Новий вид асиметричної загрози

Нещодавно у столиці Туреччини Анкарі розпочався новий судовий процес над імовірними учасниками спроби військового путчу в липні 2016 року. 221 особу звинувачують у причетності до масових вбивств і в спробі силою ліквідувати парламент і уряд Туреччини. Серед звинувачень - спроба замаху на життя президента Реджепа Таїпа Ердогана та створення незаконного збройного угруповання. У числі тих, кого будуть судити заочно, - радикальний проповідник Фетхуллах Гюлен, який живе у США, й котрого турецька влада вважає організатором путчу. Прокуратура Туреччини вимагає для ісламського проповідника Фехтуллаха Гюлена, обвинуваченого в підготовці державного перевороту влітку 2016 року, 3623 довічні ув'язнення і ще 2923 роки в'язниці, повідомляє турецьке видання Hurriyet Daily News.

«День» звернувся до посла Турецької Республіки в Україні Йонету Джан Тезелю з проханням розповісти, як проповіднику Фетхуллаху Ґюлену вдалося створити терористичну організацію і чому турецька влада не могла попередити заколот у минулому році.

«Це незаконна структура, яка намагається змінити демократичну конституційну систему насильницьким шляхом»

Організацію Фетхуллаха Ґюлена назвали терористичною не без причини. Це пов’язано з визначенням тероризму в турецькому законодавстві. Якщо звернути увагу на техніку, тактику і цілі цієї групи, які ми, на жаль, занадто пізно зрозуміли, то ви побачите що це зловісна, незаконна структура, яка намагається змінити демократичну конституційну систему насильницьким шляхом.

Раніше всі турецькі уряди, більша частина суспільства Туреччини, і більша частина світу вважали, що це доброзичлива, з добрими намірами, помірна ісламська організація. Звичайно, були в Туреччині й люди, які ніколи не довіряли цій групі і критикували її, але більшість суспільства і урядовців вважали, що ці критичні зауваження були перебільшеними, можливо, навіть параноїчними. Всі уряди в Туреччині, більша частина політичного спектру вважали цю групу нормальною частиною суспільства.

Але у кінцевому підсумку, (особливо після 2011-12 років) почало показуватися справжнє обличчя, темна сторона цієї організації. Ймовірно, це сталося тому, що на той час вона набула неабиякої влади, і прагла набагато більшої і зрештою стала чимось на кшталт особливої сектантської групи з метою захоплення держави і зміни суспільства. Зараз зміна політичної системи і тому подібне може бути легітимною метою, але все робиться за допомогою політичних, демократичних процедур. Треба сформувати політичну партію, взяти участь у виборах, і у випадку перемоги, парламентарії за підтримки народу можуть змінювати закони. Але ця організація ніколи такого не робила. Вона завжди прагнула ввести своїх людей в систему, кажучи: «О, в Туреччині цих релігійних людей завжди пригнічували, тримали осторонь від політики. Тепер їх слід призначити на важливі посади».

А Туреччина стала демократичною в 1980-х і 1990-х роках. Всі уряди почали більш чуйно ставитися до задоволення потреб суспільства. Ґюлен почав зловживати цим. Він підлещувався до політичних лідерів і видавав себе за хорошу, скромну, релігійну людину. Він говорив, «Будь ласка, чи може цей благочестивий чиновник, близька мені людина, отримати підвищення, чи можна призначити його на ту чи іншу посаду в уряді...» Зрештою, не входячи у політику, він використовував різні чорні ходи, і навіть систематичний обман на іспитах під час набору держслужбовців, щоб ввести своїх людей в апарат державної служби. Ці люди були дуже прив’язані до нього, лояльні до нього, а не до держави, і мали програму, що відрізняється від легітимної державної політики чи Конституції.

«Ми запізно зрозуміли, що для цієї організації мета виправдовує засоби»

Ми запізно зрозуміли, що для цієї організації мета виправдовує засоби. Наприклад, вони вкрали списки екзаменаційних запитань для військових, поліції, навіть МЗС і дали своїм людям для того, щоб ті проникли в систему. Якщо людина справді релігійна і чесна, якщо її єдина мета – благодійність і благополуччя, чи допомога людям в галузі освіти, то навіщо їй красти запитання? Як це можна узгодити з доброзичливим ісламом чи будь-якою релігією? Наприклад, вони приїздять у село або містечко десь у сільській місцевості Туреччини з консервативною громадою, і кажуть: «Ми відкриваємо школу в Африці (або в Україні).

Будемо навчати ісламу. Ми розповсюджуємо іслам в Африці, в Європі, в Азії...» Вони брали у людей гроші. І люди охоче давали, принаймні, спочатку. Багато грошей було зібрано впродовж багатьох років, і в кінцевому рахунку, це стало свого роду бізнес-мережею. Багато чесних ділових людей робили пожертви. У якийсь момент зібралося настільки багато грошей, що їм довелося створити банк (в даний час цей банк захопили керівники уряду).

Врешті-решт, вони стали модним, впливовим бізнес-угрупуванням, якщо ти наближений до них, то отримуєш переваги у сфері бізнесу. Організація стала на кшталт масонської, але в негативному плані. Якби про таку організацію розповіли в минулому, ми б подумали, що це перебільшення. Жоден уряд не спромігся побачити справжню картину до останніх кількох років. На жаль, зараз за це доводиться розплачуватися. Ця організація вдалася навіть до додаткового кроку – спроби державного перевороту.

За останні кілька років ми всі почали розуміти, що вони насправді коять. Організація ґюленістів прагнула знищити в системі особливо тих людей, хто проти них. Наприклад, турецька армія відома своєю світською позицією. Офіцери – професіонали, а збройні сили – це установа, доступ до якої закритий для політики. Організація ґюленістів вбачає в них перешкоду, тому сфабрикувала проти цих офіцерів гучну справу в 2007-2009 роках.

Багато полковників і генералів було ув’язнено на основі неправдивих свідчень, внаслідок показових судових процесів, що проводилися суддями і прокурорами ґюленістів, які проникали в судову систему впродовж багатьох років. Посади, які звільнилися неправомірно засудженими офіцерами, були заповнені ґюленістами, які проникли у військові ешелони. Зараз ці ґюленісти-чиновники перебувають у в’язниці або покинули Туреччину, особливо після перевороту. А ті генерали, які незаслужено страждали у в’язницях впродовж п’яти або шести років (деякі там і померли), не втекли з Туреччини, не підняли повстання. Тепер вони вийшли з в’язниці, їхню гідність відновлено, вони або вийшли на пенсію, або повертаюся на службу.

Ніщо не відбулося само по собі, хтось організував спробу державного перевороту 15 липня. До речі, Ґюлен покинув Туреччину в 1999 році, коли проти нього було порушено справу прокурором, який заявив, що Ґюлен намагається організувати змову проти конституції і відібрати владу. Багато хто не повірив у цю заяву, але після стількох років ми розуміємо реальну ситуацію.

«Спроба перевороту була останнім шансом на виживання гюленістів»

-Чому спроба перевороту сталася минулого липня? Відповідь зрозуміла, але забувається той факт, що велися постійні розслідування та судові справи щодо злочинних дій організації, думаю, ще з 2014 року. Ці розслідування і справи доходять до логічного завершення. Можливо, до серпня деякі злочинні дії ґюленістів були б викриті на суді, і деяких ґюленістів, що стали офіцерами, прокурорами, суддями було б засуджено. За цими послідували б інші судові справи. Це підірвало б організацію ґюленістів, що проникла у державну службу. Спроба перевороту була, мабуть, їхнім останнім шансом на виживання. Мета виправдовує засоби, і зрештою, вони здійснили переворот, який призвів до загибелі майже 250 невинних людей; а ви знаєте, що тут, в Києві, під час подій на Майдані загинуло близько 100 осіб. Турецький народ не давав дозвіл на військовий переворот, незалежно від того, хто його організатори. Винуватці цього акту повинні бути притягнуті до відповідальності, ми не можемо допустити безкарності.

Звичайно, не всіх, хто мав співчуття до групи Ґюлена в минулому, слід вважати злочинцями. Але Ґюлен побудував особливу, скритну, ієрархічну структуру вибраних послідовників. Це була оперативна, нелегальна складова, яка включала тисячі людей, особливо на державній службі. Вона також мала сильний компонент засобів масової інформації. Ґюлен вимагав повної лояльності від них і отримав її. Функціонування цієї ієрархічної структури, її таємні методи комунікації, її незаконно розширені фінансові можливості тепер в основному розкриті.

«Новий вид гібридної загрози, до якої світ ще не звик»

Я розумію, що людям в деяких країнах-партнерах важко це зрозуміти, і вони задаються запитаннями: Що відбувається в Туреччині? Чому так багато держслужбовців затримано чи заарештовано? Навіщо уряду карати або пригноблювати своїх працівників поліції чи вчителів? Уряд, напевне, збожеволів, якщо чинить так. Ці тисячі людей не група діячів опозиції чи конкуруючих ідеологічних, інтелектуальних груп. Вони поліцейські, військові, вчителі, прокурори, які підозрюються або обвинувачуються у причетності до організації ґюленістів. Інакше навіщо уряду «стріляти собі в ногу», якщо загрози немає? Заяви щодо придушення опозиції є серйозною проблемою; що може стати законною причиною для критики. Але заходи, застосовані проти злочинних дій організації ґюленістів, це інша справа. Ґюленісти не представляють опозицію в Туреччині. Опозиція уряду відома в Туреччині. Наприклад майже половина людей не голосувати за пропозиції уряду на нещодавньому референдумі. Але запобіжні заходи, розслідування, затримання представників цієї ієрархічної, дуже небезпечної, військово-подібної організації під керівництвом Фетхуллаха Ґюлена – це інша справа. Багато людей в Туреччині критикують уряд за допущені помилки, але це інша справа. Тому, будь ласка, розрізняймо це.

Чому вони не пішли в політику? Можливо, вони розуміли, що не отримають більше ніж кілька сотень тисяч голосів. Кажуть, вони схожі на таємну релігійну організацію «Опус Деі». Думаю, насправді, зважаючи на те, що я бачив, це новий вид асиметричної загрози, новий вид гібридної загрози, до якої світ ще не звик. Фетхуллах Ґюлен презентував себе, як обличчя помірного ісламу. А світ потребував когось на кшталт цього, і його прийняла міжнародна спільнота, як і приймала Туреччина до кількох останніх років. Але тепер погляньте на гроші – мільярди доларів акумульовані і переведені без жодної прозорості. А ще ми побачили, на що вони здатні, коли вони проникли у збройні сили. Організація ґюленістів також заснувала школи, асоціації, культурні центри по всьому світу, у 160 країнах. Все це не взялося з неба, це не були філантропічні дії, що виникли у вакуумі. Хтось це спланував і реалізував, і це точно не голлівудське кіно. Ми пережили це, ми постраждали.

«Турецьке суспільство було вражено цією спробою державного перевороту»

Турецьке суспільство, уряд, державні установи були вражені цією спробою державного перевороту, ми думали, що переворот в Туреччині ніколи не повториться, тому для Туреччини це стало травмою. Щоб захистити себе, держава розкинула сітку безпеки дуже широко. Загроза була екстраординарною, тому й заходи повинні були бути екстраординарними; через це було введено надзвичайний стан, що дозволяє діяти швидко. На жаль, ми бачимо, що деякі невинні люди теж піймалися в неї. Ми повинні роз’яснити це. І зовсім небагато – думаю, близько 40 000 осіб – було відновлено на посадах після розслідування. Ми створили комісії, куди люди можуть звернутися і сказати: «Мене помилково звинуватили або вели розслідування щодо мене».

Таким чином, є процес правового захисту. Але процес був важким і не ідеальним. Ми не хотіли, щоб так сталося. Надзвичайний стан, хоча він і є конституційним заходом, але заходом винятковим, запобіжним. Це не повинно бути нормою, уряд не радий, що мусить вдаватися до нього. Ми просто повинні остаточно розібратися із загрозою, щоб мати змогу повернутися до нормального життя. При необхідності, інші країни також вдавалися до надзвичайного законодавства, як Франція після терористичних актів, або Україна. Ми розуміємо, що люди можуть критикувати нас, але їхня критика також повинна бути конструктивною. Справа в тому, що деякі люди, в основному в Європі, сприймають це як шанс виставити себе в кращому світлі на фоні Туреччини, на фоні дій президента і уряду. Думаю, вони помиляються.

Отже, якщо Ґюлена судитимуть і якщо визнають винним, то покарання може скласти – скільки-то років, як пишуть ЗМІ. Це означає, зрештою, життя у в’язниці. Не можна прожити дві тисячі років, але того, хто вбиває 10 людей, судять за кожне вбивство. Це означає, що мова йде про довічне ув’язнення. Ось, що це означає.

«Ми повинні позбутися цієї схожої на хворобу організації, що вводить людей в оману»

У той же час, дуже важливо, щоб невинні люди не постраждали в цьому процесі. Ми знаємо, що деякі все ж постраждали, і виправляємо це. З огляду на масштаби проблеми, це важке завдання, але має бути зроблене все можливе. Після травматичних подій 15 липня, ми зібрали уламки, і ми повинні позбутися цієї схожої на хворобу організації, що вводить людей в оману, зловживає релігійними почуттями людей, промила їм мізки, і перетворила їх на оперативників у спробі захопити державну владу. Працюючи над цим, ми звичайно, повинні бути справедливими, на відміну від ґюленістів, які зруйнували життя людей, щоб отримати бажане, і навіть намагалися покласти край демократичній системі шляхом військового перевороту. Ми сподіваємося, що наші партнери допоможуть нам впоратися з цією проблемою. Як і в минулому, наші партнери можуть допомогти нам побудувати більш сильну демократію; вони можуть критикувати нас, але бути справедливими і конструктивними. Упереджені підходи, які ми спостерігаємо в деяких частинах Європи, не допомагають. Ми очікуємо співпереживання і справедливості.