Ретроградні пріоритети
Чому експертів обурила урядова версія важливих професій на 2017 рік
Віддати дитину в ліцей при політехнічному виші, щоб там її краще навчили точних наук, розвинули логічне мислення, врешті, прокласти стежинку до оволодіння ІТ-технологіями... Після прочитання переліку пріоритетних професій від Кабінету Міністрів такі думки, здається, треба гнати геть. Список уряд оприлюднив нещодавно. Професії бджоляра, виноградаря, живописця та тістороба увійшли до переліку пріоритетних! Можливо, медове хобі екс-президента Віктора Ющенка або бізнес у приватних виноробнях мають непогану перспективу, але виникає чимало питань щодо того, чи справді на ці професії варто надавати 169 мільйонів гривень, як це планує зробити Кабмін наступного року.
До речі, в згаданий перелік чиновники вмістили фахівців для роботи за верстатами і бурильними установками, помічника машиніста, токаря, слюсаря з ремонту дорожньо-будівельних машин і тракторів, фрезерувальника, монтера колії. Загалом 19 робітничих професій, з-поміж яких освітню спільноту найбільше збурив саме згаданий вище солодко-творчий квартет.
БРАКУЄ ТАНЦЮРИСТІВ І КОСМОНАВТІВ
За якими критеріями складався цей список, на яку статистику спирались у Кабміні й чому не провели широкого обговорення з фахівцями ринку праці, підприємцями та керівниками навчальних закладів, — ці запитання ставлять урядовцям науковці та освітяни. Бо виходить, що саме на професії з переліку має опиратись економіка і розвиток країни. Ніхто не заперечує, що на ринку праці бракує токарів, верстатників, слюсарів, але чому тоді підприємцям не оплатити навчання таких фахівців для своїх компаній?
«На живописців обов’язково треба витрачати гроші. Вони робитимуть копії найдорожчих картин, продаватимуть їх як оригінали, а виручені кошти наповнюватимуть бюджет країни», — зіронізував один із користувачів Facebook. Інші коментатори задавалися схожими запитаннями на кшталт: «А де тоді танцюристи чи космонавти?»
ІЗ МЕДОМ — ДО ЄВРОСОЮЗУ
Міністерство освіти і науки не забарилося з відповіддю. Відомство нагадало, що після переходу фінансування профтехосвіти на місцевий рівень замовлення на спеціальності місцевих ПТУ теж формуватиме місцева влада. Щоб уникнути проколів, коли раптом у місцевій казні забракне коштів на утримання закладів та оплату навчання на необхідні державі виробничі спеціальності, уряд виділяє освітню субвенцію.
«У нас є, наприклад, професія «машиніст бурової установки», за якою проводять підготовку лише в одному закладі на всю Україну. При цьому за умов децентралізації фінансувати навчання на ній з власних доходів має лише одна область, в якій розташовано ПТНЗ. Очевидно, що місцева влада може бути не зацікавлена витрачатися на підготовку кадрів, які потім працюватимуть деінде і не приноситимуть коштів до місцевого бюджету», — пояснює заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей.
Або бджільництво. Україна поступово стає провідним експортером меду до Євросоюзу, але готують фахівців одиниці навчальних закладів, пояснює заступник міністра. Те саме з фахом виноградаря: зараз у ПТУ цієї спеціальності навчаються 44 учні, а на ринку праці є 1622 вакансії.
ПРОГНОЗИ ТА ПРОРАХУНКИ
Та навіть такі пояснення не переконали освітню спільноту. Обрані пріоритети суперечать попереднім розрахункам і прогнозам Мінекономіки, котре два роки тому опублікувало середньостроковий прогноз необхідних для економіки професій, серед яких — технарі та IT-шники. У Міносвіти влітку заявляли, що є потреба в трактористах і машиністах для сільського господарства, монтажниках сантехнічних систем і майстрах із пошиття швейних виробів. Чомусь цих спеціальностей у списку немає.
«Моя думка така, що за рахунок державного бюджету хочуть зберегти окремі ПТУ, незважаючи на те, чи є необхідність фінансувати підготовку цих фахівців державним коштом, чи ні, — вважає незалежний експерт з питань освіти Андрій Чорних. — Такі списки треба робити прозорішими, оприлюднювати проект такого рішення, щоб підприємства та ПТУ надали свої пропозиції. Формуючи цей перелік, треба зважати на те, які фахівці потрібні на місцевому рівні та які не можуть самі себе окупити, те саме бджільництво. Тобто професії, в які йде соціально незахищена молодь».
«ТРЕБА СПИРАТИСЬ НА ПОТЕНЦІЙНО СИЛЬНІ СТОРОНИ»
На думку президента корпорації «Гранд» Володимира Співаковського, в ідеалі варто складати два списки. В одному треба зазначати стандартні професії, котрі найближчим часом нікуди не зникнуть, а в іншому — нові, які от-от стануть актуальними, наприклад, 3D-друкаря, заправника сонячних батарей, ремонтника роботів тощо. Експерт додає, що давно настав час підходити до вивчення попиту та пропозицій на професії так, як у бізнесі.
«Таке враження, що цей перелік складався півстоліття тому, в експертного кола він викликає шок і роздратування. Ніхто не каже, що ці професії неважливі, але це виглядає наче непорозуміння, — зізнається Юлія Безвершенко, заступник голови Ради молодих вчених НАН України, кандидат фізико-математичних наук. — Мотивація Міносвіти має право на існування, але через це держава не розвивається. «Давайте рятувати всіх потрошку», — це певний популізм. А де місце для розвитку? З одного боку, маємо підтримати ПТУ, щоб у нас не закінчилися тістороби. А з другого, треба конкретно вирішувати, як зробити профтехосвіту ефективною. При цьому держава має дбати про свій розвиток. Багато спеціальностей можна забезпечити на рівні ПТУ. От ІТ-шники кажуть, що є низка ІТ-спеціальностей, котрі можна здобути в технікумі, а далі просто підвищувати свій рівень. Також варто займатися стратегуванням, чого в нас нема. Ми вирішуємо проблеми вчорашнього дня, та ще й не так, як слід, усе це нагадує латання дірок. Пріоритети мають спиратися на потенційно сильні сторони і те, чого ми хочемо досягти».
Тішить, що список професій затверджуватимуть щорічно. З нетерпінням чекаємо нового переліку.
