Що мене принижує?
Відгук на опитування «Дня»: «Що принижує українців?» (№81 від 16.05.12)
Україна продовжує готуватися до звершення своєї мрії — проведення завершальної стадії Євро-2012. І громадяни України розрізняють усілякі застереження чи бойкоти, адресовані владі, від ставлення до нашої гостинної країни, що прагне до єдності з Європою, подальшого зближення.
А принижує мене як українця відсутність у держави-співгосподаря престижного змагання відповідного україномовного часопису на фоні засилля російськомовних «Футбола», «Спорт-экспресса в Украине», «Команды», «Болельщика» тощо. Зауважмо, що далеко не найбагатша українська діаспора в Америці ще 1953 року, випередивши вихідців із таких із державних тоді народів, як англійці, іспанці, німці, французи, поляки, зуміла розпочати випуск «Спортивних вістей» рідною мовою. Невже й сьогодні вона повинна брати таку місію для материкової незалежної великої країни?
Принижує мене також ігнорування мови великого народу, господаря великої предковічної держави, в офіційному мовленні провідних футболістів та експертів. Вкрай образливо було чути під час недавньої презентації в Києві головного трофея Євро-2012 з уст капітана збірної України кілька фраз, позичених у мови сусіда.
Принижує також те, що під час коментування матчів, яке ведеться здебільшого українською мовою, присутній поруч експерт пояснює деякі нюанси російською. Вважаю, що для кваліфікованого коментування Євро-2012 треба залучати як експертів футболістів, які добре володіють українською мовою (О. Шовковського, В. Євтушенка, В. Ковальця, І. Кульчицького, Й. Сабо, А. Баля, О. Лужного та ін.), а на післяматчевих т. зв. «круглих столах» Іщенко, Кварцяний , навіть «сибірячок» В. Леоненко зобов’язані теж звикати говорити по-українськи. Європейський футбольний форум не повинен перетворитися на захід з пропаганди «другосортності» мови великого європейського народу, а стати переломним моментом зайняття належного їй місця у спортивній сфері.
Уболівальники розуміють, як неймовірно важко керівництву збірної у завершальний період створити з футболістів, третина яких навіть у здоровому стані через засилля легіонерів не потрапляла у стартові склади своїх клубів, справжню боєздатну дружину, ще й із надійним резервом. Згадаймо, що раніше радянська й українська збірні досягали найвищих результатів на основі базового клубу — «Динамо» (Київ) — або укомплектованих із дієздатних блоків базових клубів. Але сподіваємося, що наші футболісти розуміють свою високу відповідальність перед країною, покажуть себе згуртованим, самовідданим колективом і при підтримці рідних стін і фартовості О. Блохіна зуміють гідно виступити на найвищому рівні.
