Небезпека в тилу

Вибухи і стрілянина в тилу поступово стають, на жаль, буденними. Страх небезпеки в одних притуплюється, в інших мотивує до істеричних реакцій зокрема в соціальних мережах. Убивство Аміни Окуєвої ввечері понеділка породило головну версію трагедії — рахунки Кадирова з подружньою парою чеченців. Тим паче, нещодавно від вибуху постраждав народний депутат Ігор Мосійчук, який так само отримував свого часу погрози від чеченського диктатора і з яким планували зустрітись Аміна Окуєва та Адам Осмаєв. До речі, Окуєва була помічницею народного депутата Мосійчука. Ще за часів правління Януковича РФ вимагала від України екстрадиції Осмаєва, якого Кремль підозрює в підготовці замаху на Путіна. У листопаді 2014 року одеський суд зняв обвинувачення в замаху на Путіна з Осмаєва, після чого останній разом з дружиною пішли добровольцями в АТО у складі полку міліції особливого призначення «Київ-2».

На початку червня на них уже було вчинено замах. Тоді Аміна оперативно відреагувала і поцілила у вбивцю з пістолета. Пістолет їй, до речі, вручив радник міністра МВС Антон Геращенко. Тоді нападником виявився чеченський кілер із Санкт-Петербурга Артур Дениссултанов-Курмакаєв. Потім їм було надано охорону, від якої після виходу з лікарні Адама подружжя відмовилося. Таким чином, і Аміна, і Адам виявились очевидними мішенями. Таке зволікання з безпекою, щонайменше, дуже дивне. І це при тому, що в одному з інтерв’ю Аміна стверджувала, що відчуває себе в тилу в більшій небезпеці, аніж на фронті. Прикметним є те, що офіційні органи цього разу досить стримано відреагували на цю резонансну подію, здебільшого обмежившись співчуттями, а згодом традиційними розповідями про російський та чеченський слід. Поліція розцінює згаданий злочин як замовне вбивство добровольця АТО Аміни Окуєвої. Одразу ввечері в понеділок було оголошено операцію «Сирена». Доки готувався номер, реакції СБУ ще не було.

У свою чергу, радник міністра МВС Антон Геращенко заявив, що «основних версій (убивства Окуєвої. — «День») дві: дії російських спецслужб — убивство задля дестабілізації суспільно-політичної ситуації, нагнітання атмосфери терору, страху в Україні, а друга версія — це... помста Адаму Осмаєву за Кадирова». Крім того, народний депутат уточнив, що розглядатимуться й будь-які інші версії.

В ефірі телеканалу «112 Україна» речник ГУ Нацполіції у Київський області Микола Жукович повідомив: «Ми інформацію місцевих жителів беремо до уваги, залучаємо всю отриману інформацію до матеріалів кримінального провадження і проводимо розслідування, але не розголошуємо кількості людей і з якої зброї стріляли, бо наразі встановлюємо...» За даними журналістів, нападників було мінімум двоє.

У соціальних мережах уже почали викладати знімки вбитих за останні роки відомих людей. Таким чином, змішуються прізвища, які, можливо, й не слід було б ставити поряд. Хоч не можна не звернути уваги на те, що навіть убивства працівників спецслужб, скажімо, Олександра Хараберюша в березні цього року і Максима Шаповала в червні, поки не розкриті. Однак вибухи в центрі українських міст, у тому числі в столиці, м’яко кажучи, вносять у суспільство елемент глибокого занепокоєння.

За словами експертів, говорити про конкретні версії вбивства можна лише з вуст тих, хто виїхав на місце злочину. Все решта — це спектр версій, які й без того доступні загалу. Кількість терактів, які трапляються на начебто мирній території України, засвідчують слабкість спецслужб та органів МВС. Така слабкість, на думку експертів, пояснюється перехідним періодом і далеко не завжди однозначними реформами, внаслідок яких було втрачено велику кількість спеціалістів.

Чеченський політик Ахмед Закаєв, який нині перебуває в Лондоні, в ефірі телеканалу «Прямий» одразу висловив думку, що за вбивством Окуєвої стоять російські спецслужби, і висунув версію про те, що в Україні діє ціле терористичне угрупування, яке працює на Кремль. При цьому Закаєв пов’язав замах на Ігоря Мосійчука зі згаданим вбивством Окуєвої. Проте нагадаємо, що далеко не всі експерти погоджуються з тим, що вибух під стінами телеканала «Еспресо», внаслідок якого загинули два працівника поліції, варто прив’язувати виключно до Мосійчука. Політизація інциденту лише дезорієнтує.

«Ми підійшли до того моменту, коли можна прямо ставити неприємні запитання правоохоронцям, — говорить «Дню» народний депутат Дмитро ТИМЧУК, — адже місто Київ перетворюється на театр суцільних терористичних актів та диверсій. Це абсолютно неприйнятно. Упродовж трьох років з початку російської агресії ми спостерігали, що Одеса була містом, якому давали за оцінкою групи ризику за 10-бальною системою по сім-вісім балів. У таких межах був і Харків. На сьогодні, після того як начебто були нейтралізовані ДРГ в Одесі й Харкові, Київ став плацдармом для їхньої діяльності. З цим треба щось вирішувати. На найближчому засіданні комітету з національної безпеки та оборони, я ставитиму питання безпосередньо до МВС та СБУ щодо того, які заходи застосовуються. Адже списувати все на російський слід можна весь час, і це в багатьох моментах справедливо. Але якщо в Києві на сьогодні існує розгалужена мережа російських спецслужб, які здійснюють диверсії й теракти, то це, як мінімум, привід для дуже серйозних висновків».

Чим займалася лікар-хірург Аміна Окуєва на війні, начебто всім відомо. Її героїзм беззаперечний. Про неї добре відгукуються і побратими, і представники Генштабу ЗСУ. Але чим займалася Аміна Окуєва в тилу? На це питання мало хто може дати відповідь. Версія «їх убиває Кремль» своєю очевидністю абсорбує інші версії, які багато хто просто боїться озвучувати на загал. Це й породжує чутки, які ні підтвердити, ні спростувати ніхто не береться. Поки що череда резонансних убивств нагадує 1990-ті роки, коли хаос у суспільстві приборкувався жорсткими методами спецоперацій, що проявлялося у вибухах джипів та розстрілами з автоматів. У період нестабільності спецслужби і правоохоронці відновлювали свої позиції через точкові, але системні ліквідації тих, хто являв потенційну загрозу системі в цілому. Нещодавні «розбірки» між колишніми добровольцями, одні з яких стали на сторону МВС, а інших прибрали до себе деякі політики, лише доводять, що не все в нашому тилу однозначно.