«Львiвське смiття»: еколого-політичний трилер

Хоча Україна й не славиться серіалами, однак те, що зараз відбувається зі «львівським сміттям», дуже схоже на багатосерійну гостросюжетну драму. Ось уже вісім місяців як воно мандрує Україною. На запитання, коли, врешті, львівське сміття — а це щодобово 650 тонн — «пропишеться» вдома, у львівської влади відповіді досі немає. Адже за вісім місяців після трагедії на Грибовицькому полігоні, куди раніше скидало свої відходи місто Лева, не вдалося остаточно вирішити питання ані з ділянкою, ані з фінансуванням облаштування нового полігону для твердих побутових відходів і спорудженням сміттєпереробного заводу.

Міський голова Львова Андрій Садовий заявляє про «сміттєву блокаду» міста. «Львів уже понад півроку у сміттєвій блокаді. Я, виступаючи на Асоціації міст, звернувся до всіх мерів, а потім на засіданні уряду до всіх губернаторів. Кажу: «Хлопці, по одній машині можете прийняти?». Опустили голови, бо тиск на них несамовитий. А якби держава була мудра, то визначила б десять-двадцять полігонів, куди ми могли б щодня везти по одній машині», — скаржиться Садовий.

Держава — в особі членів уряду та Президента — розводить руками, мовляв, ми тут ні при чому, сам винен: «Прибирання сміття — компетенція міської влади».

ЗАРАЗ У СЕРІАЛІ: ЛЬВІВСЬКЕ СМІТТЯ МОЖЕ СТАТИ ЕМІГРАНТОМ

Міський голова Львова Андрій Садовий називає проблему львівського сміття потенційною загрозою екологічної катастрофи міжнародного масштабу.

Тож, якщо полігони на території України й надалі, через, як переконаний Садовий, тиск згори, не прийматимуть сміття зі Львова, його можуть почати вивозити за кордон, зокрема до Польщі. Про це він заявив на брифінгу 19 січня.

«Я вчора говорив із нашими містами-партнерами й очікую від них інформації. Зокрема, у нас в Польщі є десять міст-партнерів, всі не проти приймати львівське сміття. Тобто сміття запакуємо, відвеземо за кордон, там його перероблять», — сказав львівський міський голова.

Садовий не назвав переліку іноземних міст, до яких можуть вивозити львівське сміття. Утім, до польських міст-партнерів Львова належать Вроцлав, Жешув, Краків, Лодзь, Люблін, Перемишль.

17 січня міський голова Перемишля Роберт Хома говорив, що Садовий звертався по допомогу щодо вивезення сміття:

«Коли я повертався з кордону (після того, як СБУ заборонила Робертові Хомі в’їзд в Україну. — Ред.), зателефонував до мене мер Львова. Дякував за привітання, які я йому надіслав. Питав, як у мене справи. Напевно, ми б зустрілись у консульстві у Львові. Він мав до мене конкретну справу — щоб я допоміг йому із вирішенням проблеми вивезення сміття у Львові».

У ПОПЕРЕДНІХ СЕРІЯХ: ЯК РОЗГОРТАЛАСЬ ПРОБЛЕМА

До травня 2016 року львів’яни вивозили сміття на Грибовицьке звалище в однойменному селі неподалік Львова. Вісім місяців тому воно загорілося. На місце прибули пожежники, гасили водою. 30 травня кілька тисяч тонн непотребу обвалилися. Загинули четверо рятувальників.

Виявилося, що проблема перенасичення Грибовицького смітника існує чверть століття. За цей час до міськради Львова, що опікується звалищем, зверталися 43 інвестори. Пропонували рекультивувати полігон і звести переробний завод. Мерія усім відмовила.

7 червня мер Львова Андрій Садовий попросив Президента надати з держбюджету 60 мільйонів гривень на рекультивацію сміття. Порошенко відповів: «Сміття треба прибирати, а не робити на ньому політику»...

ТРОХИ ПЕРЕДІСТОРІЇ...

Грибовицьке сміттєзвалище — єдине легальне місце для відходів зі Львова й сусідніх сіл ще з радянських часів. Займає воно 33 га, діє з 1958 року. За цей час «висота» завалів на ньому сягнула, як стверджують в Міністерстві екології України, 60 метрів. Глава відомства Остап Семерак у коментарі «Дню» зауважив, що міська влада не дотримувалась усіх правил, санітарних норм, які виписані українським законодавством, а впродовж останніх трьох років комунальне підприємство, яке обслуговувало Грибовицьке сміттєзвалише, не пускало екологічну інспекцію на планову й позапланову перевірку. Тобто, за словами міністра, вони були поінформовані, що є серйозна, загрозлива ситуація, але нічого не зробили. За що, по суті, наголошує Семерак, повинні бути притягнуті до відповідальності, зокрема кримінальної, адже в результаті трагедії — загинули люди.

Керівник комітету економічного порятунку України Марко Шпікула підтверджує слова міністра про порушення в експлуатації Грибовицького сміттєзвалища. «Від самого початку сміття захоронюють неправильно, каже чоловік. За його словами, у радянські часи на полігон звозили все, що хотіли. Львівський мастильно-нафтовий завод виготовляв трансформаторну оливу. До неї додавали сірчану кислоту, щоби витягувала воду. Відходи  — кислі гудрони — треба було переробляти, але технології не було. Тому на шести гектарах біля звалища викопали озера, куди зливали гудрони. У сусідніх озерах знаходили упаковки від таблеток — утилізовували медикаменти. Були й затоплені автомобілі.

Львівська облрада зупинила експлуатацію полігона 1 січня 2006 року. Але виконання рішення, з якихось причин, відклали до 1 липня того ж року. «Тоді ж мером Львова став Андрій Садовий, приїхав на збори села Великі Грибовичі. Дві години розповідав, що робитиме зі смітником. Зі столиці привіз потенційних інвесторів, які мали проводити рекультивацію. Ми його підтримали. Уклали тристоронню угоду — між обласною, міською та сільською радами. Чітко прописали, що має робити місто, що — область, що отримає село. Люди вимагали водогін, дорогу, телефон...А на сесії сільради відклали закриття сміттєзвалища», — розповідає Шпікула.

11 років, за словами Шпікули, Грибовицьке сміттєзвалище служило прибутковим бізнесом: місцеві «сортували» відходи — один збирав метал, інший — пластикові пляшки, третій скло та папір — дохід до тисячі доларів у місяць. Ті ж, хто стояв трохи вище в ієрархії, заробляли більш «чисто» — на тарифах. «Класична» для України схема, про яку вже писав «День» в матеріалі «Велике прибирання — великі гроші» в номері від 2 вересня 2016 року, тариф на утилізацію сміття для міського бюджету встановлений у кілограмах, насправді ж сміття на полігонах ніхто не важить, тож приїжджає на полігон машина, на якій, за документами, — 10 тонн сміття, хоча насправді — дві тонни. Решта — «повітря», а гроші, виділені з міського бюджету на вивіз якого, кладуть собі до кишені «учасники» схеми.

Шпікула переконаний, Садовий не міг не знати про цей безлад. І те, що він не навів за 11 років там порядку, може свідчити, на його думку, про одне, бо він мав на цьому вигоду, тому, власне, й інвесторів не пускав. Однак, це лише припущення одного експерта. Інше припущення — а що, якщо Садовий справді не міг нічого зробити? Адже, як підтвердив у коментарі «Дню» міністр екології Остап Семерак — проблема Грибовицького полігону — не «унікальна» — приблизно таке ж діється по всій Україні, за винятком лише того, що там поки не було трагедій.

У НАСТУПНОМУ СЕЗОНІ...

Відтак, щоб вирішити проблему сміття, Львову потрібно знайти новий полігон для захоронення відходів, для чого — знайти й облаштувати вільну ділянку землі. І тут міській владі Львова не обійтись без «підтримки» обласної. Або ж побудувати сміттєпереробний завод — за власні гроші, чи залучивши інвестора. Або зробити й те, і інше. І, звичайно, за 11 років — коли Львівська обласна рада вперше поставила питання про непридатність до експлуатації Грибовицького полігону —  зробити це було б значно простіше, аніж за вісім місяців та ще й після трагедії. Проте, виглядає так, що питання сміття, попри публічні заяви, не було в пріоритеті міської влади Львова. І тут, очевидно, є її основна провина. Однак і позиція вищого керівництва держави виглядає так, ніби внутрішньовидова політична боротьба з потенційним конкурентом за крісло дорожча за інтереси громадян — в даному випадку львів’ян, які от-от почнуть задихатися в смороді. 

Так чого ж має навчити «сміттєвий» трилер українців, починаючи з окремого громадянина і закінчуючи державною владою:

1 Ми повинні переходити від проблеми вивезення сміття до питання зменшення його продукування.

2 Необхідно нарешті серйозно взятися за сортування сміття — від соціальної реклами до введення відповідальності і за несортування, і за демотивацію громадян.

3 Потрібен загальний моніторинг полігонів, стихійних сміттєзвалищ (9 грудня Остап Семерак озвучив цифру про 6153 сміттєзвалища, наголосивши, що вона неточна), сміттєпереробних заводів, осучаснення їхніх технологій.

4 «Сміттєва» проблема має бути пріоритетом державної влади — якщо вважати питання «локальним», уся країна стане смітником.

5 І, може, найголовніше, — господарську проблему можна вирішити, якщо займатися саме нею, а не внутрішньовидовою політичною боротьбою з потенційним конкурентом.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»

«МІСЬКОМУ ГОЛОВІ ТА МІСЬКІЙ РАДІ ТРЕБА ЗАЙМАТИСЯ ПИТАННЯМИ СВОЄЇ КОМПЕТЕНЦІЇ»

Геннадій ЗУБКО, віце-прем’єр-міністр України, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (із виступу на програмі «Перші про головне» на телеканалі ZIK 19 січня 2017 року, як нас запевнили у прес-службі міністра, ситуація на сьогодні не змінилась. — Ред.):

— Практичне поводження з побутовими відходами — це завдання муніципальної влади, яка на сьогодні, після проведення бюджетної децентралізації, має достатньо коштів для того, щоб не тільки мати можливість залучати кошти міжнародних фінансових організацій, а й використовувати власні кошти, щоб упорядкувати ті полігони, які є.

Щодо безпосередньо залучення коштів міжнародних фінансових організацій — справді центральний рівень, Мінрегіонбуд допомагає місту Львову із залученням коштів від Європейського інвестиційного банку, і є програма на 400 млн євро, яка зараз відбирає проекти вже на рівні банку щодо можливості такого впровадження. Зараз у Львові працює дві групи: одна група консультантів від Європейського інвестиційного банку, друга — від французького посольства з французькими консультантами з підготовки технології вирішення питання Грибовецького сміттєзвалища. Але річ у тім, що сьогодні немає того проекту, який міг би бути профінансований. Тому зараз банк разом зі львівським муніципалітетом визначає безпосередньо, а що це буде за проект. За попередньою інформацією, яку я маю від банку, цей проект складатиме 35 млн євро, і Європейський інвестиційний банк готовий допомогти сьогодні Львову його профінансувати. Але потрібно зрозуміти, що на це піде два-три роки. Це, по-перше, впорядкування того полігону, який є; по-друге, це сортування сміття, брикетування.

З другого боку, ми повинні чітко зрозуміти, що сьогодні коштів, які є в місцевих органів самоврядування, достатньо для того, щоб, не чекаючи кредит, уже починати цю роботу. На 5 грудня 2016 року на депозитних рахунках обласних центрів зберігалося 12 млрд гривень, безпосередньо у міста Львова було 400 млн. Сьогодні бюджет розвитку міста Львова на наступний рік складає — увага! — 1 млрд 980 млн гривень. Тому міському голові та міській раді потрібно приймати рішення швидше, вкладати свої кошти й вже починати цей проект.

Друге питання, дуже важливе: коли я чую про вивезення сміття, думаю про те, що громаді треба все-таки зібратися й вирішити, а де побудувати, можливо, тимчасовий полігон, поки буде вирішено екологічне питання на Грибовецькому сміттєзвалищі. Ми сьогодні маємо дуже великі запити від сусідніх областей про те, що у них вздовж доріг скидають сміття зі Львова. Це підбурює громади, які є поряд, не приймати сміття зі Львова, бо воно вже засмітило узбіччя доріг.

Потрібно більше і фракції «Самопоміч», яка є в парламенті, й міському голові та міській раді займатися питаннями своєї компетенції і разом знайти згоду в цьому. Те, що ми бачимо, викликає нерозуміння. Є гроші в муніципалітеті, є можливості, але немає єдиної думки.

«ЦЯ СИСТЕМНА КРИЗА ІСНУЄ ПО ВСІЙ КРАЇНІ»

Остап СЕМЕРАК, міністр екології та природних ресурсів України:

— Якщо дивитися на чинне українське законодавство, це відповідальність і компетенція міської влади. Тобто міський голова, міська рада, комунальні підприємства уповноважені державою і людьми (бо є відповідні договори на комунальні послуги) вирішувати ці справи. Це комунальна послуга, за яку міська влада збирає кошти.

І після трагедії на сміттєзвалищі минув майже рік, це було 30 травня. Але проблема ж виникла не в день трагедії. Це сміттєзвалище існує десятиліттями, і його висота в межах 60 метрів. Сміття збиралося довго, і міська влада повинна була дотримуватися всіх правил, санітарних норм, які виписано українським законодавством. Вона їх не дотримувалася. Окремо хочу сказати, що впродовж останніх трьох років комунальне підприємство, яке вело цю роботу, не пускало екологічну інспекцію на планову і позапланову перевірки, таким чином уникали юридичної відповідальності ще задовго до катастрофи. Тобто вони були поінформовані, що є серйозна, загрозлива ситуація. Ті чиновники поставилися до цього легковажно. Наскільки мені відомо зі ЗМІ, правоохоронні органи відкрили певні провадження.

За майже рік можна було зробити багато. На жаль, мені невідомі кроки, які місцева влада робила для вирішення цієї проблеми. І, до речі, це стосується не тільки Львова. Це, на жаль, стосується всієї України. Мінприроди ввело інтерактивний сервіс «Екологічна мапа України», одна з можливостей якого — будь-який громадянин може надавати інформацію про такі сміттєзвалища (карта доступна за адресою ecomapa.gov.ua). Також ми інвентаризували всі сміттєзвалища, які є на території України. Висновок неприємний: органи місцевого самоврядування не те що не збираються вирішувати цю проблему, вони навіть не знають про її величину. Вони не знають місцезнаходження великої кількості сміттєзвалищ, у якому вони стані. Це говорить лише про одне — ця системна криза існує по всій країні. Просто так склалося, що Львів став «гарячою точкою».

Як вирішувати цю проблему? Її треба вирішувати не тільки у Львові, а у всій країні. Ми (Мінприроди, а також Мінекономіки і Мінрегіонбуд, які займаються твердими побутовими відходами) ініціювали підготовку стратегічного рішення — Національної стратегії поводження з відходами. Три міністерства разом із нашими міжнародними партнерами готували цей документ упродовж останніх півроку. Зрештою, каталізатором цієї роботи після призначення нового уряду якраз і стала львівська трагедія. Там вісім розділів. Один із них — «Тверді побутові відходи, або Комунальні відходи». Звісно, хотілося б мати таку стратегію вже давно — років 25 тому хоча б. Біда, що ніхто її не готував. Ми її підготували. Зараз проводимо публічні обговорення. Побачимо, як підуть консультації і покращання цього тексту. Отримаємо стратегію, яка дасть загальнонаціональні відповіді, і після неї можна дивитися, які регіональні програми треба буде ухвалювати і як треба змінити законодавство.

Але це не означає, що львівська міська влада повинна чекати цієї програми. Наскільки мені відомо, кожен день у Львові продукується приблизно тисяча тонн такого сміття. Його кудись треба дівати. Це — екологічна загроза і загроза здоров’я громадян. Напевно, не треба робити публічних заяв, політичних звернень до уряду чи ще чогось. Місцеве самоврядування після децентралізації має кошти, має відповідальність, має вміння, напевно, і треба це швидко зробити.

Чому це не робиться? Пояснюють, що хтось когось блокує. Звісно, інші органи місцевого самоврядування і, можливо, й підрозділи центральної влади блокуватимуть такі подорожування цього сміття. Це ж не може бути вічно. Повинно бути певне рішення цієї проблеми. Львів’яни вибрали міську владу, яка має виконувати свої повноваження. Однак міська влада нічого не запропонувала й не зорієнтувала. Я чув про переговори з Європейським інвестиційним банком. Але якщо є проблема і на рахунках органу місцевого самоврядування є шалені кошти, треба щось робити вже, не чекати кредитів. Тому що рік іде на переговори щодо кредиту, потім буде будівництво якогось об’єкта, яке потребуватиме проектування, потім — будівництва. Це затягнеться на три-п’ять років, а що за цей період робитиметься?

Мінприроди не уповноважено надавати рекомендації, і я не є експертом у поводженні з твердими побутовими відходами. Але хочеться бачити спроби якоїсь роботи. Всі говорять про сортування, повторну утилізацію, біоенергетику... Є багато технологій. Біля Львова є величезний цементний завод, який технологічно може спалювати велику кількість сміття. Але це рішення повинно бути науково обґрунтованим і пройти екологічну експертизу. За рік це можна було зробити.

Підготувала Ольга ХАРЧЕНКО, «День»

Наради останніх днів

Кілька днів тому міський голова Львова заявляв, що протягом тижня ані Кабмін, ані обласна влада не можуть скликати на прохання міста комісії з надзвичайних ситуацій. «При цьому блокада Львова лише посилюється, — зазначав мер. — Станом на нині 35% міських майданчиків перевантажені кількатижневим об’ємом твердих побутових відходів. Всі полігони, на які ми тимчасово возили ТПВ з міста, упродовж кількох днів організовано закривають нам доступ. Все, що ми просимо — це надати допомогу обласному центру для недопущення виникнення надзвичайної екологічної ситуації».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
 

25 січня керівник області скликав-таки засідання (позачергове) комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій щодо вивезення твердих побутових відходів, де заслухав звіт міського голови Львова Андрія Садового.

«За останні три тижні ситуація критично погіршилася, — зазначив мер. — Кожного дня є критична проблема, куди вивезти зі Львова 500—600 тонн відходів. Полігони масово відмовляють їх приймати, мотивуючи це небажанням мати проблеми з певними структурами».

На тій же нараді голова ЛОДА Олег Синютка заявив, що Львівська облдержадміністрація готова допомогти у координації дій та організації зустрічей з органами місцевої влади з цього приводу і навіть озвучив термін (7 днів), упродовж якого зі Львова повинні вивезти сміття, що накопичилось на території міста. Для цього мають бути укладені  відповідні угоди із полігонами ТПВ області, котрі виявили бажання приймати львівське сміття.

За словами керівника департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства ЛОДА Назарія Романчука, з 11 великих сміттєвих полігонів в області щонайменше п’ять готові приймати ТПВ зі Львова — у Бориславі, Дрогобичі, Самборі, Червонограді та Миколаєві. Перелік контактів начебто уже надісланий у профільне управління міської ради Львова. Ба більше, станом на вчора, згідно з рішенням обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, відповідні угоди про вивезення ТПВ зі Львова на ці полігони мали би бути вже підписані.

Хоча насправді дуже мало в це віриться. Львів’янам — точно. Бо дуже вже затягнулася оця епопея з вивезенням ТПВ.

Сніг і мороз трохи рятують ситуацію — принаймні наразі у Львові немає смороду. А як буде далі?

ЕКОЛОГИ: «АДМІНІСТРАЦІЯ НЕ ДОКЛАЛА ВСІХ ЗУСИЛЬ, щоБИ СПРАВДІ НЕ ДОПУСТИТИ ЦІЄЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ»

Тим часом інфекціоністи й екологи тлумачать цілком реальні висліди отакої невправності чи, радше, некомпетентності влади.

«У виникненні і поширенні хвороб людини в останні роки велике значення приділяють так званому антропогенному навантаженню на природне середовище, — говорить завідувач кафедри інфекційних хвороб Львівського медичного університету професор Олександр Зінчук. — Це явище є багатофакторним, зокрема вкрай негативним є забруднення довкілля побутовим сміттям, що може призводити до зростання захворюваності на інфекційні хвороби. Побутове сміття, особливо якщо його не сортувати, містить рештки харчових продуктів, якими живляться гризуни, зокрема щурі, які є джерелом такої небезпечної інфекційної хвороби, як лептоспіроз. Окрім того, гризуни є природними годувальниками кліщів, які є переносниками багатьох інфекційних хвороб, зокрема кліщового енцефаліту та хвороби Лайма. Значне зростання захворюваності на хворобу Лайма, яке спостерігається в Україні в останні роки, багато дослідників пов’язують саме з негативним антропогенним навантаженням на довкілля».

«За останнє десятиліття Львівська міська рада прийняла низку документів стосовно сфери поводження з відходами (стратегій, програм, розпоряджень тощо), де йшлося і про закриття, і рекультивацію полігону в с. Грибовичі (до речі, початок поетапного закриття полігону планували розпочати ще з 2012 року!), про сортування сміття, будівництво об’єктів сортування, переробки та захоронення ТПВ (початок ще у 2015 р.), про першочерговість інформаційно-виховних кампаній і залучення мешканців міста до підтримки роботи систем поводження з ТПВ, — зазначає завідувач кафедри екології Львівського університету ім. Івана Франка Звенислава  Мамчур-Калинець. — Але це все залишилось на папері. Програми поводження з побутовими відходами у м. Львові на 2010—2013 роки, згодом така ж програма на 2014—2018 роки...

Тому, як показує наш нинішній гіркий досвід, адміністрація не доклала всіх зусиль, аби справді не допустити цієї екологічної катастрофи.

На комісії з надзвичайних ситуацій Львівської ОДА визначили п’ять полігонів у області, куди упродовж тижня вивезуть усі відходи зі Львова. Але ми розуміємо, що це — тимчасове вирішення проблеми. Зрозумілим є те, що необхідне термінове будівництво повноцінного заводу (і в жодному разі не сміттєспалювального).

Безперечно, ця ситуація у місті хвилює всіх. Тому громадські активісти, вчені написали звернення до депутатів усіх рівнів, до міського голови Львова Андрія  Садового, голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина, голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки з тим, аби громаді представили план дій щодо якнайшвидшого вирішення проблеми з вивезення й поводження з відходами, а головне — прозоро та відкрито висвітлювали усю інформацію на сайтах Львівської міської та Львівської обласної рад.

«Грибовицька трагедія» оголила ще одну дуже важливу проблему: насправді у нас дуже низька екологічна культура, культура захисту довкілля. Більшість громадян не усвідомлювала, що таке безвідповідальне поводження з ТПВ є неприпустимим. Містяни, за невеликим винятком, і досі фактично не сортують сміття. Причини цього різні: брак переконання у необхідності це робити, непристосовані контейнери, байдужість. Демотиватором також було і те, що у деяких районах у сміттєвози скидали все разом, навіть раніше відсортоване сміття по окремих контейнерах.

Тому нам усім варто не лише замислитися, а й міняти парадигму споживання, активно приступати до дії (справді охороняти довкілля) і, найголовніше, формувати громадянське суспільство.

ОЛЕГ СИНЮТКА: «МИ НЕ МОЖЕМО ВИКОНУВАТИ РОБОТУ, ЯКА ПОКЛАДЕНА НА МІСЬКУ ВЛАДУ»

Насамкінець варто додати, що на засіданні 25 січня, про яке йшлося вище, голова ЛОДА Олег Синютка заявив: «Ми не можемо виконувати роботу, яка покладена на міську владу. Якщо міська влада офіційно скаже, що вона безсила і не може виконати ту функцію, яка покладена на неї згідно з чинним законодавством, не залишиться нічого іншого, ніж просто передати цю функцію іншим органам влади».

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Коли матеріал вже був готовий до друку, стало відомо, що прийматимуть львівське сміття 4 полігони ТПВ Львівської області — і то, тільки упродовж тижня, щоби «розвантажити» місто. Отож проблема залишається відкритою...

Також стало відомо, що голова ЛОДА Олег Синютка учора мав зустріч із кількома десятками пікетувальників, не згодних із вирішенням проблеми вивезення сміття у Львові. Губернатор повідомив, що цього чи наступного тижня «очікує сигналу від прем’єр-міністра про наступні кроки...».

Далі буде.