Російська облога

Кремль пішов у наступ. Причому по всьому фронту. Використовуючи свої головні козирі: спецслужби з підготовленими агентурними мережами, активні інформаційно-психологічні операції, незліченні інформаційні фейки, підкуп іноземців і цілих держав, шантаж, терористичні акти та технологічний блеф...

Власне, відбувається те, про що Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) попереджав перед початком навчань «Захід-2017». Опустивши безліч передумов, згадаємо лише основну: путінська передвиборча кампанія, в ході якої нинішньому господареві Кремля необхідно переконати маси в наявності зовнішніх ворогів і його здатності успішно боротися з ними. Всередині Росії це здійснювати не так вже й складно — те, що відбувається там, давно нагадує роман Оруела «1984». Щодо зростаючої для України загрози, слід звернути увагу на тверді наміри Кремля зруйнувати основи незалежності і суверенності держави. Як мінімум, викликати недовіру до державного керівництва, тобто здійснити розкол між владою та суспільством і запустити а-ля Розенберговський проект створення керованого хаосу. Москву особливо підбурило до нової серії атак фактичне загострення відносин між Росією і США, а також факт, що Україна цілком може реалізувати потенціал перетворення у фаворити серед реципієнтів американської військової допомоги. На жаль, Захід повністю влаштовує, що Україна грає роль буфера між Європою та Росією. Але Захід, не виключено, докладе зусиль, аби цей буфер перетворився на камінь, об який Москва раз у раз ламатиме зуби.

Отже, війна на виснаження України не дала Кремлю очікуваних результатів. А оскільки час грає не на Росію, Путін пішов у наступ. Ні, це не лінійні атаки, тут активізація російського угруповання — лише підмога. Хоча не варто забувати, що Москва завершила цикл підготовки до масштабної війни і раптового широкомасштабного удару. Істотно поліпшивши своє оснащення і переозброєння угруповань на західному стратегічному напрямку. Підрозділи, які стоять на першій лінії, а це — загальновійськова армія та чотири стрілецькі дивізії, не кажучи вже про чотири дивізії повітряно-десантних військ. У цих підрозділах рівень оснащення новим озброєнням, військовою технікою за 2017 рік досяг 62%. Крім того, Кремлю вдалося завершити обробку, перепрошивку свідомості росіян на рівні 70 — 75%. Саме така кількість людей підтримає війну проти України, вони вірять, що на території України проти Росії воюють США.

СТАРІ ЦІЛІ, НОВІ ФОРМИ

«П’ята колона» РФ на території України активізувала серйозну роботу: оживають проросійські рухи, зокрема лояльні до Кремля політики, долучилася до справи російська агентура, особливо в сусідніх з Україною державах. Центр тяжіння перейшов у політичну площину, хоча при цьому Росія продовжує активно використовувати терористичні акти всередині України і захоплення українських громадян за кордоном.

Більшість терористичних актів і резонансних вбивств мають ознаки роботи спецслужб Білокам’яної. І якщо стосовно журналіста Павла Шеремета або грузина з чеченським корінням Тімура Махаурі ще можуть бути інші версії, то підрив полковника військової розвідки Максима Шаповала, полковника СБУ Олександра Хараберюша та розстріл Аміни Окуєвої навіть у недосвідченого спостерігача не викликають сумнівів щодо замовника. Експерти схильні бачити російський почерк і в розстрілі в Києві колишнього депутата Держдуми Дениса Вороненкова. Головне завдання Кремля при здійсненні терористичних актів — викликати відчуття незахищеності й нестабільності у кожного українця, плюс розправа з найбільш публічними фігурами антикремлівського протистояння.

Щодо взяття українців у заручники та інсценування судів, то рахунок покалічених доль наших співвітчизників іде вже на десятки. Центральною точкою Москва вибрала вигідні їй звинувачення у шпигунстві, які разом із залякуваннями та вбивствами створюють той самий ефект «присутності Росії всюди». На території Криму на українців свого часу було відкрито справжній «сезон полювання», результатом якого стала сумнозвісна «справа українських диверсантів». Хоча звинувачення проти аналітиків експертного центру «Номос» у Севастополі «тріщать по швах», одного із захоплених, Дмитра Штиблікова, днями було засуджено до п’яти років колонії суворого режиму. Ситуація набула ще більш загрозливого характеру, коли українців почали хапати і в сусідній Білорусі. І якщо віроломне затримання 19-річного Павла Гриба було здійснено російською ФСБ, то директора українського «Заводу обважнювачів» Олександра Скибу та українського журналіста Павла Шаройка захопив уже КДБ Білорусі. Немає сенсу озвучувати вигадані звинувачення, які, певна річ, «виписуються» із Москви. Більше важить та обставина, що репресії проти українців, не лояльних до режиму Путіна, стали однією з форм інформаційно-психологічного впливу на все населення України. Фактично, можна говорити, що кремлівський режим реалізовує стратегію залякування всіх тих, хто не бажає приєднання України до російської диктатури.

До небезпечних політичних комбінацій належить також «миротворча» діяльність Росії, якою Кремль має намір прикритися для консервації розв’язаної війни на Донбасі. До речі, протягом 2016 — 2017 років РФ провела вельми активну роботу зі спрощення отримання мандата ООН, колишній секретар ОДКБ, російський генерал Микола Бордюжа відкрито заявив, що ОДКБ може діяти без мандата ООН.

Безумовним викликом Україні є той факт, що традиції проведення інформаційно-психологічних операцій формувалися в Росії ще за часів активного «збирання земель». Причому завжди мали вкрай агресивний, єзуїтський характер, і їхньою метою завжди було упокорення народів та насильницький примус їхніх лідерів до вигідних Московії проімперських рішень. І після розпаду СРСР Росія так само зберегла глобальні амбіції, тоді як Україна відкинула навіть регіональні.

ЗАХІДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ

Він і для Росії, і для України залишається гостроактуальним. Особливо, якщо зважити на те, що Кремль, крім різноманітних викривлень та фейків, традиційно використовує важіль фінансово-політичної підтримки. То на зарплату в «Газпромі» оформить колишнього німецького канцлера, то запросить до Криму французьких або італійських парламентарів. Найбільша інформаційна операція, до того ж, за всіма ознаками, проведена навмання, стосується створення вкрай негативного для України контенту виступу генерального секретаря ООН про роль Росії в урегулюванні конфлікту на Донбасі. Так, Пан Гі Мун 17 червня 2016 року фактично з трибуни ключової міжнародної організації підтримав країну, яка здійснила окупацію територій іншої суверенної держави. Заява про значення ролі Росії в урегулюванні кризи створила умови для запровадження подвійних стандартів на міжнародній арені і стала чи не найгострішою інформаційно-психологічною операцією проти України від початку російської агресії.

У нинішньому витку активізації атак стає традицією використання ВТС і публікацій у ЗМІ. Наприклад, 21 листопада ц. р. з’явилася публікація «Туреччина може відключити радар НАТО у відповідь на відмову США від постачання F-35». Експерти негайно зауважили, що для дестабілізації ситуації всередині НАТО активно використовуються інформаційні ресурси Туреччини та Білорусі: газета Yeni Safak і портал www.belvpo.com, де виробляють моделювання вигідних для РФ сценаріїв. «У разі відмови США від постачання до Туреччини винищувачів F-35 Анкара може відключити радар НАТО AN-TPY-2, розташований у турецькій Малатьї», — повідомив білоруський портал, «расшаривая» повідомлення турецької газети Yeni Safak. Остання транслювала ідею, нібито Анкара вважає, що США і НАТО шантажують її, щоби запобігти закупівлі зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) С-400 у Росії, до речі, нав’язаних Москвою для зміцнення дружби з турецькою столицею. При цьому автори посилаються на представника ВПС США Хайді Грант, яка раніше заявила, що закупівля Туреччиною російських ЗРК С-400 позбавить Анкару доступу до оборонних технологій США і НАТО. У подальшому автори публікації роблять моделювання, спрямоване на зрив операцій у сфері військово-технічної співпраці всередині НАТО: «Йдеться, зокрема, про можливість отримання та використання Туреччиною новітніх багатофункціональних винищувачів F-35. Анкара планує до 2030 року отримати 116 винищувачів. Основу турецьких ВПС наразі становлять винищувачі F-16». Москва ніколи не забуває про свої військові цілі. Адже радар AN-TPY-2 було встановлено на території Туреччини 2012 року; він надає можливість виявляти всі типи об’єктів, які літають на великих висотах і відстані до 1 тисячі кілометрів. Свого часу проти установки радара виступали Росія та Іран. Але фабула якраз у тому, що саме Туреччина становить надзвичайну цінність для Росії внаслідок внутрішніх протиріч між США і ФРН, з одного боку, і Туреччини — з другого.

Ось чому днем раніше московські спецслужбісти вчепилися за фразу головного радника президента Туреччини Ялчина Топчу, який висловився за те, що Туреччина перегляне своє членство в НАТО. Це сталося після того, як під час навчань НАТО Trident Javelin (8 — 17 листопада в Норвегії) було виявлено стенд із портретами «супротивників» — засновника Турецької Республіки Ататюрка і нинішнього турецького президента Ердогана. Вражає, що чимало фахівців вбачають у подіях під час навчань НАТО почерк роботи російських спецслужб.

Росія традиційно використовує для формування союзників постачання зброї. Нині Кремль розглядає близько десяти заявок на постачання систем ППО С-400 «Тріумф». А сусідня Білорусь фактично може заробити, продаючи українські інтереси. Так, 24 листопада (саме напередодні розкручування скандалу щодо затриманого в Мінську українського журналіста Шаройка) білоруський портал «Військово-політичний огляд» натхненно повідомив, що до Білорусі, ймовірно, будуть поставлені російські «вживані» літаки. «І якщо з винищувачами усе більш-менш нормально — існуючі МіГ-29 разом із запланованими до покупки Су-30 можуть забезпечити виконання завдань зі знищення повітряного супротивника, то з бомбардувальною і штурмовою авіацією все набагато складніше», — нарікає білоруський автор. І тут же додає: «Варіант поповнення авіації ВПС і військ ППО Білорусі існує — авіація російських ВКС активно поповнюється новими машинами, замінюючи при цьому старі літаки. Дуже сумнівно, що в авторитарній, підконтрольній Кремлю Білорусі журналіст міг би ділитися своїми думками. Загалом, за все потрібно платити, і Москва платити згодна. Просто ставки для режиму Путіна дуже високі.

Хотілося б звернути увагу на те, що дуже багато західних політиків і фахівців попередили в листопаді нинішнього року про військову загрозу, що різко зросла з боку Росії. Про те, що масштабні навчання «Захід-2017» свідчать про підготовку Росії до наступальних операцій, уже двічі заявив міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич. Він наголосив, що йдеться не про нову «холодну війну», а саме про підготовку до гарячого протистояння. Майже одночасно глава Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) Бруно Каль попередив про зростання російської загрози: «Замість партнера з питань європейської безпеки ми з більшою вірогідністю зіткнемося з потенційною загрозою з боку Москви». Ще через день держсекретар США Рекс Тіллерсон заявив, що Росія є загрозою для своїх «демократичних сусідів» і втручається в їхні справи.

І ще один істотний момент. Кремль, який десятиліттями формував «радянського громадянина», а після розпаду СРСР нарікав разом з Путіним з приводу геополітичної катастрофи, сформував цілу гвардію всередині України. Це змушує неабияк замислитися про використання українців «втемну». Такі проекти діяли вже й у перебігу війни. Наприклад, антиукраїнська, розроблена російськими спецслужбами, «Хресна хода» 2016 року. До речі, деякі українські телеканали підігравали ворожій державі, з помпою працюючи на рекламі події.

Отже, підривна війна набирає обертів. І, ймовірно, ключові ходи є в запасі або розробляються на майбутнє. За таких умов для України вкрай важлива концентрація зусиль, особливо у сфері використання невійськових важелів протистояння. Ніщо так не руйнує підвалин путінської диктатури, як свідомий та беззастережний вибір українцями іншої, відмінної від імперської Росії, системи цінностей, іншого цивілізаційного вибору.