«Макмафiя»

Восьмисерійна драма «Макмафія», спільний проект Бі-Бі-Сі та американської студії AMC, вийшов на екрани у Великобританії 1 січня. Критикам історія про складний світ криміналу сподобалася. Проте знайшлися ті, хто сприйняв серіал про бандитів і олігархів як образу.

Головний герой серіалу — Алекс Годман (Джеймс Нортон), син російського олігарха з єврейським корінням, що виріс у Лондоні.

Його сім’я виїхала з Росії, коли Алексу було дев’ять років. Він погано говорить по-російськи і прагне не мати з сімейним бізнесом нічого спільного.

Після навчання в приватному британському пансіоні і бізнес-школі в Америці він відкриває гедж-фонд у лондонському Сіті. Алекс живе тихо і самостійно, поки одного дня родинні справи не заводять його в безвихідь.

Він виявляється вплутаним у складну злочинну мережу, що охоплює Росію, Великобританію, Індію, Ізраїль, і фактично очолює клан.

ХТО І ЯК ПРИДУМАВ «МАКМАФІЮ»

Основою для теледрами стала книга британського журналіста Міші Гленні «Макмафія: злочинність без кордонів», що вийшла 2008 року.

В кінці 90-х Гленні працював кореспондентом Бі-Бі-Сі в колишній Югославії. Через цей нестабільний регіон до Європи було організовано нелегальне постачання зброї та наркотиків, а також торгівля людьми і контрабанда.

Книга Гленні розповідає, як після розвалу СРСР і соціалістичного табору кримінальні боси мали великий вплив. Вільний ринок, корупція і ослаблення державного контролю сприяли виникненню глобальних злочинних синдикатів.

Принцип, відбитий у назві книги, описує ізраїльський бізнесмен Семен Клейман у першому епізоді серіалу. Ресторани «Макдональдс» перемагають своїх конкурентів лише тому, що їх більше, отже, аби бути кращим, потрібно бути скрізь, пояснює він Алексу. Так виникає «Макмафія».

«Я прагну дивитися на організовану злочинність як на бізнес. І намагаюся уникати моральних оцінок, тому що люди, які подивляться серіал або прочитають книгу, повинні зробити власні висновки. Звичайно, в мафії повно поганих людей, але багато і тих, хто виявився залученим до організованої злочинності тільки тому, що роботи в інших сферах просто не було», — пояснює Гленні.

Робота над сценарієм почалася чотири роки тому. Історією зацікавилися сценаристи Хуссейн Аміні і Джеймс Воткінс. Вони запропонували зробити з нон-фікшн оповідання драму, в центрі якої буде історія однієї сім’ї.

«Під час роботи ми перебували в постійному діалозі, аби не вийшло так, що повороти сімейної драми затьмарили історію про величезний кримінальний світ. Зрештою вони (Аміні і Воткінс) зробили прекрасну роботу», — коментує Гленні, призначений на роль виконавчого продюсера серіалу.

РОСІЙСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО ПРОТИ «МАКМАФІЇ»

«Цей серіал одночасно і про сім’ю, і про злочинність у глобальному світі», — пояснює Хуссейн Аміні, представляючи «Макмафію» як сучасний варіант «Хрещеного батька» і «Клану Сопрано».

В центрі уваги, підкреслює він, весь кримінальний світ і тонкощі стосунків у ньому, а зовсім не російські олігархи в Лондоні.

«Сучасні злочинці — це вже не вуличні бандити. Ними можуть бути банкіри, політики, адвокати, секретні агенти.  Публікація «Панамського архіву» і «Райського досьє», сага про стосунки Трампа і Росії, корупція в FIFA — все це приклади нової злочинності», — говорить сценарист.

Однак посольство Росії у Великій Британії звинуватило Бі-Бі-Сі в поширенні стереотипів про Росію.

Відразу після виходу перших епізодів на офіційному акаунті російського посольства в «Твіттері» з’явилося опитування: «Як ви думаєте, скільки росіян насправді перебуває у в’язницях Великобританії?».

Через декілька днів посольство опублікувало результати — менше 10. Це близько до дійсності: за даними за вересень 2017 року, у в’язницях Англії та Вельсу перебуває 35 громадян Росії — у декілька разів менше, ніж громадян інших країн, наприклад, Литви або Португалії.

Окрім посольства Росії, відомого різкими повідомленнями в «Твіттері», з схожою критикою виступив відомий британський журналіст Ендрю Марр. У своїй колонці в газеті Evening Standard він звернув увагу на те, що «Макмафія» дійсно заграє зі стереотипами про росіян у Лондоні.

«Ми в кроці від того, аби демонізувати не російських головорізів, а росіян і Росію загалом. Як це було завжди. Нова страшилка — це насправді стара страшилка», — написав він.

Більшість британських критиків, навпаки, зустріли серіал прихильно, звертаючи увагу переважно на те, який хороший Нортон у костюмі і як майстерно закручений сюжет.

Марр теж визнає майстерність сценаристів, але одночасно застерігає глядача: «(Серіал) не розповідає нічого про російських людей, але пояснює наслідки драматичного економічного колапсу. Та все ж, це лише ллє воду на млин антиросійської параної».

Своє питання про те, чи дійсно в Британії є причини боятися росіян, Марр переадресував Джеймсу Нортону, який був гостем його передачі на Бі-Бі-Сі.

«Багато злочинних угрупувань виникли в Росії і країнах Балтії після розпаду Радянського Союзу. Кажучи це, я хочу підкреслити, що головне завдання серіалу — розповісти про те, наскільки глобальною стала злочинність сьогодні. (Мій герой) — ідеальний приклад того, як російськість стає випробуванням для людини. Він намагається поводитися як британець, але його походження постійно нависає над ним. Для нього це (бути росіянином) прокляття, але так бути не повинно», — відповів актор.

ЮРИСТИ ПРОТИ «МАКМАФІЇ»

Герої, змальовані в «Макмафії», виглядають образливо не лише на думку російського посольства. Організація «Британські юристи на підтримку Ізраїлю» заявила, що серіал ображає ізраїльських бізнесменів без будь-якої на те підстави.

Заяву було опубліковано на офіційній сторінці організації. В організації також здивувались, що Ізраїль взагалі з’явився в сценарії, оскільки спочатку він жодним чином не фігурує в книзі Міші Гленні.

Крім того, юристи знайшли фактичну неточність. Старий девіз ізраїльської розвідки «Моссад». «Тому помірковано веди війну твою» з вуст одного з персонажів серіалу звучить у спотвореному вигляді: «Обманом ми вестимемо війну».

Організація закликала залишати на сайті Бі-Бі-Сі офіційні скарги.

Не дивлячись на такі очевидні ляпи, творці наполягають на достовірності. Дія серіалу розгортається в декількох країнах, тому акторів шукали по всьому світу. Російських батьків Алекса, наприклад, грають російські актори Олексій Серебряков і Марія Шукшина.

«Від самого початку ми і наші партнери вирішили, що якщо ми показуємо Росію, то хочемо, аби звучала російська мова, отже, потрібно шукати російських акторів», — пояснює процес відбору акторів режисер і сценарист проекту Джеймс Воткінс.

Більше того, для реалістичності по ходу зйомок узбецьких бандитів у сценарії замінили на казахських, оскільки їх грали актори з Казахстану.

Та все ж деякі деталі «російського життя» в серіалі можуть викликати у росіян посмішку.

«ЧЕРВОНИЙ СУП», ЧОРНА ІКРА ТА ІНШІ СТЕРЕОТИПИ

Серіал поки що не планують показувати в Росії, проте якби показували, у російського глядача також могли б виникнути питання щодо стереотипів. Не такі серйозні, втім, як у Ендрю Марра.

ПОГАНІ РОСІЯНИ

Рідний дядько Алекса Борис досі веде якісь кримінальні справи і навіть після довгих років життя в Лондоні діє за принципами «ділових людей» з 90-х.

Борис — ключова фігура для зав’язки сюжету. Одночасно з цим він — головне джерело стереотипів.

На роль російського дядька в цьому випадку чомусь взяли шведського актора Девіда Денчика. Судячи з біографії на сайті IMDb, Денчик говорить восьмома мовами, серед яких однак немає російського. Отже, дядько Борис розмовляє з сильним іноземним акцентом, що вмить повертає глядача до голлівудського кіно про поганих росіян.

БОРЩ, ІКРА І ГОРІЛКА

Ще декілька деталей стосуються побуту. З точки зору сценаристів «Макмафії», тіньові королі-утікачі 2017 року все ще живуть в ермітажеподібних інтер’єрах, де навіть під час обіду для двох персон «червоний суп» — Russian Viagra (як в серіалі називають борщ) — подають у химерній супниці і при повній сервіровці.

Борису доводиться раз по раз учити свою покоївку, що до «червоного супу» належить подавати сметану, а не французький крем-фреш.

У вирішальний момент, який радикально змінить життя Алекса, його дядько в буквальному розумінні трясе банками чорної ікри, яка, судячи з першого епізоду, взагалі не закінчується в оселях багатих росіян Великої Британії.

ЦИГАНИ

Щодо московського життя олігархів у виробників серіалу теж специфічні уявлення. Авторитета Калягіна (Мераб Нінідзе), що повернувся з лікарні, його сім’я і, ймовірно, підлеглі зустрічають циганським «Пий до дна». Циган при цьому в кадрі не видно, передбачається, мабуть, що це традиційне російське вітання.

ЩО СХОЖЕ НА ПРАВДУ

Оксана, мама Алекса, прогулюючись мимо лондонського Альберт-холу, вкотре переказує синові історію про те, як з ринкової торговки вона перетворилася на принцесу, вийшовши заміж за бізнесмена Годмана, батька Алекса.

«У мене з’явився ти, твоя сестра, у мене з’явилися «Шанель» і «Діор», — каже героїня Марії Шукшиної.

Набагато реалістичнішим виглядає герой Серебрякова — Дмитро Годман. Він давно відійшов від справ і страшенно страждає від життям за кордоном.

«Я помирюся з Кремлем, віддам їм гроші, нерухомість. Та все, що захочуть. І ми з тобою повернемося (до Москви)», — каже він синові.

Ця розмова демонструє нам тонкощі взаємин між крупними російськими бізнесменами і Кремлем, про що також розповідає книга Міші Гленні.

Зв’язок влади і кримінального світу в Росії виникає в серіалі декілька разів. Наприклад, у кримінального боса Вадима Калягіна рідний брат — полковник ФСБ. Саме він виводить брата на передбачуваних недоброзичливців.

Як точно помітив Ендрю Марр, «Макмафія» дійсно мало розповідає про росіян, натомість досить багато — про хитрі стосунки у злочинному світі, які, на відміну від борщу і горілки, насправді приховані від очей звичайних людей.

І захоплюючий серіал, у створенні якого брали участь люди, що довго вивчали організовану злочинність по всьому світу, — один з безпечних способів дізнатися про нього більше.

Ганна КОСИНСЬКА, для Російської служби Бі-Бі-Сі