«В Україні можна досягти всього!»
Переселенці з різних країн поділилися своїми історіями успіху на благодійному фестивалі до Всесвітнього дня біженців
Тонка цівка кави ллється з вишуканого посуду, прикрашеного різьбленням. Напій розливають у маленькі яскраві горнятка. Охочі сідають на низькі табурети і смакують каву. Все це відбувається на території столичного «Мистецького Арсеналу» у рамках фестивалю до Всесвітнього дня біженців, що відзначають 20 червня. Подію організували Агентство ООН у справах біженців, волонтерські ініціативи і Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал».
З кавовою церемонією українців знайомить Йіргу Дежене. Він родом з Ефіопії, в Україні живе з 1988 року. Ефіопія — батьківщина кави, і свою справу Йіргу пов’язав з цим продуктом. Його підприємство займається обсмажуванням та продажем кави.
«Біля кави людина має бути спокійною. Під час церемонії люди неквапливо спілкуються, — розповідає Йіргу Дежене. — Одна й та сама кава заварюється тричі. Напій від першого заварювання міцний, називається «аболіна». Під час другого заварювання до цієї ж кави доливають воду, під час третього — зрідка додають ще кави, але зазвичай також тільки воду. Напій від третього заварювання слабкий, його п’ють навіть діти». Церемонія триває близько години, при цьому обов’язково розкурюють пахощі, щоб відганяти злих духів.
«За майже 30 років, що живу в Україні, тут стало більше свободи, — зазначає Йіргу Дежене. — Я не маю на увазі свободу слова, мене хвилює можливість вільно дістати те, що хочу. В Україні це майже завжди можливо, якщо людина працює. Також важливо, чи можу виростити своїх дітей спокійно. Майже можу. Є економічні проблеми. Можливість створювати новий бізнес ускладнюється, бо немає нормальної банківської системи. Все інше — на краще. Україна — чудова країна, де можна досягти всього, якщо людина налаштована на добре».
На фестивалі у «Мистецькому Арсеналі», крім проектів біженців з інших країн, представили ініціативи внутрішніх переселенців. Так, Анатолій Осадчий, Олена Білоус та Анна Жулавська, які 2014 року переїхали з Донецька до Києва, пропонують українцям випробувати сили у кукурудзяному лабіринті. Звичайно, на фестиваль не привезеш поле площею два гектари, тому переселенці пропонували усім взяти участь у підлоговій грі й розповідали про свою ініціативу. Їхній проект «Лабірудза» запрацював торік у серпні, вони створили його власними силами.
«За кордоном кукурудзяні лабіринти надзвичайно популярні, їх роблять у США, Канаді, країнах Європи. А в Україні ми перші, хто створив таке. Намагаємося розвивати еко- та агротуризм, — пояснює Олена Білоус. — Нам за ці два роки найскладніше було повірити, що все відбувається насправді, зрозуміти, що треба жити далі й відпустити ситуацію. Бо якщо чекати повернення додому, тут у нас ніколи нічого не вийде».
