Чи адекватна відповідь парламенту?

Українська відповідь на одноосібну резолюцію польського парламенту, де Волинська трагедія визнається геноцидом українців проти поляків, з’явилася через півтора місяця. Раніше українські парламентарі не могли, бо поки депутати Сейму переписували історію і займалися геополітикою, вони відпочивали. У воюючій країні... Але те, що Верховна Рада, хоч і з запізненням, прийняла відповідну постанову (247 голосів «за») — позитивний крок. Авторами документу виступили депутати з усіх фракцій — Ігор Гринів, Максим Бурбак, Олег Березюк, Юлія Тимошенко, Оксана Сироїд, Борис Тарасюк, Іван Крулько, Ірина Подоляк, Олег Ляшко. Нагадаємо, депутати Сейму зокрема встановили 11 липня «Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА», щоб віддати данину «громадянам Другої Речі Посполитої, по-звірячому вбитим українськими націоналістами».

Напередодні в Україні звучали різні версії — як має відповісти наш парламент на недружній крок поляків, — були як помірковані, так і різки заяви. Адекватною називалася позиція — підготувати не симетричну, а державницьку відповідь, в якій врівноважено засудити помилковий шлях поляків і вказати, що це була трагедія, в якій винні обидві сторони. Тим більше, в попередні роки на найвищому політичному і духовному рівні це питання було врегульовано. Раніше відомі представники української громадськості звернулися до Верховної Ради з вимогою ухвалити постанову, яка має дати оцінку антиукраїнським постановам парламенту Польщі та визнати злочинними дії польської сторони на українських етнічних територіях до, під час і після Другої Світової війни.

Отже, що в результаті прийняв український парламент? «Парламент України вважає, що ухвалення Парламентом Республіки Польща зазначених постанов поставило під загрозу політичний і дипломатичний доробок та зусилля двох держав і народів, спрямовані на взаємне прощення, примирення та вшанування пам’яті невинних жертв: українців та поляків. Верховна Рада України засуджує односторонні дії Сенату та Сейму  Республіки Польща, спрямовані на перегляд позитивних результатів співпраці, які були досягнуті під час конструктивного українсько-польського діалогу за останні десятиліття, — йдеться зокрема у заяві парламенту. Парламент України вважає, що односторонні політичні оцінки історичних подій несуть високий ризик спричинення конфліктів між нашими суспільствами і державами та сприяють подальшій радикалізації як українського, так і польського суспільств, що послаблює консолідацію зусиль наших громадян, спрямовану на розвиток України і Польщі. Верховна Рада України заявляє, що єдиний шлях до примирення і поєднання між українським та польським народами лежить через спільне пізнання фактів та обставин історії, встановлення персональної відповідальності за злочини проти людяності та воєнні злочини і християнське прощення».

В результаті думки щодо оцінки розійшлися. Один з підписантів згаданого звернення від громадськості, політолог Михайло Басараб назвав прийняту постанову — «слабкою». «У порівнянні з базовим проектом, який пропонував спікер Андрій Парубій, фінальний варіант тексту містить помітно гостріші політичні оцінки відверто недружніх постанов польського парламенту. Це плюс остаточної редакції. Водночас, резолютивна частина документу виявилася дуже непредметною, суто декларативною, а відтак слабкою. Попри заклик продовжити спільну роботу у цьому питанні, з можливим виходом на спільний документ у перспективі, Верховна Рада мала б чітко окреслити заклик скасувати антиукраїнські постанови польського парламенту. У мене немає жодних ілюзій — поляки точно не скасували б своїх рішень. Ми не застраховані від аналогічних кроків Польщі у майбутньому. Але вимагаючи скасувати ці постанови, ми б додатково наголосили на нікчемності цих актів і нашому категоричному несприйнятті їх. Також ця вимога дала б нашій дипломатії додатковий простір для маневру у стосунках з поляками. І не лише у цьому питанні», — заявив Басараб у коментарі «Дню».

Іншої думки дотримується голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко, яка в коментарі «Дню» підкреслила: «Нашою метою було — прийняти не історичний, а політичний текст. Адже ми — політики, і не повинні давати оцінки історичним подіям. Використовувати такі терміни, як «геноцид» — неправильно, адже тоді ми не досягнемо порозуміння і консенсусу. До цього моменту вже було вкладено багато зусиль — і депутатами, і президентами для того, щоб в наших стосунках не було спекуляцій. Раніше вже було прийнято багато рішень і резолюцій з обох боків. Руйнувати це не можна, а навпаки необхідно використовувати досвід порозуміння. Ми пропонуємо полякам перегорнути сторінку і залишити історію історикам, а політикам необхідно займатись будівництвом майбутнього».