«Термідор» Кремля

Останніми днями в Росії відбулися неординарні події: в Орлі було встановлено пам’ятник Івану Грозному, а на Червоній площі — князю Володимиру Великому, родоначальнику Київської Русі. Крім того, російський президент Володимир Путін заявив на одному з бізнес-форумів, що Росії довелося втрутитися в ситуацію на Донбасі для захисту російськомовного населення, хоча раніше Москва всіляко заперечувала свою причетність до агресії на сході України.

«День» звернувся до провідного дослідника Інституту Брукінгса у Москві Лілії ШЕВЦОВОЇ з проханням прокоментувати названі вище події і розповісти, чого слід чекати від Путіна щодо України і Сирії, а також — про що свідчить заява Дональда Трампа про намір у разі перемоги на виборах зустрітися з Путіним до інавгурації.

«ВЛАДА СТВОРЮЄ ВЛАСНИЙ «ТЕРМІДОР», ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ВІДВЕРТО РЕПРЕСИВНОЇ ТРАДИЦІЇ»

— Пам’ятник Івану Грозному, одному з найкривавіших російських царів, в Орлі — це свідчення часу, в якому сьогодні опинилась Росія. «Пітьма згущується», — сказав один зі спостерігачів. І це справді так. Влада, намагаючись зберегти контроль за ситуацією і готуючись до відтворення нинішнього правління, створює свій власний «термідор», повертаючись до відверто репресивної традиції і намагаючись знайти її легітимацію у минулому. Але звичайно, прославляння Івана Грозного, який залив Русь кров’ю і привів до Смути, коли російська державність була поставлена під питання, це занадто навіть для кремлівської позиції. Тому на самому заході довкола пам’ятника не було офіційних осіб. Але сам факт встановлення пам’ятника Івану Грозному слід розглядати як кремлівський тест на те, як суспільство сприйматиме рух у бік пітьми.

А якщо йдеться про пам’ятник князю Володимиру, творцю Київської Русі, на Червоній площі, то це ще один символічний крок із приватизації минулого. Адже що означає Московія без Київської Русі? Утім, українці можуть пишатися — таким чином вони захопили Червону площу!

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

«ДОКИ ВІН У КРЕМЛІ, НАВРЯД ЧИ ВАРТО ЧЕКАТИ ВІД НЬОГО РІШЕННЯ ПІТИ З ДОНБАСУ»

— Яких нових несподіванок слід чекати від Путіна щодо України стосовно виконання або невиконання Мінська-2 після його одкровень, що Росія була змушена втрутитися для захисту російськомовного населення на Донбасі?

— Думаю, що в стратегічному плані Путін цілком передбачуваний. Поки він у Кремлі, навряд чи варто чекати від нього рішення піти з Донбасу, тобто виконати «пакет з безпеки» Мінських угод у тому вигляді, як їх розуміє українська сторона. Гадаю, що для Путіна це було б делегітимізацією його влади і самопідривом. Не можу собі уявити, що він піде на це. Це питання Кремль розглядатиме вже за нового лідера. Однак Путін здатен на дії, які сприймаються як хаотичні зигзаги. Але вони здійснюються, знову-таки, в рамках уже знайомої формули: давитимемо і створюватимемо напруженість, щоб змусити прийняти нашу позицію. Питання все в тому, яку відповідь знайдуть Україна і Захід на цю формулу. Поки що, принаймні, сам Кремль своїм «ядерним ультиматумом» Америці і загрозливими діями відновив щодо Росії єдність Європи, яка дещо похитнулася: Європа згодна, що треба подумати про те, як стримувати Кремль. Але Європа поки що не знає, як це зробити.

«РОСІЯ В СИРІЇ ОПИНИЛАСЬ У ПАСТЦІ, ЯКУ САМА ДЛЯ СЕБЕ Й ВИРИЛА»

— Наскільки далеко готовий піти Путін у підтримці Асада, війська якого збираються стерти з лиця землі Алеппо, перетворивши його на Грозний, на відновлення якого Росія готова виділити 5 млрд доларів?

— Росія в Сирії опинилася в пастці, яку сама для себе й вирила. Сирія для Москви була способом відвернення уваги від війни в Україні і своєї відповідальності за агресію і водночас способом виходу з ізоляції і можливістю сісти за стіл переговорів з Америкою. Але насправді Сирія виявилася новою пасткою, приводом для ще серйознішого загострення у відносинах між Москвою і Вашингтоном. Тепер Москва повинна думати, де та червона лінія, яку було б реально небезпечно переходити. Поки що, думаю, Путін не бачить цієї лінії і продовжує експериментувати, навіть наважившись на ядерний шантаж. Алеппо — теж тест, який повинен сказати, де закінчиться терпіння Заходу. Поки що недавнє засідання міністрів закордонних справ ЄС, яке завершилося резолюцією, сповненою вигуків «Жах! Жах!» і «Росія й Сирія повинні зупинитися», показало, що ніякої стратегії Європи щодо Сирії і трагедії Алеппо немає! Отже, Москва може продовжувати експериментувати. Втім, той факт, що Москва у вівторок прийняла рішення про паузу в бомбардуваннях на 9 годин, говорить про те, що Москва побоюється перейти міру ... Адже Путін фактично йде над безоднею і, мабуть, починає це усвідомлювати. Щоправда, те, що він бачить на Заході, можливо, дає йому підстави вважати, що він ще має можливість для шантажу і висунення своїх вимог. Бо ці західні слабаки бояться безодні набагато більше, ніж він...

«УСЯ РИТОРИКА ТРАМПА — ЦЕ СВІДЧЕННЯ НЕ ПРОСТО ПОЛІТИЧНОЇ НЕОСВІЧЕНОСТІ»

— Що ви думаєте про заяву кандидата в президенти від Республіканської партії Дональда Трампа, що в разі перемоги на виборах 8 листопада він зустрінеться з Путіним до інавгурації, що є безпрецедентним в історії США?

— Я б не сприймала заяви Трампа серйозно. Сьогодні вранці він говорить одне, а увечері інше. Вся його риторика — це свідчення не просто політичної неосвіченості, але й похмурості свідомості і нездатності вчитися азів політики. До речі, його риторика повністю суперечить зовнішньополітичній доктрині республіканців. Утім, уже очевидно, що Трамп до Білого Дому не увійде. Більшість колегії виборців, які й обиратимуть президента США, підтримує Гіларі Клінтон, і потрібно дослухатися до того, що говорить вона. Хоча й до її заяв слід поставитись обережно. Зазвичай зовнішня політика переможця в гонці за Білий Дім «обтесується» з усіх боків під впливом найрізноманітніших чинників і набуває більш помірного, «центристського» вигляду.

«РОУЗ ГЕТТЕМЮЛЛЕР — ВДАЛИЙ ДЛЯ НАТО ВИБІР»

— Чого слід чекати від Роуз Геттемюллер, яка вчора приступила до виконання обов’язків заступника генсека НАТО?

— Роуз Геттемюллер — перша жінка, яка отримала в НАТО настільки високий пост, що свідчить і про її неабиякі здібності й повагу до неї з боку співтовариства, яке займається питаннями безпеки. Пані Геттемюллер завжди була обережною у своїх думках, не квапилася з висновками, намагалася розібратися в суті проблеми. Їй ніколи не були властиві радикальні судження. Вона завжди заохочувала плюралізм і була готова вислуховувати різні думки. Це важливі якості людини на такому посту. Вона добре знає Росію, оскільки провела у Москві три роки, працюючи директором Московського Центру Карнегі. Я думаю, що це був кращий період у діяльності Центру. На своєму новому посту пані Геттемюллер здійснюватиме не лише політику нового президента США, але й координуватиме позиції представників інших держав-членів НАТО. Думаю, що це вдалий для НАТО вибір.