Вулиця Юзефа Лободовського має бути в Луцьку

Одіозні назви селищ, сіл та вулиць, проспектів і площ комуністичних часів у районах та містах Волині нарешті відійшли у минуле. Нині комісії з перейменування зосередилися на підготовці рекомендацій місцевим органам влади про надання нових імен вулицям, які донині носять імена діячів науки, мистецтва і культури країни-агресора. В обласному центрі нашого краю таких — ще 100. Комісія нині приймає пропозиції від організацій та окремих громадян. Це добре, що планують дослухатися до їхньої думки.

Але у своєму листі я хочу згадати факт тяганини з наданням одній із вулиць Луцька імені відомого польського поета, публіциста і перекладача, послідовного прихильника дружніх відносин між Польщею та Україною Юзефа Лободовського. На адресу комісії цю персоналію було подано ще рік тому від активістів обласної організації Конгресу інтелігенції Волині, науковців-дослідників творчості письменника та колективу редакції польсько-українського двотижневика «Монітор Волинський». У лютому члени комісії з участю депутатів Луцької міської ради погодилися з цими пропозиціями. Однак рішення «залягло» в її паперах. Мотивація: в обласному центрі вже є три вулиці, названі на честь діячів науки, культури й письменства дружньої нам країни, а саме — Коперніка, Шопена і Словацького. Їх так назвали без перешкод ще за часів УРСР. Але за останні 25 років, коли Україна стала незалежною державою і коли у Луцька з’явилося в Польщі аж сім міст-побратимів, у цьому плані нічого не змінилося. І тут не треба брати до уваги поспішну резолюцію нинішнього складу польського сейму щодо липневих подій 1943 року на Волині. Не вони визначають і визначатимуть у майбутньому стратегічний курс на зближення і дружбу наших обох народів. Має домінувати ідея перспективи входження України в сім’ю європейських народів, якій всіляко сприяє польська дипломатія.

...Для широкого кола читачів детальніше оповім, хто такий Юзеф Лободовський і як його ім’я пов’язане з нашим краєм. На початку 30-х років він служив у польській армії в місті Рівному, тоді це був терен колишнього Волинського воєводства. За час перебування там щиро зацікавився культурою і звичаями місцевого українського населення, що відобразилося в його поезіях. Згодом у Любліні редагував декілька прогресивних журналів, які влада через суди позакривала. Восени 1937 року його старший колега з гімназії, Збігнєв Хоміч — особистий секретар волинського воєводи Генріка Юзевського, запропонував Юзефу переїхати до Луцька, й там оселитися, і обійняти посаду головного редактора тижневика «Волинь». Він радо погодився. На сторінках видання регулярно почали друкуватися його публіцистичні статті та критичні замітки про життя цього краю. Молодий письменник і видавець наголошував на необхідності толерантного ставлення представників польської влади до прав українців. І саме таку помірковану політику прагнув проводити на східних кресах воєвода. Тоді ж Лободовський висунув ідею відкриття в Луцьку Волинського університету, що відбулося аж 1992 року, після проголошення Україною незалежності.

Реакційна влада у столиці вже в середині наступного року відкликала Юзевського з посади. Разом з ним залишив наше місто і Юзеф Лободовський. Деякий час мешкав і працював у Любліні та Варшаві. З початком німецько-польської війни його мобілізували до армії. Щоб не потрапити в полон, військова частина перейшла до Угорщини. Звідти Лободовський перебрався до Франції, а пізніше — до Іспанії. Там його запідозрили в шпигунстві й на півтора року запроторили до в’язниці. 1945 року, зважаючи на скрутне дипломатичне становище Польщі, він вирішив залишитися в еміграції в Іспанії. Як і до війни, на життя заробляв пером. Співпрацював з польською емігрантською пресою, яка виходила у Франції, Великобританії та інших країнах. Крім того, Юзеф Лободовський став працювати в польській редакції «Радіо Мадрид», яке після 1975 року транслювало передачі для громадян ПНР. Він розвінчував облудні комуністичні ідеї та прислужницьку політику польської влади щодо СРСР. Зі статтями такого змісту регулярно друкувався й на сторінках прогресивного журналу «Культура», який виходив друком у Парижі і його редактором був Єжи Гедройц. Його творчість у цей період охоплювала також поезію, переклади віршів та прози з різних мов: української, російської, іспанської та білоруської. Чимало статей він присвячує ситуації в Польщі та польсько-українським відносинам. Найбільшою за обсягом була та частина його доробку, яка містить публіцистику. Він не втомлювався наголошувати на тому, що історичні долі обох наших націй і держав пов’язані навзаєм. І в разі конфлікту завжди першою втрачала Україна, а незабаром і Польща. «Незалежність Варшави без незалежності Києва нетривка», — писав він.

Для зміцнення літературних контактів письменників Польщі та України фонд «Вілла Полонія» заснував торік літературну премію імені Юзефа Лободовського. Першими її лауреатами стали відомий письменник із Волині, лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук (його дві останні книги були видані в Любліні) і перекладачка з польської літератури, поетеса, наша землячка Олена Криштальська. Бібліотечку книжок свого видатного родича Лободовського передав для обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки племінник Юзефа, ветеран Люблінського радіо Адам Томанек. Ґрунтовне українське видання публіцистичних творів Юзефа «Проти упирів минулого. Думки про Польщу та Україну», яке побачило світ 2015 року у Львові, він подарував також науковцям-дослідникам його творчості з філологічного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки. Радіонарис про цю постать прозвучав свого часу і в програмі Волинського радіо «Обабіч Бугу». Так що громадськість Волинського краю вже добре знайома з цим славним іменем.

І воно має бути вписане в історію сучасного Луцька в назві вулиці, яка розташована в нашому середмісті і, як стверджує головний архітектор, була забудована за часів, коли Юзеф Лободовський працював в обласному центрі Волині.