Вільна профорієнтація
Чого чекати від роботодавців після скасування переліку «нежіночих» спеціальностей
Українські жінки більше не мають жодних заборон у виборі професії. Верховна Рада скасувала наказ Міністерства охорони здоров’я №256, ухвалений ще 1993 року. Цей документ затверджував перелік важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами, на яких заборонялася жіноча праця. До переліку ввійшли різні спеціальності у сферах металообробки, електротехнічного та хімічного виробництва, лісозаготівельних робіт тощо. Усього закритими для жінок були близько 450 професій. Спочатку за скасування такої трудової дискримінації виступило Міністерство охорони здоров’я, про що «День» писав у матеріалі «Жінкам — «no enter» (№109 за 26 червня 2017 року). Потім цю пропозицію погодили в Міністерстві юстиції — щоправда, аж із третьої спроби, і наприкінці минулого року скасування списку підтримали в парламенті.
КРОК ПЕРШИЙ — УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ
Що змінилося за цей час, чи готові працедавці взяти жінку на посаду водія автобуса, шахтаря, лісоруба? Як раніше пояснювали «Дню» правозахисники, на деяких заборонених посадах жінки працювали і до скасування списку «нежіночих» професій. Просто їх офіційно працевлаштовували на інших, дозволених законодавством місцях. Відповідно, жодних доплат за важкі умови праці, додаткових днів до відпустки чи інших соціальних гарантій такі жінки не отримували. Тепер настав час відновлювати справедливість.
«Після скасування наказу виникає питання, а що ж далі, які його наслідки? Перший крок, який має зробити держава, — це переатестація робочих місць, які відкриваються для жінок, — пояснювала на брифінгу народний депутат Ірина Суслова, яка разом із правозахисними організаціями проводила інформаційну кампанію щодо скасування наказу №256. — Також треба усувати порушення, допущені працедавцем, визначати для жінок право на пенсію за віком на пільгових умовах, право на створення умов для безпечної праці. Противники скасування наказу говорили, що ми хочемо змусити жінок працювати на важких роботах. Але ніхто не говорив, що сьогодні жінки виконують ці заборонені роботи, але офіційно не оформлені, а при надзвичайних випадках не отримують соціальних гарантій від держави. Інший аргумент, чому жінка може водити тролейбус і не може бути водійкою в метро чи автобусі, — те, що це погано впливатиме на її репродуктивну функцію. Але це не так. Єдине, ще залишився діяти невеликий «уламок» наказу, що жінкам заборонено працювати у гірничій сфері, бо Україна досі не підписала конвенцію, за якою зобов’язана допускати туди жінок».
КРОК ДРУГИЙ — РОЗ’ЯСНЮВАЛЬНА РОБОТА
У громадській організації «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних» наводять дані, що Україна — не єдина країна, де існувало табу на певні професії для жінок. За інформацією організації, наразі у 150 країнах світу є хоча б один законодавчий акт, що обмежує права жінок у роботі. Та скасування наказу не лише відновить соціальний захист для жінок на абсолютно усіх посадах, а й змусить державу переглядати умови праці та їхню безпечність. Бо наразі правничі організації отримують чимало звернень і скарг про порушення трудових прав. Приміром, ті, хто працює на підприємствах зі шкідливими та небезпечними умовами роботи, не забезпечені спеціальним одягом тощо.
Та всі ці зміни будуть відчутні десь за рік. Так прогнозують чиновники та правозахисники, даючи роботодавцям час на усунення помилок. «Я дуже сумніваюся, що роботодавці змінили свою думку так швидко і готові ось так одразу всіх жінок «правильно» оформлювати. Якщо, тим більше, і так все «добре». Переконана, треба жінкам самим ініціювати цей процес, щоб їх виводили з тіні, — коментує правозахисниця Ірина Виртосу. — Ці зміни лише свідчать, що крига скресла. Але громадськості, ЗМІ, державі слід проводити роз’яснювальну роботу. Працедавцям слід пояснювати, що дискримінація неприпустима. І якщо раніше наймати жінок їх стримував закон, то тепер є можливість усе привести у відповідність із ним. Однак є нюанси. Жінки, які вже працюють, повинні пройти процедуру переоформлення. Виникає питання, наскільки це вигідно роботодавцю і чи не користується він тіньовим заробітком. Друге. Якщо роботодавець переконаний, що далекобійником може бути чоловік, то хіба один закон чи скасована постанова переконає його в іншому? Я бачу можливість змін тільки через ретельне пояснення, публічну дискусію в ЗМІ, особисту ініціативність жінок і в крайньому разі — готовність іти до суду».
Крига справді потроху скресає. Так, одразу після скасування списку заборонених професій відгукнулося комунальне підприємство «Київський метрополітен». На своїй сторінці у «Фейсбуці» влаштовувало невелике опитування, хто з жінок хотів би працювати машиністом метро. Із десяток леді відгукнулися на пропозицію позитивно. Були й скептики, які стверджували, що це абсолютно нічого не змінить. Навряд жінки кинуться масово працювати на будівництві чи в шахтах. Але на повагу до свого вибору вони заслуговують.
