Активісти і популісти

Юрій БІРЮКОВ, позаштатний радник Президента України, радник міністра оборони України:

— Молодь почала виявляти свій патріотизм — саме виявляти, а не вчитися патріотизму. Крім того, у молодих людей зараз є своя громадянська позиція. Особливо це видно в дні місцевих свят, коли всі вулиці Миколаєва заповнені державною та міською символікою, коли на центральній площі можна оцінити художню роботу місцевих талантів, коли в організації урочистої ходи та інших заходів беруть участь прості мешканці міста, які виконують нерідко непосильний пласт робіт, але з легкістю розв’язують поставлені завдання.

І на сході країни зараз воює переважно молодь. Більшість самі захотіли йти на фронт і захищати нашу країну. Це дуже цінна якість. Бажання захистити не лише себе і свою сім’ю, наприклад, поспішно виїхавши з країни, а стати на захист цілої нації, ризикуючи своїм здоров’ям і життям!

На тлі всіх подій, які відбуваються в Україні, люди мають бути більш відповідальними, цінувати культуру і спокійне життя в мирних містах, але, на жаль, розуміння культури для багатьох залишається невідомим терміном, починаючи від поведінки молоді на вулицях і закінчуючи походом до театру. Це сумно, оскільки успішну державу може побудувати розумна, культурна, мисляча, грамотна нація. Співчуваю вчителям, які щодня стикаються з недбалістю і невихованістю дітей. Хотілося б вірити в те, що книга і розум знову будуть в моді.

Микола КРАВЧЕНКО, директор Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, депутат Миколаївської обласної поради:

— Лідер кожного суспільства повинен намалювати людям картину майбутнього. Це може бути лідер певного суспільного руху або філософської теорії, але люди, які йдуть за ним, мають знати, що на них чекає завтра. В принципі, у нас є такі громадські діячі та активісти, і якщо вони сьогодні не зламаються, то легко передбачити, як почнуться і чим закінчаться наступні день, місяць і навіть рік. Або ми повинні вибрати свого лідера, або необхідно стати тим самим лідером, який поведе за собою людей правильним шляхом.

Основою життя суспільства мають бути національна ідея, державна ідеологія, державна політика, наприклад, у промисловості. Держава будується на певних теоретичних і практичних платформах. На жаль, у нас цього немає. Метою створення міста Миколаєва було суднобудування. Так, ми є транспортним вузлом, тому що у нас є порти, які можуть перевозити вантажі, тобто ми маємо бюджетоутворюючі підприємства. Але на сьогодні не можна назвати цю галузь успішною.

Не менш важливою проблемою міста є відсутність парків. У місті відсутні паркова культура і ландшафтний дизайн. Люди абсолютно не приділяють увагу догляду за зеленими насадженнями. Адже можна створити певну структуру, що складається з волонтерів, наприклад, яка б контролювала цю проблему і розвивала паркову культуру! Таким чином можна розпланувати все місто до квадратного метра, вийти на вулиці одного дня навесні і посадити дерева, або ж спилити/оновити старі насадження. Але ніхто не підходить стратегічно до вирішення цієї проблеми.

Можна зробити висновок, що справи, які йдуть під знаком «добре», не модні. Що модно зараз, то це нахабство, хамство, вміння вкрасти й обдурити. Кожен із нас — дуже хороша людина! Ми вимагаємо від інших людей виконання «Десяти Божих заповідей», але самі живемо за принципом одинадцятої: «Не попадися». Всі люди до певної міри травмовані, недовірливі, жадібні, адже ми можемо що-небудь віддати лише під страхом покарання. Щиро ми не здатні що-небудь віддавати іншим!

Теперішній час — час соціальних змін, і тінь лицемірства людського незрідка буде нас переслідувати. Але сподіваюся, що нинішнє покоління прийде до того, аби їхні діти не знали руйнувань.

Олександр ПЛІТКІН, головний лікар Миколаївської міської дитячої лікарні №2:

— Люди, справді, стали активнішими. Їх цікавить життя міста. Проблеми відкритих люків, поганої якості покриття доріг або ж наявності твердих побутових відходів на вулицях не залишаться без уваги ініціативних жителів. Люди відчувають, що їхні пропозиції будуть почуті. Тому з’явилося досить багато активістів, здатних захистити права громадян і досягти результатів, наприклад, у створенні ОСББ.

Але разом із тим додалася чимала кількість активістів-популістів, які вважають своїм основним завданням критикувати дії тих, хто намагається створювати що-небудь корисне і потрібне для міста. Діяльність популістів шкодить як миколаївцям, так і самим собі. Вимагаючи змін та ідей від інших, популісти нічого не пропонують натомість.

Можливо, це пов’язано з низькою оплатою праці. Переважно ця проблема стосується державних службовців. І саме тому складно знайти професіоналів у школи, дитячі садки, медичні установи. Адже людина, яка має високу кваліфікацію, має право вимагати гідну оплату своєї роботи. Як правило, на посади з низькою зарплатою приходять люди недосвідчені, молоді, яким, крім роботи, доводиться вчитися необхідних навичок. Така людина не може бути законодавцем моди, наприклад, в архітектурній сфері, оскільки просто не має досвіду і мудрості в професії.

Цим зумовлена ще одна серйозна проблема — грамотна молодь і досвідчені працівники виїжджають працювати за кордон, де їхню роботу оцінять набагато дорожче, ніж у Миколаєві. Тому наші заводи не розвиваються. Уже не можна сказати, що місто суднобудівельне. Колись воно було таким. Нині дедалі частіше стали говорити про інвесторів, які готові допомогти нам з відновленням великих підприємств. Залишається лише чекати і вірити.