Гола правда

В афіші Національного  театру російської драми ім. Лесі Українки з’явиться «Оголена зі скрипкою». Історію викриття «видатного» художника, що не написав жодної картини (!), поставили Михайло Резнікович і Леонід Остропольський.

Ім’я сера Ноела Пірсу Коуарда — автора понад 50 п’єс і понад 300 музичних композицій, режисера, актора і виконавця — в Україні маловідоме, але на батьківщині його знає кожен. Для дотепних парадоксів Ноела вигадано окремий термін — «ноелізми». За особливий внесок у британське мистецтво королева посвятила його в рицарі. А 2006 року ім’ям Ноела Коуарда було названо один з найкрасивіших театрів Лондона.

«Оголена зі скрипкою» — сатира на сучасне мистецтво, критику, претензійність художників та удавану цінність «модного» мистецтва. Її було написано 1956 р., і йшла вона на сцені понад рік, проте популярності довоєнних п’єс драматурга, на жаль, не здобула. У цей час Коуард переживав затяжну творчу кризу. З часів останнього успіху — прем’єри ревю «Жодних зітхань» (1945 р.) минуло понад 10 років, за цей час було написано чимало творів, але всі вони не мали комерційного успіху. Преса називала Коуарда не інакше як «ізгоєм» і «ретроградом», не забувши позловтішатися над його непопулярністю.

8 листопада 1956 року в лондонському Театрі Globe відбулася прем’єра «Оголеної зі скрипкою». Головна роль у цій постановці дісталася Джону Гілгуду. За рік виставу із самим Коуардом у ролі Себастьяна грали вже на Бродвеї. 1958-го цю постановку було удостоєно премії Tony за найкращу драматургічну основу. Потім були гастролі по США і дві телевізійні версії. Та все ж, та все ж...

Відгуки преси були коректними, проте аж ніяк не хвалебними. Оглядач Manchester Guardian назвав п’єсу всього лише «розважальною», хоча й непоганою, а тему лицемірства в сучасному мистецтві визнав «затхлою». Журналістові The Times ідея написати про художника, що не намалював жодної картини, видалася «цікавою», проте п’єсу він назвав «мало подієвою»: «Містер Коуард лише відтворює одну й ту ж саму подію в різних варіаціях, не розвиває дію. Деякі варіації досить потішні, але всі вони врешті-решт спрямовані лише на те, аби переконати глядача в тому, що жахливий обман із полотном «Оголена зі скрипкою» — справа рук хитрого камердинера».

Критик Observer Кенет Тайнан написала: «Ця п’єса схожа на листи, які обурені читачі писали редакторові газети: «Що з того, що пише ваш хвалений Пікассо, не може намалювати моя шестирічна донька?!». Та й те, що сер Джон Гілгуд у ролі Себастьяна вперше з 1940-х років вийшов на сцену в сучасному, а не історичному костюмі, критикам здалося поганим знаком. На їхню думку, це свідчило про те, що відомий артист не сприймає п’єсу Коуарда серйозно: «Сер Джон ніколи не ставився серйозно до сучасної драматургії. Очевидно, він просто розслабляється між роботами в класичному матеріалі. Його підступний камердинер у цій виставі — хлоп’ячі пустощі, хоча й надзвичайно елегантні». Одне слово, не дивно, що критики з їхньою претензійністю та упередженістю потрапили під гостре перо ображеного драматурга. 

— «Оголена зі скрипкою» — вистава у вищому сенсі ідеологічна, — пояснює постановник Михайло РЕЗНІКОВИЧ. — Це протест проти усілякої деградації. Передусім деградації великого і духовного в культурі. Проти сучасного цинізму знищення майстерності в культурі. Велика епоха титанів — Рембрандт, Боттічеллі, Мікеланджело, на жаль, поступаються місцем епосі дрібного, фальшивого, про яку ще на початку XVI століття цинічно сказав Папа Климент VII: «Коли в тебе просять картину, прив’яжи до ноги пензля, зроби чотири мазки, і картина готова».

У київській постановці сценографію і костюми  створила Марія Левитська, а колоритні образи створять: Борис Вознюк, Наталія Кудря, Дмитро Савченко, Ірина Новак, Андрій Пономаренко та інші актори.