...Другий після Шрьодера?

Днями щоденна німецька газета Bild розкритикувала міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра за його виступ перед студентами Уральського федерального університету в російському Єкатеринбурзі минулого понеділка. Видання визнало виступ урядовця «найбільш проросійською промовою», з якою коли-небудь виступав німецький міністр закордонних справ. «Російські сигнали не завжди легко «прорахувати», — цитує Bild виступ Штайнмаєра. — Візьмемо хоча б Крим. Спочатку йшлося про сили самооборони, потім з’явилися, так би мовити, «зелені чоловічки», а потім стало йтися про «спецслужби». Що з цього ми маємо зрозуміти? Коли ми маємо почати хвилюватися?»

На думку видання, навряд чи можна настільки неправдоподібно під історичним кутом зору представити процес анексії Криму, яка суперечила всім нормам міжнародного права. «Практично одразу ні в кого не виникло сумнівів, що йдеться про масштабний збройний напад на суверенну державу», — пише Bild. Говорячи про розпад Радянського Союзу, Штайнмаєр зазначив, що багато росіян вбачають у цьому «катастрофу». У цілому газета Bild оцінює промову міністра закордонних справ як «нечуване пересмикування історії, яке на користь лише Кремлю і дружбі між СДПН та лівими, які з великою симпатією ставляться до Росії і бачать зло передусім у НАТО».

«МЕТОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ МАЄ БУТИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ, А НЕ ОПЛЕСКИ ВЛАСНІЙ ПУБЛІЦІ»

Герхард ГНАУК, кореспондент газети Die Welt у Варшаві:

— Такі слова не так рідко лунають, особливо з боку соціал-демократів. Я бачу тут три причини. По-перше, соціал-демократи не розуміють сутності російського пострадянського імперіалізму. По-друге, Штайнмаєр, мабуть, зважає на те, що російська еліта не дуже любить критику і не вміє з нею жити (діагноз, сам по собі, поставлений правильно). По-третє, партія соціал-демократів перебуває у великій кризі, 2017 року вибори, а твердження типу «ми дружимо з Росією» доволі популярні у певних колах німецького суспільства, особливо на лівому флангу сцени, а тут сильна посткомуністична партія Die Linke, з якою, мабуть, соціал-демократи конкурують за голоси виборців.

Впливовий представник ХДС, партії Меркель у Європарламенті Ельмар Брок, дав у газеті Bild гостру реакцію на слова Штайнмаєра. Його слова про російську мову в Україні він назвав «особливо абсурдними», і загалом він підкреслив, що «метою відповідальної зовнішньої політики має бути вирішення проблеми, а не оплески власній публіці».

«ЦЕ — СЛОВЕСНА ЕКВІЛІБРИСТИКА, ЩОБ БІЛЬШ-МЕНШ ПРИЙНЯТНО ПОДАТИ СВОЮ АБСОЛЮТНО НЕАДЕКВАТНУ ПОЗИЦІЮ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Це говорить про те, що соціал-демократи почали думати про наступні вибори і про те, що їм треба шукати союз із ще більш лівими, якими зараз дехто захоплюється у Німеччині. Я думаю, що це насамперед пас лівим у Німеччині, щоб забезпечити собі на наступних виборах формування коаліції і в такий спосіб утриматися при владі. Думаю, що це не є позицією Німеччини, бо навіть німецьке міністерство закордонних справ дуже скупо поінформувало про візит Штайнмаєра до Росії, позначивши, що відбулися переговори з таких-то питань.

Думаю, що це особиста позиція Штайнмаєра. І певна традиційність німецької соціал-демократії, яка тягнеться з далеких часів, а в останні роки характеризувалась видатним ім’ям як колишній канцлер Шрьодер. Тому тут нічого нового немає.

Що стосується трудностей із читанням «російських сигналів», то це спроба Штайнмаєра знайти якісь слова для того, щоб якось пояснити позицію своєї партії. Вони, з точки зору міжнародного права, абсолютно неадекватні і не відповідають тому, що написано у всіх підручниках з міждержавних відносин. Це спосіб щоб сподобатись, не загострювати, уникати прямих питань і прямих відповідей. Це така словесна еквілібристика, щоб більш-менш прийнятно подати свою абсолютно неадекватну позицію.

«НІМЕЧЧИНІ ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ДУМАТИ ПРО СТВОРЕННЯ УМОВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧАТЬ ПРОДУКТИВНИЙ ДІАЛОГ»

Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:

— Я прочитала промову Штайнмаєра в Єкатеринбурзі і статтю в газеті Bild, яка розкритикувала його. Я не погоджуюсь із більшістю інтерпретацій цього виступу в статті Bild. На мій погляд, промова була спробою показати, що Штайнмаєр розуміє, що багато подій останніх десятиліть розглядаються дуже по-різному в Росії і в Німеччині. Він покладає сподівання на залучення до діалогу щодо цих різних уявлень. Основна проблема, яку я бачу, це не його промова, те, що дуже мало людей в Росії (і практично ніхто на офіційному рівні) готові до такого діалогу. Готовність критикувати себе і дії своєї країни набагато більше присутня в німецькому контексті, ніж у російському. І зараз я не бачу можливості для плідного діалогу з більшості питань, які порушив Штайнмаєр. І я не бачу можливості для ефективної співпраці з Росією в Сирії. Німеччині потрібно більше думати про створення умов, які забезпечать продуктивний діалог. І при цьому має бути більше готовності вести діалог не заради самого діалогу. Це може здійснюватись за умови, що інша сторона справді зацікавлена в діалозі, який розвиває відносини, а не є платформою для взаємного обміну заявами.

«ЦЕ СПОСІБ ЯКИМОСЬ ЧИНОМ ЗАСПОКОЇТИ СЕБЕ, СВОЮ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ»

Василь ФІЛІПЧУК, керівник Міжнародного центру перспективних досліджень, Київ:

— Те, що сказав Штайнмаєр, це типова німецька, навіть європейська позиція, що ми не розуміємо, що відбувається на схід від наших кордонів. «Ми не розуміємо логіки подій, і не розуміємо, чому говорять одне, а роблять інше, а думають щось третє». Інакше кажучи, він сказав росіянам, що вони не прогнозовані.

Подібне я чув від багатьох дипломатів як європейських, так і американських. Можливо, це спосіб якимось чином заспокоїти себе, свою бездіяльність та відсутність власної позиції, чому вони не хочуть чітко посилювати санкції, чи входити у більш жорсткіший переговорний процес. Усі ж бачать, що переговори по Мінському формату чи нормандському — у глухому куту. І щоб із нього вийти, потрібно йти на підвищення ставок, пропонувати більше позитивних рецептів урегулювання, і якщо якась сторона їх відкидає, не погоджується, то йти на загострення, збільшення каральних кроків.

Але за нинішньої ситуації в Німеччині і ЄС ніхто не хоче будь-яких різких кроків ні в один, ні в інший бік: ні на посилення, ні на послаблення. Поки що вони чекають, чим завершаться найближчі вибори, якою буде ситуація у нас восени, хто зі сторін зробить помилкові кроки, що потім можна буде використати як пояснення, чому ми не посилили санкції, чи зберегли їх, чи скасували. Іншими словами, триває гра в очікування, щоб пізніше було зрозуміло, кого звинуватити. І тому всі ці слова Штайнмаєра цілком лягають у логіку такої позиції.

Що стосується критики німецьким виданням такої позиції, то це вписується в політичну німецьку дискусію. Це означає, що в Німеччині вона не всім подобається. Думаю, що через півроку нічого кардинального не зміниться, і до безкінечно очікувати не відповідає стратегічним інтересам жодного з гравців. І Німеччина, Франція, США, Китай, Великобританія мали б, з одного боку, йти на підвищення ставок, зростання тиску на РФ, а з другого — на пропозиції якимось чином вийти без військового вирішення цього конфлікту.

А для того, щоб виробити позицію системного вирішення конфлікту, треба мати певні м’язи, політичну мужність і волю, бути політичним лідером рівня Рейгана, Коля, Черчилля. Таких лідерів зараз немає в Європі, тому позиція: давайте чекати і дивитись, що буде, тому що ми не розуміємо, що ви робите, цілком логічна з німецької чи європейської точки зору.

«ЗАРАЗ ЄВРОПА АБО ВДАЄ, АБО НЕ РОЗУМІЄ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В РФ»

Оазу НАНТОЙ, програмний директор Інституту суспільної політики, Кишинів:

— По-перше, мабуть, потрібно одразу відмовитись від ілюзії щодо західних країн. Нам не треба ідеалізувати Європейський Союз та особливо — європейських політиків. Досить згадати, як Володимир Путін найняв на роботу колишнього канцлера Герхада Шрьодера. По-друге, треба згадати, як Захід безпорадно відреагував на агресію Росії проти Грузії і як усі розхвалені суперслужби не могли передбачити такий перебіг подій. По-третє, треба згадати, що влітку 2013 року почало зростати напруження навколо очікуваного приїзду Віктора Януковича до Вільнюса і підписання Угоди про асоціацію з ЄС, проект якої висів в Інтернеті з грудня 2011 року і нікого не хвилював. ЄС створювався як економічна структура демократичних держав, і наївно розраховувати, що він буде реагувати, як свого часу НАТО протистояло Варшавському договору.

Часи змінились. Зараз Європа або прикидається, або не розуміє, що відбувається в РФ. А там авторитарний режим, який зруйнував післявоєнну систему міжнародної безпеки, будучи членом РБ ООН, Росія блокує реакцію ООН на подібні події, як, наприклад, анексію Криму по зразку 1938 року, коли Гітлер захопив Судети. Тому мені важко судити, що стоїть за позицією міністра закордонних справ Німеччини.

У нас тут були свої негативні очікування у зв’язку з тим, що досить широко була поширена думка, що Німеччина чинила тиск на Молдову, щоб вона продовжила поступки щодо антиконтистуційного режиму на лівому березі Дністра, за яким «стирчать» путінські вуха.

І Україна, і Молдова повинні бути реалістами, не розраховувати, що хтось за нас буде виконувати наше домашнє завдання. І лише виконавши його, можна буде розраховувати на підтримку з боку демократичних держав і виглядати більш переконливо, коли викладаєш свою позицію. Я маю на увазі реформи, які потрібні нам і вам.

Треба врахувати, що Путін ефективно проводить політику «розділяй і владарюй» на європейському континенті. Чого тільки вартує організоване в Санкт-Петербурзі зборище ультраправих європейців, що тяжіє до фашизму. Ми всі знаємо, що таке інформаційне агентство «Спутник», Russia Today, і ці інструменти гібридної війни працюють і в європейських державах.

Що стосується критичної публікацій Bild, нам залишається надіятись, що німецькі політики будуть більш уважні до меседжів не стільки до Росії, а до путінського режиму.