Жорстокий світ довкола нас

Ніколи не розумів, чому люди приносять біль одне одному. Що саме спонукає їх вбивати, кривдити, знущатися? Культ насилля виховується у нас із самого дитинства. Спочатку це проявляється, коли сильніша дитина забирає іграшку в слабшої, коли зграя однолітків принижує самотню «жертву», яка за їх критеріями є не такою, як усі… Тоді починається доросле життя: в армії, на роботі, навіть у родині люди починають розділятися на «овець» і «вовків», так зароджується природний відбір, де вінець дістається сильним, а слабкі згорають у їх тіні.

Я достеменно знаю, що Бог існує, і навіть фактично в нього вірю, але  обмежений підхід завжди викликав у мене подив. Власне, розподіл на добро і зло. Що ми знаємо про ці категорії? Хтось колись сказав, що вбивати – гріх! Так, це правда, адже ми всі хочемо жити. А як бути із самозахистом? Коли вбиваєш, щоб жити? Війна, наприклад! Починаючи дискусію з різними людьми, я щиро намагався їх зрозуміти, але всі вони відстоювали догми, закладені в їх свідомості. Католики возвеличують Божу Матір, православні – Ісуса, мусульмани – пророка Магомета і так далі, але істина лишається захмарною.

Один із останніх моментів, що мені пригадується, це дискусія про те, чому люди вбивають. Коли Каїн убив Авеля, він зробив це через ревнощі до Господа, але Той його «жертви» не прийняв. Хто напоумив старшого брата вбити меншого? Адже, як говорить Старий Заповіт, до цього людина ніколи не вбивала собі подібного. З чого Каїн узяв, що ця гекатомба стане прийнятною? Сьогодні ми критикуємо вбивство, тоді як людський рід розпочався з інцесту, який згодом жорстко буде засуджений у багатьох культурах світу, зокрема європейській.

Мої тези стосуються природи бажання причинити біль, але аж ніяк не його адвокатування. З часу, коли перший раз одна людина вбила іншу, пройшли десятки тисяч років. Були винайдені найвитонченіші засоби катування, люди навіть убивали один одного під час сексу, шукаючи насолоду, евтаназія… Ми повертаємося до того, що людське життя, з одного боку, найцінніше, що може бути, а з іншого – розмінна монета, втоптана в товщу бруду підошвою людської зверхності й нестримності.

У дикій природі ви не знайдете випадків, коли звірі вбивають заради розваги. Ситий лев ніколи не розірве зебру, навіть якщо вона буде в метрі від нього, адже на це немає потреби. Проте не так давно фаховий журнал Nature опублікував матеріал про те, як шимпанзе влаштовують кланові війни. Це фактично виняткове явище, не притаманне іншим видам. Багато критиків говорили, що ці вбивства стали реакцією на втручання людини в середовище приматів, мовляв, так на них діє стресова обстановка. Але як показало дослідження, найбільш криваві «розбірки» були там, де нога людини ступала найрідше. У борні сходилися найсильніші види, тоді як генетично слабші воліли не втручатися у процес.

З дослідження випливає, що бажання вбивати не є аж такою, як раніше вважалося, девіантною поведінкою. Мавпи робили це для того, щоб здобути владу, соціальні блага й самок, але homo sapiens аж ніяк не тварина в чистому розумінні цього слова. У людей є інші механізми для вирішення конфліктів, але варто зважати й на те, що слова нерідко ранять сильніше від ножа, а цим ми зловживаємо найчастіше. Фізична розправа притаманна нерозвинутим народам, однак у цивілізованих країнах явище насилля просто набуло більш витонченої, досконалої форми.

Наш час – це доба, коли нівелюються класичні цінності. Але чи такі вони вже класичні, якщо протягом століть їх не дотримувалися навіть найбільш визнані моральні авторитети? Сила, прагнення до змін рухають нас уперед, а все, що нам залишається, то це зробити свій вибір: ми покірні вівці чи завше голодні вовки?