідером із прозорості в певних галузях. Тому що ми зараз відкриваємо дані, яких у світі практично ніхто не публікує, наприклад про доходи держпідприємств — скільки та як вони заробляють, бо в них не така проблема з корупцією на державних підприємствах.

Водночас в Україні багато великих держпідприємств, відкриття даних про які розкриває цілі ринки. Наприклад, державні стивідорні компанії або «Укрпошта» становлять половину свого ринку. Насамперед — це прискорить інвестиції.

Тобто у нас цей процес відбувається без фінансування, не так системно, але значно активніше, аніж в інших країнах.

— Постановою КМУ від жовтня минулого року про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, передбачається впродовж пів року відкриття 327 наборів даних. Зараз відкрито 252, хоча пів року спливає 21 квітня. Чи будуть всі дані відкриті вчасно?

— В постанові не зазначені санкції, якщо підприємства не будуть її виконувати. В постанові йдеться про те, що потрібно зробити і в які терміни. Але фінансування на це не виділено. Тому зрозуміло, що певні дані не будуть викладені. Думаю, що потім буде проведений аналіз того, які міністерства виклали найкраще інформацію, які – ні. І тоді Агентство з питань електронного урядування зможе тих, в кого вийшло найгірше, навчити робити це краще.

Тим часом Інкубатор відкритих даних знизу формує попит. Якщо є вже якась ідея додатку на основі відкритих даних та прототип, легше пролобіювати необхідність викладання цих даних.

Ми розуміємо, що якість багатьох даних, які ми надаємо, може бути не найкращою, тому що більшість підприємств не має змоги це робити. По всьому світі перше правило для відкритих даних – відкрити хоча б щось, а потім допрацьовувати. Тому в цьому плані ця постанова дуже потрібна. Тим більше, я розмовляв із Агентством, і вони мені розповіли, що хочуть раз на пів року доповнювати цю постанову.

— Сьогодні ми маємо 252 наборів даних, які вже є доступними. Водночас один із найпередовіших порталів даних у сусідній Молдові містить 787 наборів даних, а Сполучене Королівство, всесвітньо визнаний лідер у сфері відкритих даних, пропонує понад 23 000 наборів. Чи зможемо ми досягнути подібного показника?

— Проблема з відкритими даними — не в кількості. Зараз питання використання подібних даних — глобальне. Воно полягає в тому, що дані відкрили, кошти витратили, але незрозуміло, хто і як ці дані використав. Тому потрібно робити акцент на якості, щоб цими наборами користувалися.

Із тієї кількості наборів даних, що зараз опублікували, значна частина — поганої якості. Хоча це, звісно, краще, ніж нічого.

Але, наприклад, у переліку є набір вантажних перевезень «Укрзалізниці». Це база, яка розкриває 60% вантажних перевезень по всій Україні. Це один набір, але він значно цікавіший, і ним користуватимуться частіше, ніж численними іншими наборами.

— Україна планує приєднатися до міжнародної Хартії відкритих даних. Що це нам дасть?

— Це можливість порівнювати наш прогрес із розвитком в інших країнах. Також це підвищить статус програми із відкриття даних – до міждержавного. І цим можна буде апелювати до міністерств чи інших державних органів, які в цьому задіяні, щоб вони виконували її.

Тим більше, мені здається, що в такому разі закордонним інститутам, які задіяні в процесах відкриття даних, буде легше нам допомогти.