«Абсолютно ритуальний захід»

«Пряма лінія» президента Росії Володимира Путіна, як і очікувалося, була присвячена головним чином внутрішнім проблемам. Господар Кремля демонстрував, що володіє ситуацією, заспокоїв росіян, що в резервних фондах досить грошей, що якщо навіть зовсім не працювати, «забити шило в стіну, то їх вистачить на чотири місяці».  Втім доцент економічного факультету МДУ Олег Буклемішев у коментарі Бі-Бі-Сі написав: «Мабуть, Путін хотів заспокоїти людей, але мене не заспокоїв — радше, навпаки».

Цікаво, що Володимир Путін уперше підтвердив достовірність «панамського досьє» і сказав, що його друг Сергій Ролдугін витрачав усі гроші на покупку музичних інструментів на користь держави.  «Чому ви не реагуєте на наклеп з боку західних ЗМІ?» — запитує він у зв’язку з «панамськими файлами».

Путін скористався «прямою лінією», щоб звинуватити Україну в невиконанні Мінських угод, що є єдиним шляхом урегулювання проблеми, а насправді йдеться про російську агресію на Донбасі. За його словами, «все, що ми повинні були виконати, ми виконали». А ось Україні та її західним партнерам належить пройти великий шлях, внести зміни в Конституцію України, ухвалити закон про особливий статус і закон про амністію.

Російський лідер також став наводити свою статистику про те, що в Україні все погано після здійснення цивілізаційного вибору, підписання угоди про асоціацію з ЄС.   «Але все ж ми зацікавлені у тому, щоб Україна встала на ноги і щоб у нас був надійний партнер. Я сподіваюся, новий уряд зробить висновки з того, що відбувалося останнім часом», — сказав він.

«ЦЕ РОЗМОВА, ЯКА НЕ СТОСУЄТЬСЯ ТОГО, ЩО РОСІЯ РЕАЛЬНО РОБИТЬ»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст, Москва:

— Насправді, це абсолютно ритуальний захід, який за однією і тією ж схемою проходить останні років вісім. У значній мірі головне завдання «прямої лінії» Путіна — просто зробити ілюзію спілкування з людьми з насущних питань. Хоча як показує практика, рейтинг президента від найпрямішої лінії не залежить. Насправді, поки його рейтинг високий, абсолютно не важливо, які економічні показники. Інша річ, що свіже опитування ВЦВГД показує, що 20% росіян оцінюють ситуацію в Росії як погану. І це один із найвищих показників за останні роки. При цьому 63% вважає, що ситуація більш-менш нормальна. В цілому народ відносно спокійний, але кількість людей, які відкрито невдоволені ситуацією в країні й економічним становищем, неухильно зростає.

«Пряма лінія» — це відпрацьований формат, суміш внутрішніх і міжнародних питань, і зазвичай дається пара-трійка доручень, щоб зробити якісь конкретні кроки, наприклад, як в цьому випадку: зробити дороги в Омську, розібратися, що робиться на острові Шикатан. Насправді, це ритуальні дії, і сам по собі цей захід не грає такої ключової ролі в управлінні країною.

Цікавою рисою «прямої лінії» є те, що ставляться питання, які повинні підігравати президентові. І це стосується питання фермера про можливий негативний вплив скасування санкцій Заходу. Росія давно хоче скасування санкцій, але при цьому дуже не хоче показувати, що вона веде перемовини з цього питання і йде на поступки. В цілому ситуація така, що фінансових можливостей для продовження нинішньої російської політики стає дедалі менше. І власне, внаслідок реальних дій Росії, а не слів на «прямій лінії» можна буде судити про те, що насправді збирається російська влада робити. Але реально санкції, у тому числі введені Росією, дуже заважають  і дедалі більше.

Як відомо, щодо Мінських угод офіційна позиція Росії полягає в тому, що вона не є стороною конфлікту на Донбасі, але ніхто інший такої позиції не поділяє. США і ЄС, а також інші суб’єкти міжнародної політики постійно нагадують, що ми є стороною цих угод, а не їх гарантом.

А словам Путіна «жодних активних бойових дій не буде» на Донбасі у відповідь на питання: «Що далі — знову війна?» ніколи не треба вірити. Багато разів були випадки, коли говорилося одне, а робилося інше. Тут би я ніколи не вважав, що так і буде. Зрозуміло, що у тому числі економічних ресурсів для бойових дій на Донбасі у Росії немає. Але це не означає, що в такій ситуації вона їх не провокуватиме.

Щодо заяви господаря Кремля про зацікавленість Росії в тому, «щоб Україна встала на ноги і щоб у нас був надійний партнер», то їм не варто вірити. Такі заяви, на відміну від великої прес-конференції, яка багато в чому направлена на зовнішню аудиторію, мають на меті, перш за все, внутрішню аудиторію. У своїй країні складно почати визнавати, що Україна окрема країна, яка має право на свій вибір і, взагалі кажучи, має право на будь-які стосунки з Росією. Отже, це якраз знову ті слова, якими намагаються донести, що ми, мов, маємо рацію, ми знали, попереджали, що потрібно з нами дружити. Це абсолютно нічого не значуща риторика.

З іншого боку, відповідаючи на запитання 12-річної Варі Кузнєцової: кого б Путін врятував першим   — Порошенка чи Ердогана, якби обидва тонули, — російський лідер продемонстрував своєрідне відчуття гумору гру на публіку. Частині публіки сподобалася відповідь президента: «Якщо хтось вирішив потонути, врятувати його вже неможливо. Ми готові простягнути руку допомоги будь-якому партнерові, якщо він сам того хоче». Але ця мізансцена не робить честі нікому з її учасників. Я думаю, що дівчинка теж не сама придумала це запитання. Навряд чи в нормальної дівчинки виникло таке питання в голові. Насправді це досить традиційне політичне хамство, яке, на жаль, зустрічається.

Досить цікавою річчю на цій «прямій лінії» було перше прилюдне визнання Путіним, що дані «панамських файлів» є достовірними. До цих пір Росія була чи не єдиною країною з усіх, принаймні, крупних фігурантів Panama Paper, яка заперечувала їх. Мабуть, усе ж хтось доніс просту думку, що не треба хоч би  заперечувати, але говорити, що, мовляв, нічого в цьому страшного немає. Хоча якщо порахувати всі скрипки Страдиварі, то вони, скоріше за все, не коштували б таких грошей. Тут можна говорити, що в цьому разі ми визнаємо достовірність. 

І якщо підсумувати, що цей захід є ознакою стабільності та відбувається щороку, завжди у квітні. Насправді це спроба подати справу так, що все йде, як треба. Нічого поганого у цьому ритуалі немає, зрозуміло, що багато в чому політика складається з ритуальних жестів. І в цьому нічого поганого немає. Але питання в тому, щоб зміст самої політики був осмисленим і щоб сама політика  в Росії була керована здоровим глуздом. Чого, на жаль, на мою думку, поки абсолютно не спостерігається. І загалом це розмова, яка не стосується того, що Росія реально робить. І це дуже сумно.