Волинь’43: що готує парламент?

Вже третій рік триває агресія РФ проти України, результатом якої є втрата низки території та більш ніж десять тисяч загиблих. Україна в цій ситуації як ніколи потребує міцних зовнішніх відносин особливо із сусідніми країнами. На жаль, історія не завжди дає однозначну оцінку подіям, які відбувались протягом століть. Варто пригадати, що відомий фільм Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», який по суті викладених в ньому подій відрізняється від прототипу — однойменному роману Генріха Сенкевича, дав узагальнюючу оцінку конфліктів між Польщею і Україною. Ця оцінка полягала в тому, що поки українці і поляки чубились між собою, тим самим послаблюючи один одного, на півночі народилась зла імперія, яка такою слабкістю скористалась. Висновок красномовний, але, як завжди, знаходяться провокатори і популісти, які дістають із шухляди болючі сторінки історії і підпалюють ними пошук істини та примирення.

Нагадаємо, що в ухваленій постанові парламентом Республіки Польща в липні цього року Сейм зробив недружній крок по відношенню до України. В оцінці Волинської трагедії польські депутати фактично визнали тодішні події геноцидом українців проти поляків. І це при тому, що раніше примирення між двома народами проголошувалося на найвищому політичному і духовному рівні.

У відповідь нещодавно українські громадські діячі підготували ґрунтовний документ «Звернення у зв’язку з порушенням парламентом Республіки Польща домовленостей щодо спільної оцінки польсько-українського протистояння у 1943—1945 роках», в якому не декларативно, а ретельно і всебічно дали аналіз ситуації навколо згаданих подій. Підкреслимо, що це звернення чітко розставляє акценти в цьому болючому питанні. Зокрема документам, які були прийняті польськими парламентаріями, була дана така оцінка: «Всупереч відомим фактам Постанова зображує винятково українців як злочинців, а винятково поляків як жертву і безпідставно звинувачує українських націоналістів у вбивстві не лише поляків, а й євреїв, вірмен, чехів, представників інших національних меншин, а також українців, які намагались допомогти жертвам».

До редакції «Дня» звернувся один із експертів в цьому питанні і повідомив, що існує ймовірність ухвалення в четвер в парламенті іншого звернення-відповіді до поляків, ніж підготували громадські діячі. Йдеться про підготовлене за ініціативою спікера ВР Андрія Парубія, яке експерти назвали слабким і таким, який не слід приймати, тому що млявість і розмитість в цій історії може лише нашкодити. Наш співрозмовник в коментарі «Дню» чітко сказав, що «краще поки ніякого звернення не приймати, ніж той, що пропонує Парубій».

Ситуацію прокоментував юрист-міжнародник і один з авторів звернення від громадськості Володимир ВАСИЛЕНКО:

— Парламент звичайно має суверенне право ухвалити власне звернення до польського парламенту, яке може відрізнятись від того, яке запропонувала громадськість, але не повністю ігнорувати її думку. Я ознайомився з тим зверненням, яке пропонується можливо прийняти в четвер. Так ось це звернення дійсно повністю ігнорує звернення громадськості. Найголовніше, що в ньому не дається належна відповідь на постанову польського парламенту. Таким чином, це звернення наче схвалює позицією польського парламенту, тобто Україна висловлює згоду із змістом польської постанови. У Верховній Раді вже були зареєстровані два проекти постанов до Польщі — це проект Тарасюка і цілої групи депутатів та Ляшка. Ці проекти були зареєстровані ще на початку липня цього року, але проект звернення Парубія ці документи ніяк не враховують, хоча згадані проекти були обговорені в комітетах. Парламент за них тоді не проголосував, але цілком було б логічно продовжити працю над існуючими проектами, а не створювати щось нове і неадекватне.

Існує загроза, що парламент може проголосувати за цей проект, який не обговорювався ні в комітетах, ні в експертному середовищі. Цей проект, що найголовніше, не пропонує шляхів розв’язання тої конфліктної ситуації, яка виникла внаслідок ухвалення постанов польським парламентом. Окрім того, на мій погляд, в парламенті треба вже ухвалювати не звернення, а постанову. Звертатись немає сенсу, адже раніше вже звертались до парламенту Польщі і польського народу неодноразово, але відповіді ніякої не отримали. Тому у відповідь на постанову треба ухвалювати так саме постанову, в якій, по-перше, необхідно визнати неприйнятною постанову польського парламенту, оскільки вони суперечать історичній правді, незбалансовані, мають антиукраїнський характер, юридично некоректні і порушують ті домовленості, які раніше були досягнуті між нашими країнами. Була чітко визначена формула примирення — «просимо пробачити і пробачаємо».

По-друге, треба сказати, що український парламент відкидає огульне звинувачення українського націоналістичного руху як такого, що чинив злочини в ході цього конфлікту. Треба заперечити героїзацію польських збройних підрозділів, які нищили українські села та українців. По-третє, треба зробити позитивний блок, де містилась би пропозиція польському парламенту скасувати антиукраїнську постанову, створити двосторонню українсько-польську слідчу комісію на паритетних засадах, яка б на основі достовірних фактів з’ясувала всі обставини українсько-польського протистояння на Волині і дала б спільну оцінку. Згодом треба ухвалити спільну заяву за результатами і висновками комісії. Такий алгоритм постанови спрямований на встановлення істини і накреслює шлях розв’язання суперечки, яка викликана односторонніми діями польського парламенту.